Рішення № 137420506, 24.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2917/26

Номер провадження2/205/3236/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК ЕЙС», позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 981312014, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 9 300 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит протягом 30 днів з моменту його отримання та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Також позивач зазначає, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

29.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року.

Позивач наголошує, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань станом на 29.05.2025 року (день відступлення права вимоги) утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року у загальному розмірі 43 814 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 300 грн. 00 коп. та заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 34 514 грн. 16 коп.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року станом на 29.05.2025 року у загальному розмірі 43 814 грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року витребувано у АТ «Універсал Банк» (місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № 4441-11хх-хххх-7809, факту зарахування на відповідний картковий рахунок кредитних коштів у сумі 9 300 грн. 00 коп. у період з 15.04.2023 року по 20.04.2023 року, наявності інших платіжних карток, емітованих на ім`я відповідача, відомостей про фінансовий номер телефону, а також відповідних первинних документів, що підтверджують зарахування коштів.

На виконання вказаної ухвали до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12572 від 08.04.2026 року, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки. Також банком повідомлено, що на картковий рахунок, до якого емітовано зазначену платіжну картку, у період з 15.04.2023 року по 20.04.2023 року було зараховано платіж у сумі 9 300 грн. 00 коп. Крім того, банк підтвердив, що номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та містився в анкетних даних відповідача.

До листа банком також додано виписку руху коштів за рахунком № НОМЕР_4 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , з якої вбачається надходження 15.04.2023 року грошових коштів у сумі 9 300 грн. 00 коп.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження тощо) судом не здійснювалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вимоги процесуального законодавства, встановлені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та доводів сторін, суд ухвалює заочне рішення з таких підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 981312014 та Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт».

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 9 300 грн. 00 коп. строком на 30 днів, тобто до 15.05.2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 665,13 % річних.

Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV28Н9R.

Судом також встановлено, що 15.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» здійснило переказ кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року шляхом безготівкового зарахування через АТ «Універсал Банк» на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_5 , зазначений ним під час оформлення кредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 17f72213-7880-419f-900f-ea578d1948 від 15.04.2023 року та довідкою № 981312014/23052025/Є від 23.05.2025 року з відміткою АТ «Універсал Банк».

Крім того, згідно з листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12572 від 08.04.2026 року, наданим на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші платіжні картки. Банком також підтверджено, що на картковий рахунок, до якого емітовано зазначену платіжну картку, у період з 15.04.2023 року по 20.04.2023 року було зараховано платіж у сумі 9 300 грн. 00 коп.

Із наданої банком виписки руху коштів за рахунком № НОМЕР_4 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , вбачається надходження 15.04.2023 року грошових коштів у сумі 9 300 грн. 00 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Судом також встановлено, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого право вимоги заборгованості було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс».

Крім того, 29.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого право вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 29.05.2025 року заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року становить 43 814 грн. 16 коп., з яких: 9 300 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 34 514 грн. 16 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Оскільки позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості, яка підлягає стягненню, суд доходить висновку про наявність між сторонами спору щодо виконання грошового зобов`язання, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» Договір кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Вказаний кредитний договір містить такі істотні умови як сума кредиту, строк кредитування, тип та розмір процентної ставки, розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту.

Також матеріали справи містять підписаний позичальником Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо основних умов кредитування, розміру реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Тобто позивач довів обставину ознайомлення відповідача з істотними умовами такого кредитного договору, зокрема щодо розміру та порядку повернення кредиту, а також розміру та порядку сплати процентів.

Адже перед укладенням такого договору позичальник жодним чином не був обмежений у можливості ознайомитися в повному обсязі з його текстом, а у випадку потреби отримати необхідні консультації від фахівців у сфері права та фінансів за власним вибором, так само як і не був позбавлений можливості відмовитися від укладення такого договору, якщо б вважав його умови неприйнятними для себе.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку, що укладення та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Договору кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року свідчить про належне укладення такого договору між первісним кредитором та відповідачем.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити проценти за користування кредитом.

Суд вважає, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за наявним у матеріалах справи кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 17f72213-7880-419f-900f-ea578d1948 від 15.04.2023 року, довідкою № 981312014/23052025/Є від 23.05.2025 року з відміткою АТ «Універсал Банк», листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-12572 від 08.04.2026 року та випискою руху коштів за рахунком відповідача, з яких вбачається зарахування 15.04.2023 року на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 9 300 грн. 00 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено належними доказами у справі, а у відповідача в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у строки та порядку, визначені договором, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 300 грн. 00 коп.

Також частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року (справа №300/438/18).

За умовами Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року передбачено надання кредиту в розмірі 9 300 грн. 00 коп. строком на 30 днів, відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами цього строку (строку кредитування) немає, а тому з відповідача на користь позивача має підлягати стягнення заборгованість по процентам у розмірі 1 523 грн. 50 коп., які були нараховані кредитодавцем в межах установленого в договорі строку кредитування, згідно наданого суду розрахунку заборгованості.

За умовами Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року передбачено надання кредиту в розмірі 9 300 грн. 00 коп. строком на 30 днів, відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами цього строку (строку кредитування) немає, а тому з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість по процентам у розмірі 32 990 грн. 66 коп.

У зв`язку з чим суд стягує проценти в межах строків кредитування у розмірі 1 523 грн. 50 коп на підставі п. 3.3. Договору, адже матеріали справи не містять доказів пролонгації такого терміну кредитування.

Позовних вимог про стягнення 3% річних з огляду на положення ст. 625 ЦК України позивачем в межах розгляду даної цивільної справи не заявлялось.

У зв`язку із вищевикладеним, суд задовольняє позов частково.

Щодо наявного у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором, суд вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Стаття 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» відносить факторинг до виду фінансових послуг.

З інформації бази даних Державного реєстру фінансових установ, яка є у відкритому доступі, встановлено, що позивач є внесеним до такого реєстру із датою отримання ліцензії 07.05.2019 року, а відтак така особа має право на здійснення відповідних факторингових послуг.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

В даному випадку матеріали справи містять як кредитний договір так і договори факторингів із відповідними розрахунками та сумами кредитної заборгованості позивача.

Вказаний договори факторингів регламентують, що перехід право вимоги відбувається із моменту підписання відповідного акту прийому-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Суд вважає, що наявність підписаного Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року та витягу з реєстру боржників свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення. Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час та значення спору для сторони.

Судом встановлено, що 29.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01.

Відповідно до умов вказаного договору адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу та представляти його інтереси, а клієнт - оплачувати надані послуги.

Згідно з пунктом 3.3 Договору гонорар складається із вартості послуг, визначених у Додатку № 1 до договору, зокрема: усна консультація - 500 грн. 00 коп. за годину, підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп. за годину, вивчення матеріалів справи - 500 грн. 00 коп. за годину, аналіз судової практики - 500 грн. 00 коп. за годину, складання позовної заяви - 2 500 грн. 00 коп. за годину, участь у судовому засіданні - 1 200 грн. 00 коп. за годину.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано ТОВ «ФК «ЕЙС» правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., а саме: складання позовної заяви - 5 000 грн. 00 коп., вивчення матеріалів справи - 1 000 грн. 00 коп., підготовка адвокатського запиту - 500 грн. 00 коп., підготовка та подання клопотання про витребування доказів - 500 грн. 00 коп.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Такі критерії застосовуються і Європейським судом з прав людини, який у своїй практиці зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія спорів є поширеною та не відзначається підвищеною складністю. Позовна заява містить переважно типовий виклад фактичних обставин, стандартні посилання на норми матеріального та процесуального права, а також усталену судову практику у спорах цієї категорії.

Крім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. не є співмірними зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на наведене, враховуючи характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, складність справи та принцип розумності судових витрат, суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 10 823 грн. 50 коп. із заявлених 43 814 грн. 16 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 598 грн. 41 коп. (10 823 грн. 50 коп. ? 2 422 грн. 40 коп. : 43 814 грн. 16 коп. = 598 грн. 41 коп.).

На підставі викладеного і керуючись статтями 526, 527, 530, 625, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії № 981312014 від 15.04.2023 року станом на 29.05.2025 року у загальному розмірі 10 823 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 300 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 523 грн. 50 коп.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 32 990 грн. 66 коп. - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 598 грн. 41 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.