Рішення № 137491143, 17.06.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/448/26

Провадження № 2/507/377/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Дюдюна О.В,

за участю секретаря судового засідання - Демовської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС"(до перейменування ТОВ"РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 11.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5306630, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого надав відповідачу грошові кошти в сумі 10300 грн., на умовах передбачених умовами договору.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі за договором №5306630 до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») набуло право грошової вимоги до відповідача.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по кредитному договору, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 39083 грн. 35 коп. та судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, через надсилання повідомлення на його електронну адресу та повідомлення у додаток "Viber", що підтверджується довідками. Проте в судове засідання на розгляд справи не з`явився, причини неявки не повідомив, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надав.

Надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своїх заперечень вказав, що позивачем не надано належних доказів правонаступництва, зокрема договору відступлення права вимоги чи договору факторингу, які б підтверджували право позивача на звернення до суду. Також зазначив про відсутність належних доказів укладення договору, оскільки позивач не надав оригіналу або належним чином засвідченої копії договору, що підтверджувала б факт укладення правочину саме з ним. Крім того, вказав на недоведеність розміру заборгованості, оскільки наданий розрахунок є необґрунтованим та не містить детального нарахування відсотків, штрафних санкцій і пені. Також послався на порушення норм чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів. У зв`язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а в альтернативному випадку зменшити розмір заявлених до стягнення сум. Крім того надав до суду копії документів щодо проходження ним військової служби, однак будь-яких клопотань з даного приводу при розгляді справи не заявляв.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін(а.с.74).

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.02.2025 року ОСОБА_1 , після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5306630, який містив усі істотні умови, та маючи технічну можливість відмовитися від його підписання, виразив однозначну згоду з умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 11.02.2025 року о 08 год. 40 хв. 35 сек. направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор 36540, який був введений позичальником 11.02.2025 року о 08 год. 41 хв. 01 сек. у відповідному розділі ІТС, чим останній прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №5306630.

Крім того, відповідачем також підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором 33665, паспорт споживчого кредиту. (а.с.25-26).

Таким чином, 11.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5306630 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у сумі 10 300 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надано строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день. У випадках, визначених договором, може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка у розмірі 0,95 % на день. Умовами договору також передбачено нарахування разової комісії за надання кредиту. (а.с. 9-21).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , яку відповідач зазначив під час оформлення кредиту. Вказані обставини підтверджуються листом, наданим ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке є надавачем платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (а.с. 40).

Всупереч умов кредитного договору відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами в тому числі за договором №5306630 до ОСОБА_1 (а.с. 41-48).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») набуло право грошової вимоги до відповідача. (а.с. 55).

Відповідно до розрахунку позивача, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за кредитним договором №5306630 від 11.02.2025 року в розмірі 39083 грн. 35 коп., з яких: 10300 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту, 22603 грн. 35 коп. - сума заборгованості по відсотках, 5150 грн. - пеня, штраф, 1030 грн. - комісія.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

У статті 3 Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5306630 від 11.02.2025 року, в якому досягли згоди з усіх істотних умов, а саме щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, підстав сплати комісії, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

На виконання умов кредитного договору ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало грошові кошти в сумі 10 300,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який він у строки передбачені кредитним договором не повернув, а також не сплатив проценти та комісію в установлені кредитними договорами строк і розміри. З довідки-розрахунку заборгованості, наданого товариством, вбачається, що проценти за користування кредитними коштами у розмірі 22603,35 грн. нараховані саме у визначеному сторонами розмірі за період з 11.02.2025 року по 29.09.2025 року.

Аналізуючи викладенні обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 10300,00 грн. та правові підстави для нарахування процентів у розмірі 22603,35 грн.

Щодо стягнення комісії в розмірі 1030 грн. (пов`язаної з наданням кредиту).

За змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися та які не є самостійною послугою для споживача.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність фінансової установи з надання споживачу грошових коштів на умовах договору. Водночас надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України, тому виконання такого обов`язку не може обумовлюватися додатковою оплатою з боку позичальника у вигляді окремої комісії за надання кредиту.

Надання фінансового інструменту, перерахування кредитних коштів, супроводження кредитного договору та моніторинг заборгованості є діями, які кредитодавець здійснює в межах виконання власних договірних обов`язків та у власних інтересах, а тому такі дії не можуть розглядатися як окремі послуги, що підлягають оплаті позичальником.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15.

Судом встановлено, що згідно п. 1.4 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5306630 від 11.02.2025 року, позивачем нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1 030,00 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що умова договору № 5306630 від 11.02.2025 року щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 1 030,00 грн. є нікчемною, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 030,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) в сумі 5 150,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Однак згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу за кредитним договором № 5306630 від 11.02.2025 року, пеню та штраф у загальному розмірі 5 150,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу в сумі 5 150,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, із заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 39 083,35 грн. підлягають виключенню пеня та штраф у сумі 5 150,00 грн, а також комісія у сумі 1 030,00 грн.

Щодо переходу відступлення прав вимоги грошових коштів по вказаному договору до нового кредитора слід зазначити.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторинг, правове регулювання якого визначено Главою 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.1081 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило), а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5306630 від 11.02.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Додатку № 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5306630 становить 39 083,35 грн, з яких: 10 300,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 22 603,35 грн - заборгованість за процентами, 1 030,00 грн - комісія та 5 150,00 грн - пеня і штрафні санкції.

Таким чином, усі права вимоги, які належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» стосовно ОСОБА_1 , перейшли до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як нового кредитора, у зв`язку з чим відбулася заміна кредитора у відповідному зобов`язанні.

Крім того, суд зазначає, що з наданих копій документів щодо проходження відповідачем військової служби, не можливо встановити з якого саме часу він її проходить (чи проходив відповідач на момент укладення договору військову службу), будь-яких клопотань з даного приводу ним не заявлено, а тому на думку суду вони не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини по справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5306630 від 11.02.2025 року у розмірі 32 903,35 грн, з яких 10 300,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 22 603,35 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії у сумі 1 030,00 грн, а також пені та штрафних санкцій у сумі 5 150,00 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2662 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 27.02.2026 року.

Позовні вимоги задоволені частково в сумі 32 903 грн. 35 коп., а тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2241,41 грн. (2662 грн. 40 коп. * 32 903 грн. 35 коп. / 39083 грн. 35 коп.).

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284,354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС"(до перейменування ТОВ"РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 5306630 від 11.02.2025 року в розмірі 32 903 грн. 35 коп. та судові витрати в розмірі 2241 грн. 41 коп.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, індекс: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: О.В. Дюдюн