Рішення № 137420507, 06.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3887/26

Номер провадження2/205/3604/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК ЕЙС», Позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 946500526, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк 30 днів з моменту отримання кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Далі позивач зазначає, що 29.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/6, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги та приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

28.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 87/0524-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги та приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

16.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги та приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року.

Позивач наголошує на тому, що оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, станом на 01.11.2025 року виникла заборгованість за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року у загальному розмірі 11 950 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 5 000 грн. 00 коп. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 6 950 грн. 00 коп.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року вирішено витребувати у АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua) інформацію щодо: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № 4441-11хх-хххх-5448; факту зарахування коштів на вказаний картковий рахунок у період з 03.09.2024 року по 08.09.2024 року у сумі 5 000 грн. 00 коп.; наявності інших платіжних карток, емітованих на ім`я відповідача; належності номеру телефону НОМЕР_2 до фінансового номера за зазначеним картковим рахунком та його наявності в анкетних даних відповідача; а також щодо надання первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують зарахування коштів, повного номера рахунку платіжної картки та іншої інформації, необхідної для встановлення належності рахунку відповідачу.

На виконання вимог вказаної ухвали до суду надійшла відповідь АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-15278 від 20.04.2026 року, згідно з якою банком підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Також банком повідомлено, що на вказаний картковий рахунок у період з 03.09.2024 року по 08.09.2024 року було зараховано платіж у сумі 5 000 грн. 00 коп., номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком та знаходився в анкетних даних відповідача. До відповіді банком додано виписку про рух коштів по рахунку за відповідний період.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких заяв, клопотань або відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду та від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи наведені нижче фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на нижченаведене.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 946500526 та паспорт споживчого кредитування продукту «Смарт».

Згідно з умовами вказаного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, тобто до 03.10.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 365 % річних.

Вказаний договір було підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора PZDJ.

Судом також встановлено, що 03.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , зазначену відповідачем при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 2ac011df-5ef2-40ea-821d-a71269089ae5 від 03.09.2024 року та довідкою № 946500526/05062025/Є від 05.06.2025 року.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало лист № БТ/Е-15278 від 20.04.2026 року, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а на вказаний картковий рахунок у період з 03.09.2024 року по 08.09.2024 року було зараховано платіж у сумі 5 000 грн. 00 коп. Також банком підтверджено, що номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком та знаходився в анкетних даних відповідача.

Наведені обставини додатково підтверджуються наданою банком випискою про рух коштів по рахунку відповідача, з якої вбачається зарахування 03.09.2024 року грошових коштів у сумі 5 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у повному обсязі.

Матеріалами справи також підтверджено, що 29.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/6, відповідно до якого первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників.

Судовим розглядом також встановлено, що 28.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 87/0524-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників.

Також матеріалами справи підтверджено, що 16.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року.

Позивач зазначає, що станом на 01.11.2025 року заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року становить 11 950 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6 950 грн. 00 коп.

Оскільки позивач наполягає на наявності у відповідача зазначеної заборгованості та необхідності її стягнення у судовому порядку, а відповідач своїх заперечень суду не надав, між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови, погоджені сторонами, а також умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи про прийняття пропозиції укласти електронний договір може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, що свідчать про прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» Договір кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року, який підписаний електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора PZDJ.

Вказаний кредитний договір містить усі істотні умови, необхідні для договорів такого виду, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Також матеріали справи містять підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо основних умов кредитування, розміру реальної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Тобто позивач довів обставину ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту, порядку його повернення, а також розміру та порядку сплати процентів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним доти, доки вона не буде спростована у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачем був належним чином укладений кредитний договір, який породив для сторін відповідні права та обов`язки.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним кредитним договором.

Так, факт надання кредиту підтверджується платіжним дорученням № 2ac011df-5ef2-40ea-821d-a71269089ae5 від 03.09.2024 року, довідкою № 946500526/05062025/Є від 05.06.2025 року, а також листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-15278 від 20.04.2026 року, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Із зазначеного листа вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та на вказаний картковий рахунок у період з 03.09.2024 року по 08.09.2024 року було зараховано грошові кошти у сумі 5 000 грн. 00 коп.

Крім того, наданою банком випискою про рух коштів по рахунку підтверджується факт зарахування 03.09.2024 року на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 5 000 грн. 00 коп.

Отже, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а доказів їх повернення суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

На виконання наведених вимог закону позивач надав суду кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, документи щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, а також документи, які підтверджують перехід права вимоги за спірним зобов`язанням.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано витяги з реєстрів боржників, з якими пов`язано набуття позивачем права вимоги до відповідача.

З огляду на положення статей 1046 та 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та у порядку, визначених договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим за змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами Договору кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року кредит було надано строком на 30 днів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що проценти за користування кредитом можуть бути стягнуті лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості розмір процентів, нарахованих у межах строку кредитування, становить 1 500 грн. 00 коп., а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Водночас правові підстави для стягнення процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 5 450 грн. 00 коп. слід відмовити.

Позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України позивачем не заявлено.

У зв`язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо наявності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг віднесено до фінансових послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції.

Матеріали справи містять договори факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників та витяги з відповідних реєстрів, які підтверджують послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Наявність підписаного Акта приймання-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року та витягу з реєстру боржників свідчить про набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен подати договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт та докази їх вартості.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація адвоката, обсяг виконаної роботи, витрачений час та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та співмірним із виконаною роботою.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01. На підтвердження понесених витрат позивачем також надано Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги у даній справі становить 7 000 грн. 00 коп.

Разом із тим, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд виходить не лише з факту їх документального підтвердження, а й з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «East/West Alliance Limited проти України», компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та обґрунтованими за своїм розміром. Аналогічні підходи викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах «Баришевський проти України», «Гімайдуліна та інші проти України», «Двойних проти України» та «Меріт проти України».

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Дана категорія справ є поширеною та не відзначається підвищеною складністю. Позовна заява має типовий характер, значна її частина складається із стандартних викладень фактичних обставин, посилань на норми матеріального та процесуального права, які використовуються у більшості аналогічних спорів. Крім того, представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав.

Окрім цього, суд враховує результат розгляду справи. Позовні вимоги підлягають не повному, а частковому задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом лише у розмірі 1 500 грн. 00 коп., тоді як у задоволенні решти вимог про стягнення процентів відмовлено.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. 00 коп. є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, розумності й пропорційності.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, часу, необхідного для підготовки процесуальних документів, а також результату розгляду справи, суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 317 грн. 33 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ 42986956) за Договором кредитної лінії № 946500526 від 03.09.2024 року, станом на 01.11.2025 року, заборгованість у загальному розмірі 6 500 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості по кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в межах строку кредитування - 1 500 грн. 00 коп.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом поза межами строку кредитування у розмірі 5 450 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 317 грн. 33 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.