Рішення № 137454777, 17.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11925/25

Провадження № 2/711/663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Шемшур Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», через представника - адвоката Бачинського О.М., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1013983 від 01.09.2020 у розмірі 25 816,69 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 01.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1013983. Відповідно до умов Договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося перерахувати на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем, грошові кошти у розмірі 6 400,00 грн., а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надавався строком на 24 дні. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання, відповідач ініціював продовження строку користування кредитом, внаслідок чого: Додатковим договором від 25.09.2020 строк користування кредитом продовжено до 20.10.2020; Додатковим договором від 20.10.2020 строк користування кредитом продовжено до 14.11.2020; Додатковим договором від 14.11.2020 строк користування кредитом продовжено до 09.12.2020. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів, внаслідок чого утворилася заборгованість. 22.02.2021 «ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1013983 від 01.09.2020. У подальшому, 21.08.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» уклали Договір факторингу № 20240821/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1013983 від 01.09.2020. Станом на 16.12.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 816,69 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 400,00 грн.; заборгованості за відсотками - 16 197,12 грн.; інфляційного збільшення - 3 219,57 грн. Позивач вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, зокрема 12.10.2024 на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка залишилася без виконання. З огляду на те, що договір є обов`язковим для виконання, а відповідач тривалий час ухиляється від виконання зобов`язань, позивач просить суд стягнути суму боргу та понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу встановлено п`ятиденний строк із дня отримання відзиву для подання відповіді на нього.

15.01.2026 представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Заначила, що кредитний договір та додаткові угоди не містять простого електронного підпису або одноразового ідентифікатора (ОТП-пароля). Наявність лише фрази «підписано електронним підписом» за відсутності окремого договору про використання такого виду підпису свідчить про порушення процедури укладення правочину та непогодження його істотних умов. Наданий позивачем лист ТОВ «УПР» не є належним та допустимим доказом перерахування коштів відповідачу, оскільки у ньому не зазначено ПІБ отримувача, що унеможливлює ідентифікацію власника банківської картки. У матеріалах справи відсутні виписки по особовому рахунку чи інші первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували реальний рух коштів. Крім того, зазначила, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії воєнного чи надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення, позичальник звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Воєнний стан в Україні було введено з 24.02.2022. Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості перевірити, які саме суми та за які періоди були включені до складу інфляційних нарахувань. Водночас, оскільки право вимоги перейшло до позивача лише 21.08.2024, то інфляційні втрати були нараховані вже під час дії воєнного стану. Відтак, відповідач має бути повністю звільнений від сплати інфляційних втрат. Щодо переходу права вимоги до позивача зазначила, що долучений до матеріалів справи витяг з реєстру прав вимоги № 20240822/1, який сформований 16.12.2025, не містить підпису іншої сторони договору ТОВ «Сіроко Фінанс». Більше того, витяг був сформований 16.12.2025, тоді як сам Договір факторингу № 20240822/1, за яким нібито відбувся перехід права вимоги, було укладено 21.08.2024. Отже, оскільки надані документи не є належними, достатніми та допустимими доказами, позивач не довів наявність у нього права вимоги до відповідача як у нового кредитора. Також, представник відповідача наголосила, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та завищеною. Справа належить до категорії малозначних, має шаблонний характер і не потребувала значних часових витрат або аналізу великого обсягу доказів.

21.01.2026 представник позивача адвокат Бачинський О.М. подав відповідь на відзив, в якій просив витребувати в АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 01.09.2020 по 03.09.2020, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свою позицію представник обґрунтував тим, що кредитний договір було укладено у письмовій формі шляхом підписання його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідач під час реєстрації в системі самостійно зазначив власні реквізити та персональні дані, а введення коду підтвердження (одноразового ідентифікатора) згідно із законом та умовами договору прирівнюється до власноручного підпису. Крім того, представник позивача наголосив, що відповідач підтвердив умови договору конклюдентними діями: окрім основного договору від 01.09.2020, він уклав три додаткові угоди (від 25.09.2020, 20.10.2020 та 14.11.2020), кожна з яких також підписувалася за допомогою одноразового ідентифікатора. Твердження відповідача про обов`язковість використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) є безпідставними, оскільки Закон України «Про електронну комерцію» передбачає альтернативні способи підписання правочинів. Використання КЕП є обов`язковим лише у разі, якщо про це прямо домовилися сторони, чого у даному випадку не було. Також представник позивача вказав, що відповідач, заперечуючи факт отримання кредитних коштів, не надав жодних доказів (зокрема, виписки за рахунком), які б спростовували перерахування суми. Натомість матеріали справи підтверджують, що кошти у розмірі 6 400,00 грн. були перераховані саме на ту банківську картку, реквізити якої відповідач власноруч вказав у заявці. Таким чином, факт укладення договору та отримання коштів є доведеним, а заперечення відповідача є засобом уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2026 витребувано у АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 01.09.2020 по 03.09.2020 включно, із зазначенням суми та джерела надходження коштів.

14.04.2026 представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. подала додаткові пояснення, у яких навела аргументи, які за своїм змістом є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник наголосила, що наданий позивачем кредитний договір № 1013983 та додаткові угоди до нього не містять одноразового ідентифікатора (ОТП-пароля) чи належного електронного підпису. Недотримання визначеної законом процедури підписання договору свідчить про порушення письмової форми правочину та непогодження з відповідачем істотних умов договору, зокрема розміру відсоткової ставки. З огляду на це, нарахування будь-яких відсотків, комісій та штрафних санкцій є незаконним, оскільки не погоджувалось з відповідачем, а сума заборгованості, яка може бути пред`явлена до стягнення за кредитним договором № 1013983, не повинна перевищувати тіло кредиту у розмірі 6 400,00 грн.

16.04.2026 АТ «Універсал Банк» надало виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.09.2020 по 03.09.2020.

21.04.2026 представник позивача адвокат Бачинський О.М. подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що кредитний договір № 1013983 та додаткові угоди до нього підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) є обов`язковим лише у разі використання такого засобу всіма сторонами правочину. Посилання представника відповідача на Постанову НБУ № 172 від 20.12.2023 є безпідставним, оскільки цей нормативний акт не має зворотної дії в часі та не поширюється на правовідносини, що виникли у 2020 році.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; 18.05.2026 від його представника - адвоката Скользнєвої В.В. надійшла заява, у якій вона просила проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі товариство) та ОСОБА_1 (далі клієнт) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток, укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983, який зі сторони відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1.2., 1.3., 1.4., 1.4.1., 1.5., 1.5.1., 1.5.2., 1.6., 1.6.1., 1.6.2. Договору товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає 6 400,00 грн. Строк кредиту 24 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка - 0,38% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (138,70% річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів; стандартна процента ставка -1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50% річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пункті 1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 138,70% річних; за стандартною ставкою 693,50% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 6 983,68 грн.; за стандартною ставкою 9 318,40 грн.

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_3 (пункт 2.1. Договору).

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (пункт 3.1 Договору).

У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн. (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору (пункт 4.1 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Лінеура Україна» 01.09.2020 о 20:32:05 перерахувало кредитні кошти в розмірі 6 400,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через сервіс онлайн платежів iPay.ua (ТОВ «УПР») на підставі договору про переказ коштів від 12.03.2019, що підтверджується довідкою ТОВ «УПР» № 2643_241009093030 від 09.10.2024 та випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картковому рахунку.

25.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток, укладено Додатковий договір до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020, згідно з умовами якого, у зв`язку з неможливістю клієнта у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання за Договором, керуючись розділом 4 Договору, сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитом до 20.10.2020.

20.10.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток, укладено Додатковий договір до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020, згідно з умовами якого, у зв`язку з неможливістю клієнта у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання за Договором, керуючись розділом 4 Договору, сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитом до 14.11.2020.

14.11.2020між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток, укладено Додатковий договір до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020, згідно з умовами якого, у зв`язку з неможливістю клієнта у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання за Договором, керуючись розділом 4 Договору, сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитом до 09.12.2020.

Проте, у встановлений строк відповідач зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Станом на 12.01.2021, згідно з листом ТОВ «Лінеура Україна», розмір заборгованості відповідача за вказаним Договором складав 15 787,52 грн., з яких: 6 400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9 387,52 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

22.02.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір факторингу № 015-220221, на підставі якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020.

21.08.2024 між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладеного Договір факторингу № 20240822/1, на підставі якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020.

З детального розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», встановлено, що станом на 16.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1013983 від 01.09.2020 становить 25 816,69 грн. а саме: заборгованість за тілом 6 400,00 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочених відсотках) - 16 197,12 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; інфляційне збільшення 3 219,57 грн.

Позивач на адресу відповідача направляв повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості, проте докази добровільного виконання зобов`язань відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Відповідач, у свою чергу, надав суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на недоведеність факту укладення договору та отримання коштів.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020 укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток. Вказаний правочин з боку відповідача підписано 01.09.2020 о 20 год. 30 хв. електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності), який надіслано на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час реєстрації в особистому кабінеті.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору, що за правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неукладеності кредитного договору через відсутність кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Чинне законодавство України (зокрема стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію») передбачає альтернативні способи підписання електронних правочинів, одним з яких є саме одноразовий ідентифікатор. Оскільки сторони при укладенні договору не обумовлювали обов`язковість використання КЕП, реєстрація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та добровільне введення ним коду підтвердження свідчить про свідоме прийняття та погодження всіх істотних умов договору. Крім того, уклавши три наступні додаткові угоди (від 25.09.2020, 20.10.2020 та 14.11.2020), відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про повне визнання та схвалення основного договору.

Посилання представника відповідача на Постанову НБУ № 172 від 20.12.2023 суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 400,00 грн. підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, а саме довідкою оператора послуг з переказу коштів ТОВ «УПР» № 2643_241009093030 від 09.10.2024 та випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по картковому рахунку, витребуваною ухвалою суду від 18.03.2026.

Доводи представника відповідача про те, що лист ТОВ «УПР» не є належним доказом перерахування кредитних коштів через відсутність ПІБ отримувача, суд оцінює критично. Згідно з наданою банком випискою, суму 6 400,00 грн. було успішно зараховано 01.09.2020 о 20:32:05 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , володільцем якого є саме ОСОБА_1 . Повний номер картки у виписці збігається з маскованим номером, зазначеним у тексті кредитного договору та довідці платіжної системи. Таким чином, факт реального отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним, а заперечення відповідача в цій частині є лише способом уникнення цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло на підставі Договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс», а надалі на підставі Договору факторингу № 20240821/1 від 21.08.2024 до позивача - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф». Відступлення права вимоги відбулося з дотриманням норм матеріального права, у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора.

Оцінюючи обґрунтованість та розмір заявленої позивачем суми, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 16.12.2025 у розмірі 25 816,69 грн., яка складається з: тіла кредиту - 6 400,00 грн.; заборгованості за відсотками - 16 197,12 грн.; інфляційного збільшення - 3 219,57 грн.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема листом первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 22), що станом на 12.01.2021 розмір заборгованості відповідача за Договором № 1013983 становив 15 787,52 грн., з яких: 6 400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 9 387,52 грн. - заборгованість за нарахованими процентами (в тому числі простроченими).

Згідно з витягами з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу, за якими право вимоги перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс», а надалі - до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», розмір заборгованості за вказаним кредитним договором був відображений у загальній сумі 22 597,12 грн., де заборгованість за процентами становила 16 197,12 грн.

Порівняльний аналіз вказаних документів свідчить про наявність істотних розбіжностей у розмірі відсотків. Позивачем в порушення процесуального обов`язку, передбаченого статтями 12, 81 ЦПК України, не надано суду розрахунку заборгованості первісного кредитора (ТОВ «Лінеура Україна»), з якого б можливо було встановити період нарахування заборгованості за процентами, застосовану відсоткову ставку за кожен день прострочення та порядок нарахування процентів після закінчення визначеного договором строку кредитування.

Усуваючи недоліки позовної заяви на виконання ухвали суду від 18.05.2026, представник позивача долучив деталізований розрахунок заборгованості. Оцінюючи вказаний розрахунок, суд зазначає, що він складений та підписаний представником позивача (адвокатом), а не відповідальною посадовою особою (керівником або головним бухгалтером) ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», та не є первинним фінансовим чи бухгалтерським документом фінансової установи.

Крім того, аналізуючи зміст наданого представником розрахунку, суд встановив його суперечність умовам Кредитного договору № 1013983 від 01.09.2020. Так, у пункті 1.5 вказаного розрахунку зазначено, що за користування кредитом поза межами строку дії договору первісним кредитором було нараховано відсотки в сумі 4 523,52 грн. за період 37,20 днів. Однак, згідно з умовами кредитного договору, нарахування відсотків здійснюється за кожен день користування кредитними коштами. Розрахунок відсотків за 37,20 днів користування кредитом свідчить про штучне арифметичне узгодження суми заборгованості з розміром вимог, вказаних у договорі факторингу, без належного правового та фактичного обґрунтування. Оскільки частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд відхиляє наданий представником позивача розрахунок у цій частині.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що згідно з листом первісного кредитора станом на 12.01.2021 розмір заборгованості відповідача за процентами становив 9 387,52 грн., а правомірність, послідовність та період нарахування відсотків у загальному розмірі 16 197,12 грн. позивачем належними та допустимими доказами не доведено, суд вважає за необхідне обмежити розмір стягнення процентів сумою, яка документально підтверджена первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 387,52 грн. У задоволенні решти суми нарахованих відсотків у розмірі 6 809,60 грн. (16 197,12 грн. 9 387,52 грн.) слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 3 219,57 грн., нарахованого на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, обчислення інфляційних збитків у розмірі 3 219,57 грн. здійснено без урахування реального обсягу прав, які перейшли до нового кредитора, та з порушенням визначеної законом бази нарахування.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 3 219,57 грн. слід відмовити.

Таким чином, дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають задоволенню частково, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 400,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 9 387,52 грн., що разом становить 15 787,52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення процентів у розмірі 6 809,60 грн. та інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 3 219,57 грн. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково (на суму 15 787,52 грн., що складає 61,15% від загальної заявленої ціни позову 25 816,69 грн.), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 1 481,30 грн. Решта суми сплаченого судового збору в розмірі 941,10 грн. у зв`язку з частковою відмовою в позові покладається на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 20251110-5К від 10.11.2025, укладеного з адвокатом Бачинським О.М., розрахунок суми судових витрат (із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, за які встановлено фіксований розмір гонорару), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001477 від 24.05.2019, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1358491 від 11.11.2025.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками) та обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), а також принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 87, оф. 54, м. Львів) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1013983 від 01.09.2020 у розмірі 15 787,52 грн., судовий збір у розмірі 1 481,30 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 19 268,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова