Ухвала суду № 137497254, 18.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"18" червня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/643/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні системи України» про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 6382,01 грн та 266,24 грн судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні системи України» про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 6382,01 грн та 266,24 грн судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви визначено головуючого суддю Худенка А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Дослідивши заяву про видачу судового наказу, суд доходить до висновку про відмову у видачі судового наказу із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Приписами п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є виключно юридична особа або фізична особа - підприємець.

Положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника; їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника.

У силу приписів ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 статті 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частина 3 статті 95 Цивільного кодексу України).

Тобто, філія наділяється певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Таким чином, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості відповідача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її філії.

За приписами ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд встановив, що заявником у даному наказному провадженні визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» інтереси якого представляє Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». Водночас, заявником у порушення п. 1 ч. 2 ст. 150 ГПК України визначено місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України лише Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні системи України» (код ЄДРПОУ ВП: 45365917), яка згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - є філією (інший відокремлений підрозділ), та не може самостійно виступати заявником, відповідно до ч. 3 ст. 147 ГПК України.

Відтак, звертаючись із заявою про видачу наказу в порядку наказного провадження, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно стосовно суб`єктів господарювання, та наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Між тим, з матеріалів заяви про видачу судового наказу, вбачається, що боржником у даному наказному провадженні зазначено фізичну особу підприємця Мінчо Єлизавету Петрівну, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності станом на дату звернення із заявою про видачу судового наказу.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру (абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в Єдиному державному реєстрі міститься інформація про припинення суб`єкта господарювання ФОП Мінчо Є.П., дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 05.05.2026; номер запису: 2003100060007000649; підстава: власне рішення.

Приписами ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З наведеного випливає, що фізична особа підприємець Мінчо Єлизавета Петрівна втратила статус підприємцяіз 05.05.2026.

За змістом ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку із втратою нею статусу підприємця.

Звертаючись із заявою про видачу наказу в порядку наказного провадження та визначаючи в якості боржника фізичну особу підприємця, яка втратила такий статус, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно стосовно суб`єктів господарювання, та наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.

Враховуючи припинення підприємницької діяльності ФОП Мінчо Є.П. із 05.05.2026, заявлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» інтереси якого представляє Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з боржника заборгованості не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Водночас у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену в постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв`язку із сутністю правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 6382,01 грн та 266,24 грн судового збору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 157, 158, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 6382,01 грн та 266,24 грн судового збору,.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати заявнику та боржнику.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 18.06.2026.

Суддя Худенко А.А.