Рішення № 137412929, 16.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2707/25

Провадження № 2/375/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал» ) - Хлопква М.С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказувала на те, що 17 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9908865 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 68222.

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9 775 грн шляхом перерахування коштів на картку зазначену відповідачем у заяві при укладенні договору кредитної лінії, зі строком кредитування 360 днів - до 12 серпня 2025 року.

ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за договором кредитної лінії, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35 236,75 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 775 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 22 061,75 грн, та заборгованість за штрафними санкціями - 3 400 грн.

14 травня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу.

14 травня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № Б/Н, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії.

Вважаючи себе кредитором за договором кредитної лінії 00-9908865 від 17 серпня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 836,75 грн, а також просило стягнути 2 422,40 грн у відшкодування судового збору та 7 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київській області (старостинський округ №6) від 26 листопада 2025 року № 95/02-25, яка 2 грудня 2025 року передана судді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 травня 2026 року витребувано в банка-емітента АТ «Універсал Банк» інформацію:

- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 ;

- про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 за період з 17 серпня 2024 року до 22 серпня 2024 року у сумі 8 500 грн;

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ;

- чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи находиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .

У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 , за період з 17 серпня 2024 року до 22 серпня 2024 року у сумі 8 500 грн, надати інформацію у вигляді:

- первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні

інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника)

- повного номера рахунка маска картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_2 , вказати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (клієнта банку) за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_2 .

У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 не належить позичальнику, надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 .

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого його місця проживання, яку 13 січня 2026 року вручено ОСОБА_1 особисто

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

На виконання вимог ухвали АТ «Універсал Банк» направило на адресу суду листа, в якому міститься запитувана судом інформація.

Зокрема, АТ «Універсал Банк» вказувало, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 та інші банківські картки; за період з 17 серпня 2024 до 22 серпня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 8 500 грн; номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , вказаний номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ; повний номер рахунку до платіжної картки № НОМЕР_2 - НОМЕР_4 .

Додатково АТ «Універсал Банк» до листа долучило виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 17 серпня 2024 року о 14 год 20 хв на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 8 500 грн.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

У січні 2026 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому вказував наступне:

- позивач не надав суду належних та допустимих доказів укладення між ними будь-якого кредитного договору, а саме: оригіналу або належним чином засвідченої копії договору, доказів його особистого підпису, доказів фактичного отримання ним грошових коштів саме від ТОВ «Юніт Капітал;»

- в матеріалах позову відсутні копії договорів відступлення права вимоги (договору факторингу, відступлення права вимоги, тощо), а також доказів належного повідомлення відповідача про заміну кредитора;

- відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості (позивач не надав належного та підтвердженого доказами розрахунку заборгованості із зазначенням: суми основного боргу; процентів; штрафних санкцій; періоду їх нарахування);

- заявлений розмір заборгованості є непідтвердженим;

З урахуванням зазначеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У лютого 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому звертала увагу на таке:

- договір кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 68222 та направлено позичальнику 17 серпня 2024 року о 14 год 19 хв на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_3 ;

- одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 17 серпня 2024 року о 14 год 19 хв, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S;

- відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу;

- договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений;

- відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал від 14 травня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 836,75 грн, (додаток № 11 до позовної заяви). Даний факт підтверджується актом прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал від 14 травня 2025 року (додаток №10 до позовної заяви);

- згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору ... неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі»

- позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимог до відповідача та доведено факт порушення;

- відповідно до пункту 1.5.2. знижена процентна ставка становить 1,03 (один цілих 03 сотих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною пунктом 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту)

- з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою здійснювалось за такою формулою: 8 500,00 (сума виданого кредиту)*25(строк)*1,03(процентна ставка)/100= 2188,75 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 25 днів); 2188,75/25 = 87,55 грн (сума за один день користування кредитом, що здійснювалось за період 17.08.2024-10.09.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Макс Кредит»); 11 вересня 2024 року відповідач здійснив погашення за кредитним договором на суму 2 188,75 грн; 8 жовтня 2024 року відповідач здійснив погашення за кредитним договором на суму 3 876 грн; 3 листопада 2024 року відповідач здійснив погашення за кредитним договором на суму 1 500 грн;

- стандартна процента ставка складає 1,45% (один цілих 45 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). (відповідно до пункту 1.5.договору кредитної лінії);

- нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою здійснювалось за такою формулою: 8 500 грн (сума виданого кредиту)*25(строк)* 1,45 % (процентна ставка)/100= 3081,25(сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 25 днів); 3081,25/25 = 123,25 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 12 вересня 2024 року - 14 травня 2024 року (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Макс Кредит»);

- нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року та підписав електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного договору;

- позивач не заявляє вимог про стягнення зазначених штрафних санкцій;

Посилаючись на зазначене представник позивача просила прийняти відповідь на відзив; врахувати відповідь на відзив при розгляді справи № 375/2707/25 по суті; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 17 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9908865, який сформований на сайті кредитора та підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Зі змісту договору кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року суд встановив такі умови надання ОСОБА_1 кредиту:

Відповідно до пункту 1.2 договору кредитної лінії - сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 8 500 (вісім тисяч п`ятсот нуль копійок) гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична).

Відповідно до пункту 1.3 договору кредитної лінії - строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «12» серпня 2025 року згідно умов пункту 3.5 цього договору.

Пунктом 1.4 договору кредитної лінії позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на «11» вересня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Дата повернення кредиту, періодичні дата оплати процентів та дата сплати комісії зазначаються в графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього договору. У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за цим договором по сплаті нарахованих процентів на періодичну дату оплати процентів та поверне повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит.

Стандартна процента ставка складає 1,45% (один цілих 45 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). (пункт 1.5.1 договору кредитної лінії).

Відповідно до пункту 1.5.2. договору кредитної лінії - знижена процентна ставка становить 1,03 (один цілих 03 сотих) % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною пунктом 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту).

Пунктом 1.6 договору кредитної лінії передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту, що складає: 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять гривень нуль копійок) грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.

Відповідно до пункту 1.8 договору кредитної лінії орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 9 115,87%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 6 804,98 %. (пункт 1.8.1 договору кредитної лінії).

У відповідності до пункту 1.9 договору кредитної лінії - орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 54 145 грн.

Пунктом 1.9.1 договору кредитної лінії передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 53 252,50 грн.

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: «17» серпня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8 500 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . (пункт 2.8 договору кредитної лінії).

17 серпня 2024 року о 14 год 20 хв ТОВ «Макс Кредит» перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 кошти у сумі 8 500 грн, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Профітгід» (номер транзакції 42389-36018-22844).

З листа АТ «Універсал Банк» від 11 травня 2026 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 та інші банківські картки; за період з 17 серпня 2024 до 22 серпня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 8 500 грн; номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , вказаний номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ; повний номер рахунку до платіжної картки № НОМЕР_2 - НОМЕР_4 .

Додатково АТ «Універсал Банк» до листа долучило виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої, 17 серпня 2024 року о 14 год 20 хв на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 8 500 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 35 236,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 775 грн, заборгованість за процентами 22 061,75 грн та заборгованість за штрафними санкціями 3 400 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

- ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 68222;

- вказане товариство перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 8 500 грн, що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Профітгід»;

- у ОСОБА_1 існує заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року у розмірі 30 561,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 500 грн та заборгованість за процентами 22 061,75 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

14 травня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 14052025/МК/Юніт Капітал, за яким позивач набув право вимоги, зокрема, за договором кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року.

Правомірність набуття ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за договором кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року відповідач в ході судового розгляду не спростував.

Доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи договору факторингу безпідставні, оскільки в матеріалах справи міститься договір факторингу №14052025/МК/Юніт Капітал від 14 травня 2025 року, реєстр боржників до договору факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал від 14 травня 2025 року, а також акт прийому передачі реєстру боржників до договору факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал від 14 травня 2025 року.

Безпідставні є і доводи відповідача стосовно неповідомлення про передачу прав вимоги за договором, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідач під час розгляду справи не довів належними і допустимими доказами належне виконання взятих на себе кредитних зобов`язань, зокрема, ані первісному кредитору, ані позивачу у справі.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 500 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22 061,75 грн, що у загальному розмірі складає 30 561,75 грн.

Розмір та порядок розрахунку вказаних складових боргу ОСОБА_1 не спростував.

Щодо вирішення позовних вимог стягнення комісії за надання кредиту

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 9 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, процентів за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі пункту 1.6 договору кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року товариством встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 1 275 грн.

Отже, пункт 1.6 договору кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року, укладеного ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 , не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, який пов`язаний з комісією за надання кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитора.

За таких обставин положення договору кредитної лінії № 00-9908865 від 17 серпня 2024 року щодо сплати позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 1.6) є нікчемним, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1 275 грн необґрунтованою.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 30 561,75 грн (8 500 грн заборгованість за тілом кредиту + 22 061,75 грн заборгованість за нарахованими процентами), що становить 96 % від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (31 836 грн).

Враховуючи, що позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено на 96%, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 2 325,50 грн (2 422,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 96%).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 325,50 грн.

Разом з тим, у позові також міститься прохання про стягнення з відповідача коштів у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

- договором про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року;

- протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року;

- додатковою угодою № 25770874401 до договору про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року № 10/09/25-02 від 11 вересня 2025 року;

- актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року) від 1 жовтня 2025 року.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено на 96 % розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 6 720 грн (7 000 грн * 96 %).

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 325,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 720 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13,81,141,259,263-265,274-279,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 00- 9908865 від 17 серпня 2024 року у розмірі 30 561,75 грн (тридцять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня сімдесят п`ять копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень) та заборгованість за процентами 22 061,75 грн (двадцять дві тисячі шістдесят одна гривня сімдесят п`ять копійок).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 275 грн (одна тисяча двісті сімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 325,50 грн (дві тисячі триста двадцять п`ять гривень п`ятдесят копійок) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову та 6 720 грн (шість тисяч сімсот двадцять гривень) витрат на правничу допомогу, а разом 9 045,50 грн (дев`ять тисяч сорок п`ять гривень п`ятдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки,34 в м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Марина СМИК