Рішення № 137415477, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/3705/26Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРЕЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ"

про стягнення 299976,85 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Ліщенко Т.М.

від відповідача: Лисюк Я.Ю.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРЕЛЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ" про стягнення 2884322,00 грн заборгованості, з яких: 2668850,08 грн - основний борг, 35253,16 грн - інфляційні втрати, 15901,65 грн - 3% річних, 164317,11 грн - пеня.

З урахуванням прийнятих судом заяв про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 299 976,85 грн, з яких: 93 946,55 грн - інфляційних втрат; 18 248,15 грн - 3% річних; 187 782,15 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №20-02-2025 від 20.02.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляд та відкрив провадження у справі № 910/3705/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 23.04.2026.

23.04.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та відзив на позовну заяву.

23.04.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 2329692,46 грн, з яких: 2 068 850,08 грн - основного боргу; 80 623,62 грн - інфляційних втрат; 15 901,65 грн - 3% річних; 164 317,11 грн - пені.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача від 23.04.2026 про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та відкладення підготовчого засідання на 14.05.2026.

14.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких також заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 95%.

14.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені.

14.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 299 976,85 грн, з яких: 93 946,55 грн - інфляційних втрат; 18 248,15 грн - 3% річних; 187 782,15 грн - пені.

У підготовчому засіданні 14.05.2026 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (до 299976,85 грн) від 13.05.2026, про прийняття до розгляду заяви відповідача про зменшення розміру пені, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити з урахування заяв про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник відповідача проти позову заперечив в частині нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 04.06.2026 суд, у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №20-02-2025 від 20.02.2025 поставив відповідачу товар на загальну суму 9785605,29 грн

Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов`язання у повному обсязі не виконав та частково сплатив вартість поставленого товару на суму 7116755,21 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2668850,08 грн.

В процесі розгляду справи відповідач погасив основну заборгованість повністю.

Водночас у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 8.6 договору стягнути з відповідача: 93946,55 грн - втрат від інфляції; 18248,15 грн - 3 % річних та 187782,15 грн - пені.

Позивач заперечив проти зменшення розміру неустойки та зазначив, що заявлений розмір неустойки становить лише 7 % загальної суми основної заборгованості за поставлений товар та вона визначена у меншому розмірі, ніж передбачено п. 8.6 договору.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.

Позивач також зауважив, що посилання відповідача щодо неналежного виконання зобов`язань його контрагентом не має жодного стосунку до належного виконання відповідачем зобов`язань за договором. Підприємницька діяльність передбачає усвідомлення, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, сторони є вільними у виборі контрагента, а також умов договорів.

Позивач вказав на істотну різницю між вартістю договору та державних контрактів, на які послався відповідач. Водночас зазначив, що відповідач систематично порушує грошові зобов`язання перед своїми контрагентами - постачальниками товарів, на що вказують судові рішення господарського суду у трьох справах.

Позивач також вказав на процесуальну поведінку відповідача, яку можна розцінити як недобросовісну.

Підсумовуючи, на переконання позивача, розмір пені є співмірним та таким, що відповідає критеріям справедливості та розумності, а відповідач не довів перебування у скрутному фінансовому становищі.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив. У відзиві зазначив, що сторони конклюдентними діями змінили визначений договором порядок розрахунків з попередньої оплати на оплату після отримання товару, здійснивши поставку без попередніх платежів. Оскільки новий строк виконання грошового зобов`язання додатковими угодами не встановлювався, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено обов`язок боржника виконати зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги кредитором. У зв`язку з ненадісланням позивачем відповідної письмової вимоги, перебіг строку виконання зобов`язання не розпочався, а відповідач не перебуває у стані прострочення в розумінні статті 612 ЦК України, що зумовлює безпідставність та протиправність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У додаткових поясненнях відповідач посилається на те, що надана позивачем копія видаткової накладної № 73 від 11.01.2026 є неналежним та недопустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наказів Міністерства фінансів України документ не містить правильне виправлення кількості та вартості товару, а саме: не містить напис "виправлено", підписів відповідальних осіб та дати виправлення. Це унеможливлює встановити дату приймання товару відповідно до пункту 3.3 договору, відповідно, виключає початок перебігу строку оплати та свідчить про безпідставність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не усуває недоліків первинного документа.

Також у додаткових поясненнях відповідач просить суд зменшити розмір пені на 95 % на підставі статті 551 ЦК України мотивував це тим, що після звернення позивача до суду сума основного боргу була добровільно погашена в повному обсязі, майнові права позивача поновлено, а доказів завдання йому реальних збитків не надано. При цьому позивач ухилявся від позасудового врегулювання спору та погодження графіка розстрочення заборгованості, намагаючись використати неустойку як спосіб отримання додаткового прибутку. На переконання відповідача, така поведінка позивача суперечить суті та правовій природі інституту неустойки в цивільному та господарському праві.

Додатково відповідач звертає увагу на специфіку своєї діяльності, спрямованої на виконання державних контрактів (договорів) із закупівлі продуктів харчування для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2025 рік. Необхідність укладення з позивачем договору пов`язана з виконанням цих державних контрактів (договорів), про що вказано у п. 1.2. договору.

Тимчасову затримку розрахунків із позивачем за договором відповідач обґрунтовує виникненням касового розриву, зумовленого особливістю фінансування з боку державного замовника контрактів. Відповідач стверджує про відсутність в нього умислу щодо порушення зобов`язань за договором.

Враховуючи повне усунення порушення власними силами, умови воєнного стану, необхідність збереження балансу інтересів сторін, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності, відповідач просить таку заяву задовольнити.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.02.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРЕЛЬ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ" (покупець) укладено договір поставки №20-02-2025 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар (охолоджена риба) відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Згідно з п. 2.2 договору кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, складеній на підставі усного чи письмового замовлення покупця. Видаткові накладні оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до цього договору.

Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної видаткової накладної уповноваженим представником покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору відвантаження товару здійснюється за 100 % передплатою, яка повинна бути перерахована на рахунок постачальника за 1 (один) день до поставки товару.

Згідно з п. 6.1 договору здача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі) і ціні провадиться на підставі видаткової накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

За умовами, передбаченими п. 6.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця видаткової накладної.

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % неоплаченої вартості товару. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен день прострочення виконання таких зобов`язань (п. 8.6 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3468850,08 грн відповідно до таких видаткових накладних: від 30.12.2025 № 3965 на суму 810024,00 грн; від 11.01.2026 № 73 на суму 1201384,44 грн; від 23.01.2026 № 142 на суму 1457441,64 грн.

Товар поставлено з відступленням від умов, передбачених п. 3.6 Договору, щодо 100 % попередньої оплати.

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару.

Станом на момент звернення постачальника до суду, покупець оплатив товар, поставлений відповідно до видаткової накладної від 30.12.2025 № 3965, частково у розмірі 800000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 3057 від 04.03.2026, № 17049 від 15.01.2026, № 17380 від 06.02.2026, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2668850,08 грн.

Відповідач погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 2668850,08 грн вже після відкриття провадження у справі, а саме: 08.04.2026 у розмірі 600000,00 грн (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 08.04.2026 № 3609); 24.04.2026 - 600000,00 грн (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 24.04.2026 № 19124); 30.04.2026 - 517212,52 грн (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 30.04.2026 № 19207); 01.05.2026 - 951637,56 грн (інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 01.05.2026 № 3988).

У зв`язку з порушенням зобов`язання з оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача 93946,55 грн інфляційних втрат; 18248,15 грн 3 % річних; 187782,15 грн пені (згідно з останньою заявою позивача від 13.05.2026 про зменшення позовних вимог).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, тому правовідносини сторін підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Суд встановив, що позивач поставив, а відповідач отримав товар 30.12.2025 на суму 810024,00 грн (видаткова накладна від 30.12.2025 № 3965), 11.01.2026 на суму 1201384,44 грн (видаткова накладна від 11.01.2026 № 73) та 23.01.2026 на суму 1457441,64 грн (видаткова накладна від 23.01.2026 № 142).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, сторони спору у п. 3.6 договору визначили, що відвантаження товару здійснюється за 100 % передплатою, яка повинна бути перерахована на рахунок постачальника за 1 (один) день до поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодекс.

Однак сторони відступили від такої умови договору, товар поставлений без попередньої оплати товару.

За приписами ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду сформулював у постанові 18.08.2023 у справі № 927/211/22 правовий висновок, згідно з яким системне тлумачення ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 655, ст. 692, ч. 1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця (п. 79).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17 дійшов такого висновку: якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 висловив аналогічну правову позицію, а саме: зі змісту статті 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Такі правові висновки підтримані колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (див., зокрема, п. 5.10 постанови від 10.04.2025 у справі № 927/1187/23).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не здійснив попередню оплату товару, а тому зобов`язаний був здійснити таку оплату після прийняття товару.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 31.12.2025 за видатковою накладною №3965 від 30.12.2025, з 12.01.2026 за видатковою накладною №73 від 11.01.2026, з 24.01.2026 за видатковою накладною № 142 від 23.01.2026.

Оплата товару була здійснена відповідачем пізніше, тобто з порушенням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та відсутність претензії є необґрунтованими та спростовують вищевикладеними обставинами.

Щодо посилань відповідача на те, що видаткова накладна № 73 від 11.01.2026 є неналежним та недопустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України, то суд відхиляє вказані доводи, оскільки виправлення в накладній здійснені у бік зменшення, накладна відповідачем підписана без зауважень та заперечень, відповідачем повністю здійснено оплату товару за вказаною видатковою накладною.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 93946,55 грн інфляційних втрат; 18248,15 грн 3 % річних. Нарахування здійснено по кожній видатковій накладній окремо.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 93946,55 грн інфляційних втрат та 18248,15 грн 3% річних.

Також позивачем заявлено до стягнення 187782,15 грн пені на підставі п. 8.6 договору.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % неоплаченої вартості товару. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен день прострочення виконання таких зобов`язань (п. 8.6 договору).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені враховані приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

В той же час, перевіривши розрахунки пені, надані позивачем, суд встановив, що вони є частково необґрунтованими, оскільки з 30.01.2026 облікова ставка НБУ становила 15,00%, а не 15,50%.

За перерахунком суду розмір пені становить 183321,88 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 95%, то суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідач посилається на виконання ним державних контрактів та затримкою розрахунків, однак жодних доказів на підтвердження вказаних фактів не надає.

У постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлено пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Жодних виняткових обставин відповідачем не наведено та не доведено їх існування. Розмір пені у даному випадку не є значним, порівняно з сумами здійснених поставок.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача по зменшення пені на 95%.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРЕЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ", а саме в частині стягнення 93946,55 грн інфляційних втрат, 18248,15 грн 3% річних та 183321,88 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ" (03039, м.Київ, вул.Голосіївська, буд.17, ідентифікаційний код 44638778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРЕЛЬ" (01014, м.Київ, вул.Болбочана Петра, буд.4А, приміщення 1, ідентифікаційний код 39861039) 93946,55 грн інфляційних втрат, 18248,15 грн 3% річних, 183321,88 грн пені та 3546,20 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складно: 16.06.2026.

Суддя С.О. Турчин