Ухвала суду № 137433296, 16.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7538/26

Провадження №2/367/7196/2026

УХВАЛА

Іменем України

про залишення без руху

16 червня 2026 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення,

УСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до Медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення, в якому просить суд стягнути на його користь солідарно за рахунок державних асигнувань з Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій моральну шкоду завдану протиправними рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень у розмірі 500 000,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності із ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивачем вказано ціну позову як 500 000,00 грн.,однак документу, що підтверджує сплату судового збору до позовної заяви не додано.

У відповідності до абз. 2 пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, застосовується ставка судового збору, яка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328 гривень.

Однак, позивачем не надано до позову належного документа на підтвердження сплати судового збору за звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно положень ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України. Зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем в порушення вказаних вимог у позовній заяві не викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначено та не додано до позовної заяви докази, які їх підтверджують, щодо обґрунтування розміру моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17, від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19, від 12.09.2018 у справі № 922/3655/16: «майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори,пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Верховний суд у Постанові від 28.11.2018 року по справі № 761/11472/15ц зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (див. постанову Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17).

Доказів сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди до позовної заяви також не надано.

Разом з цим, позивач посилається на те, що його звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору позивача на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з тим, частиною другою статті 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Зазначена норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У цьому спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд відшкодувати шкоду завдану протиправними рішеннями та діями суб`єктів владних повноважень. Даний спір не пов`язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій та у даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.

На підставі вищевказаних норм, оскільки позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди), тому позивачу слід сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру.

Судовий збір за подачу позову до Ірпінського міського суду Київської області сплачується за такими реквізитами:

отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Ірпінська міс/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989;

банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача UA088999980313131206000010814;

код класифікації доходів бюджету22030101.

У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників судового процесу передзаконом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Слід зазначити, що дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175, 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення підлягає залишенню без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.175, ст.177, 185,ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Медичного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.П. Одарюк