Рішення № 137497515, 18.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2026Справа № 910/3299/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Семенюка Романа Ігоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С"

про стягнення 28 885,00 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Фізична особа-підприємець Семенюк Роман Ігорович (далі - Підприємець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" (далі - Товариство) 28 885,00 грн основного боргу, посилаючись на неналежне виконання останнім зобов`язань за Разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.2025 у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд цієї справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

При цьому, у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Підприємця обґрунтованими.

У матеріалах справи міститься копія Разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.202512.04.2018, за змістом якого:

- пункт 1.: Виконавець зобов`язується виконати умови перевезення вантажу переданого йому Замовником, за що Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю встановлену суму фрахту по замовленню;

- пункт 2: Умови для перевезення, що підтверджуються Сторонами для виконання, зокрема:

Дата і час завантаження - 04.09.2025;

Маршрут перевезення - Тисів, Україна - QuiberonPerreno, Франція;

Узгоджений термін доставки вантажу - 12.09.2025;

Фрахтова сума на замовлення за авто - 2750 євро по курсу НБУ на день розвантаження;

Умови оплати - по оригіналах + додатково компенсація ТІ;

Дані авто та водія - DAF НОМЕР_6, ОСОБА_1 НОМЕР_5, НОМЕР_1 (Viber), посвідчення водія - НОМЕР_2 , закордонний паспорт - НОМЕР_3 .

- пункт 3.1.: Замовник зобов`язаний сплачувати Виконавцю вартість перевезення та всі можливі додаткові платежі, які виникли в процесі перевезення (штрафні санкції, пошкодження майна перевізника і т.і.) протягом обумовленого в замовленні терміну з дати отримання рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR або ТТН), Договір-Заявки та акту виконаних робіт за фактичним місцем знаходження Замовника;

- пункт 7.1.: Розрахунки по даному Договору здійснюються відповідно до діючого законодавства України у національний валют України - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок Виконавця. У випадку коли Сторонами в заявці встановлена вартість послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються шляхом формували гривневого еквіваленту вартості на основі курсу купівлі Євро (долара США) на момент відкриття торгів на міжбанку в день вивантаження, або в день розмитнення, що вказано в замовленні.

Вищезазначений правочин підписаний лише зі сторони Підприємця та скріплений його печаткою.

Водночас Товариством перераховано на користь Підприємця 100 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №575 від 24.10.2025 на суму 50 000,00 грн та №614 від 28.11.2025 на суму 50 000,00 грн.

Перевезення вантажу за вказаним правочином підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №419229 від 04.09.2025.

12.09.2025 Підприємцем виставлено Рахунок на оплату №45, а також складено Акт надання послуг №45 на суму 133 885,00 грн, який було підписано та скріплено печаткою лише зі сторони Підприємця.

22.01.2026 Товариством додатково сплачено на користь Підприємця 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №658 від 22.01.2026.

З метою досудового врегулювання спору, 13.03.2026 підприємець звернувся до Товариства з претензією №1 від 13.03.2026, в якій вимагав оплати заборгованості за перевезення товару згідно Договору-заявки №02.09-25 від 02.09.2025 у розмірі 28 885,00 грн.

Однак вищевказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на неповну оплату Товариством вартості доставки вантажу за Разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.2025 Товариство звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було раніше встановлено судом, у матеріалах справи міститься копія Разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.202512.04.2018.

Вищезазначений правочин підписаний лише зі сторони Підприємця та скріплений його печаткою.

У відповідності до частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За положеннями частин 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Дослідивши зміст вказаного правочину, суд дійшов висновку про те, що такий за своєю правовою природою є договором перевезення, за яким відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частинами 2, 3 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як було раніше встановлено судом, перевезення вантажу за вказаним правочином підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №419229 від 04.09.2025.

Крім цього, Товариством перераховано на користь Підприємця 105 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №575 від 24.10.2025 на суму 50 000,00 грн, №614 від 28.11.2025 на суму 50 000,00 грн та №658 від 22.01.2026 на суму 5 000,00 грн.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що Разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.2025 вважається укладеним між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Замовник зобов`язаний сплачувати Виконавцю вартість перевезення та всі можливі додаткові платежі, які виникли в процесі перевезення (штрафні санкції, пошкодження майна перевізника і т.і.) протягом обумовленого в замовленні терміну з дати отримання рахунку, товарно-транспортної накладної (CMR або ТТН), Договір-Заявки та акту виконаних робіт за фактичним місцем знаходження Замовника.

За положеннями пункту 2 Договору фрахтова сума на замовлення за авто становить 2750 євро по курсу НБУ на день розвантаження.

Розрахунки по даному Договору здійснюються відповідно до діючого законодавства України у національний валют України - гривні в безготівковій формі шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок Виконавця. У випадку коли Сторонами в заявці встановлена вартість послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються шляхом формували гривневого еквіваленту вартості на основі курсу купівлі Євро (долара США) на момент відкриття торгів на міжбанку в день вивантаження, або в день розмитнення, що вказано в замовленні (пункт 7.1. Договору).

Зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №419229 від 04.09.2025 вбачається, що вантаж був доставлений Підприємцем до пункту призначення згідно умов Договору-заявки та був виданий одержувачеві, що підтверджується відтисками печаток та проставленими підписами.

Жодних претензій та/або зауважень щодо виконання Підприємцем умов Договору матеріали справи не містять та не були надані Товариством.

Таким чином, вартість провізної плати згідно Договору становить 133 885,00 грн, яка була частково сплачена Товариством у розмірі 105 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями частини 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проаналізувавши положення Договору, судом встановлено, що у вказаному правочині чітко не встановлено терміну/строку внесення провізної плати.

За приписами частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Судом встановлено, що 13.03.2026 Підприємець звертався до Товариства з вимогою №1 від 13.03.2026 про оплату заборгованості за Договором у розмірі 28 885,00 грн.

Отже, строк внесення провізної плати є таким, що настав.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх грошових зобов`язань за Разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №02.09-25 від 02.09.2025 щодо внесення провізної плати за перевезення вантажу, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача основної суми заборгованості у розмірі 28 885,00 грн (133 885,00 грн - 105 000,00 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Підприємця підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Товариство.

Крім цього, 06.04.2026 на адресу суду від Підприємця надійшла заява про стягнення з Товариства судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу у сумі 5 500,00 грн, Позивачем було додано копії: Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2026, Акту прийому-передачі результатів наданих правових послуг №01/04 від 01.04.2026, платіжної інструкції №411 від 01.04.2026, а також оригінал ордеру серії АС №1177202, виданий 19.03.2026 адвокатом Тростянчук Тетяною Віталіївною, яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

04.03.2026 між Позивачем (за текстом договору - Клієнт) та Адвокатом Тростянчук Т.В. було укладено Договір, за яким Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу за винагороду.

За надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар. Гонорар Адвоката визначається згідно домовленості сторін та є фіксованим у розмірі 5 500,00 грн. Адвокат, на підтвердження факту виконання зобов`язань за цим Договором, надає Клієнту акт прийому-передачі результатів наданих правових послуг. Оплата здійснюється у безготівковій формі на рахунок адвоката згідно Акту прийому-передачі результатів наданих правових послуг (пункт 4.1. Договору).

01.04.2026 між Клієнтом та Адвокатом було підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі результатів наданих послуг №01/04, зі змісту якого вбачається, по даній судовій справі останнім було надано, а Позивачем - прийнято послуги на загальну суму 5500,00 грн.

Підписавши та скріпивши своєю печаткою вказаний акт, Підприємець засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом із цим, вказана вартість правничої допомоги була повністю сплачена Підприємцем, що підтверджується платіжною інструкцією №411 від 0104.2026 на суму 5500,00 грн.

Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатом Позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 5 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак жодний обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат Позивача на професійну правничу допомогу Відповідачем не було наведено.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність клопотань Відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

У зв`язку з тим, що судом задоволено позов Підприємця у повному обсязі, судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5 500,00 грн на підставі статті 129 ГПК України покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-О-К-С" (01042, місто Київ, бульвар Миколи Міхновського (Дружби народів), будинок 38; ідентифікаційний код: 36186105) на користь Фізичної особи-підприємця Семенюка Романа Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) 28 885 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ