Рішення № 137494996, 18.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21241/25

Провадження № 2/346/1097/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сольського В.В.

за участі секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд із позовом ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у сумі 2 618,06 дол. США за період прострочення з 02.07.2017 по 23.02.2022 року.

Свої вимоги мотивує тим, що АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 149/363-06 від 27.04.2006 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 25 000 дол. США, а відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 26.04.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. В зв`язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12.01.2015 року у справі №346/6742/14-ц вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 828,38 дол. США, 37,61 грн по пені та 2 669,15 грн судових витрат. Рішення перебуває на примусовому виконанні.

Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 3 % річних у сумі 2 618,06 дол. США за період прострочення з 02.07.2017 по 23.02.2022 року, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

11.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Чобанюка М.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не довів наявності, передбачених законом умов для застосування цивільно-правової відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України.

Позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних на всю суму боргу в цілому, тоді як за змістом статті 625 ЦК України 3 % річних підлягають нарахуванню на прострочену суму грошового зобов`язання, тобто на кожний окремий прострочений платіж з моменту виникнення прострочення саме за цим платежем, а не на загальну суму боргу за весь період. З 2015 року у позивача виникло право вимоги щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. З урахуванням трирічного строку позовної давності, строк звернення до суду з вимогами, пов`язаними з відповідальністю за прострочення виконання судового рішення, сплив у 2018 році. Позивач заявляє вимоги про стягнення 3 % річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, тоді як позов подано лише 17 листопада 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач та його представник не з`явилися, 01 червня 2026 року представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його та відповідача участі. У задоволення позову просив відмовити.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.04.2006 року АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 149/363-06.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 25 000 дол. США, а відповідач зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 26.04.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12.01.2015 року у справі №346/6742/14-ц позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 828,38 дол. США, 37,61 грн по пені та 2 669,15 грн судових витрат.

Рішення перебуває на примусовому виконанні згідно інформації про виконавче провадження № 65227390. Виконавче провадження відкрито 20.04.2021.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов`язання перед АТ «УкрСиббанк», яке визначено судовим рішенням від 12.01.2015 року у справі №346/6742/14-ц. Погашено 162 дол США - 10.06.2021.

Рішення суду у справі №2-199/12 відповідач не виконав, а відтак, в цій справі правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язання, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 12.01.2015 року у справі №346/6742/14-ц, яке на даний час не виконано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення.

У постанові від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала: «Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N? 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-4 (провадження № 14-154с18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використає право вимоги дострокового повернення усієї відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов?язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред?явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не за невиконання грошового зобов?язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених у статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення, а право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину, що був введений у 2020 році, неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та діяв до 24 год 00 хв 30 червня 2023 року, та був відмінений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Правові позиції щодо застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 11.02.2020 у справі № 916/612/19; від 25.08.2021у справі № №914/1560/20; від 22.09.2022 у справі № 920/724/21; від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21; від 20.04.2023 у справі № 728/1765/21 та ін. В той же час з 24.02.2022 року до цього часу в Україні діє воєнний стан, що був введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент подання позову.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який втратив чинність на підставі Закону № 4434-ІХ від 14.05.2025, у період дії воєнного стану в україні, введенного Указом Президента України «Про проведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Із 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року строки було зупинено на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК.

Розрахунок 3% річних визначений позивачем, а саме за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 року є не зовсім правильним.

Судом перевірено правильність проведення розрахунку та період, за який просить стягнути позивач з відповідача прострочення суми боргу.

Суд зазначає, що трирічний строк для обрахунку 3% річних, який передував даті звернення до суду, за виключенням періодів, коли строки позовної давності були зупинені, слід обраховувати з 25.06.2017 року.

Таким чином, вимоги банку щодо стягнення 3% річних за період з 25.06.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 2 475,71 дол. США є такими, які заявлені в межах строку позовної давності, а тому підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача на позов не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикледеним.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українита стягує з відповідача на користь позивача 2 863,36 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 14, 15, 16, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» 3 % річних у сумі 2 475,71 дол. США, за період прострочення з 25.06.2017 по 23.02.2022 року.

В решті частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» сплачений судовий збір у розмірі 2 863,36 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Сольський В. В.