Рішення № 137445863, 16.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10457/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 114258,21 грн. та 2422,40 грн. судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.09.2023 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1821177 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток О.Bank 2.0 у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

21.09.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту №М32.34606.010417346. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. 19 кредитного договору, реквізити сторін.

Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом (надалі - ЕП), а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку О.Bank 2.0. СМС- повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п. 1.4.1. Договору № 1821177. Згідно з п. 1.5 договору накладення ЕП клієнта здійснюється шляхом перевірки та підтвердження Банком достовірності OTP-паролю, що був повідомлений (шляхом введення в мобільному додатку О.Bank 2.0.) Банку клієнтом після його автентифікації. Також, у Договорі визначено номер мобільного номера в якості фінансового номера відповідача.

Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 120600 грн., зі сплатою 89 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами, належним чином засвідчені копії котрих додаються.

Станом на дату подання цієї заяви відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, та інші платежі за кредитним договором.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, позивач просить позов задовольнити. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.12.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві. Зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачем кредитного договору та погодження ним усіх його істотних умов. Вказав, що матеріали справи не містять належних доказів ознайомлення відповідача з умовами кредитування, а також доказів використання ним електронного підпису при укладенні договору. Покликався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності доведення кредитодавцем факту погодження позичальником умов договору та просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що кредитний договір укладено відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію та електронні довірчі послуги. Вказано, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію в мобільному додатку О.Bank 2.0, підписав договір про використання електронного підпису клієнта, а кредитний договір був підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора (OTP-паролю), надісланого на фінансовий номер відповідача. Також зазначено, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та не скористався правом на відмову від договору споживчого кредиту протягом встановленого законом строку. Просив позов задовольнити.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.09.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту №М32.34606.010417346. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. 19 кредитного договору, реквізити сторін.

Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом (надалі - ЕП), а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку О.Bank 2.0. СМС- повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п. 1.4.1. Договору № 1821177. Згідно з п. 1.5 договору накладення ЕП клієнта здійснюється шляхом перевірки та підтвердження Банком достовірності OTP-паролю, що був повідомлений (шляхом введення в мобільному додатку О.Bank 2.0.) Банку клієнтом після його автентифікації. Також, у Договорі визначено номер мобільного номера в якості фінансового номера відповідача.

Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 120600 грн., зі сплатою 89 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Оцінюючи доводи сторони відповідача щодо відсутності належних доказів укладення кредитного договору та непідтвердження використання відповідачем електронного підпису, суд виходить з такого.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі, а згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Як убачається з матеріалів справи, з метою отримання банківських послуг відповідач пройшов процедуру реєстрації, ідентифікації та верифікації у мобільному додатку О.Bank 2.0, після чого 21.09.2023 між сторонами було укладено договір №1821177 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку.

Умовами зазначеного договору сторони погодили можливість підписання банківських договорів шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (OTP-паролю), який надсилається на фінансовий номер клієнта та підтверджується ним після проходження автентифікації. Відповідач підтвердив належність йому фінансового номера телефону НОМЕР_2 та погодився на його використання для підписання електронних документів. Кредитний договір був підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора (OTP-паролю), надісланого на фінансовий номер відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов.

Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач до укладення кредитного договору пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив своє волевиявлення шляхом використання електронного підпису, а відтак між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від такого договору без пояснення причин. Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про реалізацію відповідачем такого права. Натомість відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та не заявляв про неукладення договору чи безпідставність отримання кредитних коштів, що свідчить про прийняття ним умов кредитного договору та погодження із ними.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони відповідача щодо неналежності виписки по рахунку та розрахунку заборгованості як доказів у справі. Виписка по рахунку є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух коштів по рахунку позичальника, видачу кредитних коштів та їх часткове погашення. Надана позивачем виписка узгоджується з довідкою-розрахунком заборгованості та іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справах про стягнення кредитної заборгованості, оскільки підтверджують рух коштів по рахунку та виконані банківські операції.

Надані позивачем виписки містять інформацію щодо видачі кредиту, здійснених відповідачем платежів та розміру непогашеної заборгованості, а тому приймаються судом як належні та допустимі докази.

Не приймає суд і доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості. Наданий позивачем розрахунок здійснений відповідно до умов кредитного договору та підтверджується випискою по рахунку. При цьому відповідачем не подано контррозрахунку заборгованості, не надано доказів повного чи часткового погашення заявленої до стягнення суми та не спростовано розрахунок заборгованості, наданий позивачем. Саме по собі заперечення щодо правильності розрахунку без подання належних доказів на його спростування не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами. Проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.11.2025 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Відповідач у встановлений строк зобов`язання за кредитним договором не виконав.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка згідно з довідкою - розрахунком заборгованості станом на 02.12.2025 року становить 114258,21 грн. та складається із наступного: прострочений борг 85804,14 грн.; прострочені проценти 28454,07 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

Судом встановлено, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а доводи сторони відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

За наведених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором -задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 114258,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньодо Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко