Ухвала суду № 137419241, 15.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1039/26

Провадження № 2-с/488/79/26

УХВАЛА

Іменем України

15.06.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у цивільній справі № 488/1039/26, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою Комунального підприємства «ОБРІЙ-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про скасування судового наказу по справі №488/1039/26, виданого 10.03.2026 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою Комунального підприємства «ОБРІЙ-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за період з 01.01.2022 по 06.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 12 609,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 45,12 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 17,32 грн., а також судових витрат 266,24 грн.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначила, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вимоги стягувача не є безспірними.

Заявник посилається на те, що Комунальне підприємство «ОБРІЙ-ДКП», звертаючись із заявою про видачу судового наказу, вказувало на наявність у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2022 по 06.02.2026.

Разом із тим боржник не погоджується із зазначеними вимогами та вказує, що фактично за вказаною адресою не проживає з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, а з березня 2022 року постійно проживає у місті Одесі, що, на її думку, підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також заявник зазначає, що за вказаною адресою ніхто не проживає, а її колишній чоловік ОСОБА_3 виїхав за межі України 22.01.2022 та після цього не повертався. На підтвердження зазначених обставин до заяви додано копію рішення суду про розірвання шлюбу, копії документів щодо перетину державного кордону.

Крім того, боржник зазначає, що разом із неповнолітньою донькою проживає у місті Одесі, у зв`язку з чим послуги з управління (поводження) побутовими відходами за адресою у м. Миколаєві фактично не отримувала та не споживала. Також посилається на те, що повідомляла представників КП «ОБРІЙ-ДКП» про свою відсутність за місцем реєстрації.

На обґрунтування своїх доводів заявник посилається на положення пунктів 5, 6 частини першої статті 7 та частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких споживач має право на зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або на не оплату вартості окремих комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності споживача за умови документального підтвердження таких обставин. У зв`язку з наведеним заявник вважає, що заборгованість є спірною, а тому не може бути предметом наказного провадження.

Також боржник просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що фактично не проживає за адресою своєї реєстрації та не отримувала поштову кореспонденцію. За твердженням заявника, про існування судового наказу їй стало відомо лише 02.06.2026 після отримання інформації від державного виконавця щодо відкритого виконавчого провадження № 81149203 та ознайомлення з його матеріалами.

Крім того, заявник просить вирішити питання про поворот виконання судового наказу, зазначаючи, що на виконання постанов державного виконавця від 01.06.2026 було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на її кошти. Відповідно до наданої квитанції, 03.06.2026 з рахунку заявника було стягнуто грошові кошти у межах виконавчого провадження на виконання спірного судового наказу. У зв`язку із цим боржник просить здійснити поворот його виконання шляхом стягнення з КП «ОБРІЙ-ДКП» коштів у сумі 12 937 грн 73 коп.

Також заявник просить стягнути зі стягувача понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката, посилаючись на укладений договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та детальний опис наданих послуг.

Дослідивши надані письмові докази та оцінивши їх у сукупності, знаходжу заяву такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 2 статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, заява про скасування судового наказу розглядається суддею одноособово без повідомлення і виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011, зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

10.03.2026 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ у справі № 488/1039/26 за заявою Комунального підприємства «ОБРІЙ-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за період з 01.01.2022 по 06.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 12 609,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 45,12 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 17,32 грн., а також судових витрат 266,24 грн.

Постановами Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 р. було відкрито виконавче провадження № 81149203, а також накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .

Відповідно до квитанції АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 2НМ3-ТН3Р-14ТЕ-823Н від 03.06.2026 р. з рахунку ОСОБА_1 було стягнуто 14 581,50 грн. Призначення платежу Повне стягнення за ВП № 81149203 з виконання документу судовий наказ № 2-н/488/468/26 (488/1039/26), виданий 01.04.2026, документ видав Корабельний районний суд м. Миколаєва.

Постановою Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2026 р. було знято арешт з рахунків ОСОБА_1 .

Таким чином, здійснено виконання судового наказу, виданого 10.03.2026 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі № 488/1039/26.

Враховуючи те, що стягнення заборгованості з боржника здійснювалося на підставі судового наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.03.2026 року, який підлягає скасуванню, сума заборгованості, яка була стягнута з боржника підлягає поверненню в порядку повороту виконання рішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява в частині про поворот виконання судового наказу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги боржника про стягнення зі стягувача судових витрат у сумі 5 166,40 грн., суд вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до розділу ІІ ЦПК України наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Суть наказного провадження полягає у безспірності заявлених вимог та спрощеній процедурі судового провадження, спрямованої на ефективність судового розгляду.

В межах наказного провадження боржнику надано право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (за вимогами про стягнення аліментів), у відповідності до статті 170 ЦПК України.

Статтею 171 ЦПК України визначені повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, за змістом якої у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як вбачається, положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.

Також згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положенням ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За положенням ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відшкодування витрат можливо лише у справах позовного провадження.

Відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника. Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, скасування судового наказу за заявою боржника не виключає виникнення між сторонами спору про право, який вирішується в позовному провадженні, за результатами розгляду якого суд ухвалює рішення та здійснює розподіл судових витрат.

Суд зауважує, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується, тому підстав для розподілу судових витрат у справі не має.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в частині стягнення зі стягувача судових витрат.

Таким чином, з огляду на подання боржником заперечень щодо заявлених стягувачем вимог, а також відсутність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суд доходить висновку про необхідність поновлення строку на подання заяви, скасування судового наказу та задоволення заяви про поворот його виконання. Водночас вимога про стягнення судових витрат задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 127, 164, 170, 171, 444 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу задовольнити.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у цивільній справі № 488/1039/26, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою Комунального підприємства «ОБРІЙ-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами задовольнити частково.

Судовий наказ від 10.03.2026 року по справі № 488/1039/26, провадження № 2-н/488/468/26, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою Комунального підприємства «ОБРІЙ-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами за період з 01.01.2022 по 06.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 12 609,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 45,12 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 17,32 грн., а також судових витрат у сумі 266,24 грн. скасувати.

В порядку повороту виконання судового наказу зобов`язати Комунальне підприємство «ОБРІЙ-ДКП» (ЄДРПОУ 30083573, р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, адреса: 54050, м. Миколаїв, вул. Вітрильна, буд. № 6) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 12 937,73 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Роз`яснити стягувачу, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.А. Чернявська