Рішення № 137456198, 03.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2026Справа № 910/3362/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/3362/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 21524641)

до Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

про визнання укладеною додаткової угоди

Представники учасників справи:

від позивача: Майоренко Я.М., ордер АІ №2025931;

від відповідача: Поліщук М.В., самопредставництво.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київрибгосп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0060, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2008 за № 79-6-00622, який є невід`ємною частиною договору, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.08.2008 за № 79-6-00640, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

10.04.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 10.04.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3362/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2026.

01.05.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 01.05.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

06.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 07.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 13.05.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 13.05.2026 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026.

У судове засідання 03.06.2026 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 03.06.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 431/3265 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Київрибгосп" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних і торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва" передано в довгострокову оренду на 15 років ВАТ "Київрибгосп" земельну ділянку площею 66,14 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2008 у справі № 35/114, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010, визнано укладеним Договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:116:0060), в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення суду.

23.05.2008 вказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 79-6-00622 в книзі записів державної реєстрації договорів.

28.06.2008 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством (далі - орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисаном Віктором Івановичем за №2993, який 27.08.2008 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 79-6-00640 в книзі записів державної реєстрації договорів.

Договір є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 23.05.2008 №79-6-00622.

Відповідно до пункту 3.1 Договору його укладено строком на 15 років, тобто до 28.06.2023.

Згідно з пунктом 11.7 Договору після закінчення строку, на який укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

28.03.2023 позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки. До листа-повідомлення було додано проект Угоди про поновлення Договору.

03.05.2024 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено та передано на розгляд Київської міської ради проект рішення Київської міської ради "Про поновлення приватному акціонерному товариству "Київрибгосп" договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2008 року № 79-6-00622 (зі змінами) для будівництва експлуатації та обслуговування офісних та торгово-розважальних комплексів з об`єктами соціального та оздоровчого призначення на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва".

Листом від 13.01.2026 № 130101 позивач звернувся до Київської міської ради з проханням при підготовці проекту договору про продовження дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0060 врахувати норми перехідних положень Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з позовом відповідне рішення Київською міською радою не прийнято, подане клопотання залишається нерозглянутим у встановленому законом порядку понад два роки, у зв`язку з чим ПрАТ "Київрибгосп" фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо подальшої реалізації свого права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, а також посилаючись на порушення відповідачем порядку розгляду листа-повідомлення про поновлення Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0060, укладеного між позивачем та відповідачем, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статей 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", стаття 1 якого визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Визначення договору оренди землі містить і стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126-1 Земельного кодексу України договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Водночас, абзацами 3, 4 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Суд зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за договором, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення).

Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Натомість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Судом встановлено, що Договір було укладено 28.06.2008 (повторно), а тому строк його дії - до 28.06.2023.

При цьому Договором передбачено, що після закінчення строку, на який його укладено, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків має переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 11.7).

Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі №910/1494/22 зазначив, що зважаючи на положення абзаців 3 та 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України №340-ХІ від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", слід дійти висновку, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом ("Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"), здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, але, в разі, якщо на орендованій землі державної або комунальної власності розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, то договори оренди цих ділянок, які були укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Слід розмежовувати встановлення Перехідними положеннями Закону правил (порядку) поновлення договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі і споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до 15.07.2020 (набрання чинності відповідних змін до Закону), та вимогу Закону про включення умов, передбачених статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України до договору (додаткової угоди), що укладається на новий строк.

Договір оренди земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовані будівлі і споруди, що є власністю орендаря, у разі його продовження, має в обов`язковому порядку містити умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України, а це можливо лише в спосіб викладення цих умов у письмовому вигляді шляхом зазначення про це саме в проекті додаткової угоди про поновлення договору.

Запропонована позивачем редакція Договору про поновлення та внесення змін до Договору містить умови, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України, а відтак відповідає нормам законодавства.

Судом також встановлено, що позивач, на виконання п. 11.7 Договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору), звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 28.03.2023 про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідачем у встановленому законом порядку заперечень щодо поновлення Договору на новий строк не надано.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує, що позивач втратив право на поновлення Договору на підставі п. 11.7, з огляду на неналежне виконання своїх обов`язків. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів відсутності заборгованості з орендної плати за Договором.

Водночас, суд враховує, що відповідач прямо не посилається на наявність у позивача непогашеної заборгованості за Договором та не надає суду відповідних доказів.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/2825/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, відмовлено у задоволенні позову Київської міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2018 по 31.10.2020.

Також відповідач зазначає про невиконання позивачем пункту 8.4 Договору в частині завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

Відповідно до п. 8.4 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

В матеріалах справи відсутня проектна документація на будівництво, якою встановлені відповідні строки для завершення будівництва на спірній земельній ділянці. Наявна копія Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатофункціонального комплексу", що затверджені Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №828 від 28.08.2018, надана суду позивачем, не містить інформації щодо погодження граничних строків забудови земельної ділянки.

Також відповідачем в період дії Договору не вживалися дії щодо встановлення факту порушення позивачем умов Договору та не було ініційовано процедуру дострокового припинення дії Договору.

Суд відзначає, що будь-які твердження відповідача мають оцінюватись на предмет вчинення ним дій, що відповідають або суперечать таким твердженням. Так, дії відповідача мають оцінюватися на предмет відповідності доктрині заборони суперечливої поведінки, яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

У постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в праві України доктрина "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

З цих причин не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про відсутність забудови на спірній земельній ділянці, оскільки ним же наявність такої забудови була визнана раніше.

Враховуючи вищенаведене, суд не приймає заперечення відповідача проти задоволення позову з підстав неналежного виконання позивачем обов`язків за Договором.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень на прийняття відповідного рішення, то в постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №280/2822/23 в черговий раз підтверджено наступний правовий висновок щодо дискреційних повноважень органів влади та їх меж.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" ("Pedersen and Baadsgaard v. Denmark", заява № 49017/99) зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22 та від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.

Отже, позивачем вчинено всі необхідні дії відповідно до закону, спрямовані на поновлення Договору, а відтак, незважаючи на бездіяльність відповідача в частині розгляду питання пролонгації орендних правовідносин, позивач має право на поновлення Договору на умовах, передбачених п. 11.7 Договору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0060, укладеного між Київською міською радою (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Приватним акціонерним товариством "Київрибгосп" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 21524641), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2008 за № 79-6-00622, який є невід`ємною частиною Договору, укладеного між Київською міською радою (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Приватним акціонерним товариством "Київрибгосп" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 21524641), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.08.2008 за № 79-6-00640, в наступній редакції:

Угода

про поновлення Договору оренди земельної ділянки

м. Київ

Київська міська рада (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141), в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, що діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони, та

Приватне акціонерне товариство "Київрибгосп" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 21524641) в особі Голови правління Васецького Андрія Володимировича, що діє на підставі Статуту, - з другої сторони, керуючись ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. 33 та абзацом 3,4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", уклали дану угоду (далі - Угода) про наступне:

1. Поновити на 15 (п`ятнадцять) років Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2008 за № 79 6-00622, що є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.08.2008 за № 79 6-00640.

2. Дана угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2008 за № 79 6-00622, що є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.08.2008 за № 79 6-00640 (далі - Договір), і набуває чинності в установленому порядку.

3. Поновлення Договору або укладення Договору на новий строк.

3.1. Після закінчення строку, на який укладено Договір, цей Договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення Сторонами письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається.

3.2. Якщо Орендар, що належно виконував обов`язки за умовами Договору, має намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, він зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку його дії.

У разі укладення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

4. Сторони домовилися внести зміни до розділу 11 Договору "Зміна умов Договору та припинення і поновлення Договору", а саме: пункт 11.7 Договору визнати таким, що втратив чинність.

5. Усі спори, пов`язані з виконанням умов цієї Угоди, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

6. Дана Угода складена у 3 (трьох) примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), один - для зберігання у нотаріуса.

Орендодавець Орендар

Київський міський голова Голова правління ПрАТ "Київрибгосп"

_____ В.В. Кличко ____ А.В. Васецький

3. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код: 21524641) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.06.2026.

Суддя О.В. Нечай