Рішення № 137412928, 16.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2461/25

Провадження № 2/375/184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі ТОВ «Деал Фінанс Груп») адвокат Ткаченко Ю.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказувала на те, що 29 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 8626362 у електронній формі. За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит в сумі 5 400 грн, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором кредитної лінії виникла заборгованість у розмірі 20 868,30 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 5 400 грн, заборгованості за процентами 4 668,30 грн та заборгованості за пенею/неустойкю 10 800 грн.

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Вважаючи себе кредитором за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 20 868,30 грн, 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4 500 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 11 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Цією ж ухвалою витребувано в АТ «Універсал Банк» наступну інформацію:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , за період з 29 березня 2025 року до 1 квітня 2025 року.

На виконання вимог ухвали у січні 2026 року АТ КБ «Універсал Банк» направило на адресу суду листа, в якому міститься запитувана судом інформація.

Зокрема, АТ «Універсал Банк» вказувало, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

Додатково, до листа товариство направило виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_3 (НОМЕР_4 ), відповідно до якої, на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 5 400 грн.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку 17 січня 2026 року ОСОБА_1 вручено особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позову заяву до суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 29 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 8626362, який сформований на сайті кредитора та підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Зі змісту договору кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року суд встановив такі умови надання ОСОБА_1 кредиту:

Відповідно до пункту 2.2.1. договору кредитної лінії - сума кредиту 5 400 грн (п`ять тисяч чотириста гривень).

Відповідно до пункту 2.2.2. договору кредитної лінії - строк кредитування/строк договору 360 днів.

Пунктом 2.2.3 договору кредитної лінії встановлено, що розмір першого обов`язкового платежу 2 470,50 грн.

Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11. (пункт 2.2.4 договору кредитної лінії).

Відповідно до пункту 2.2.5 договору кредитної лінії - дата сплати першого обов`язкового платежу 27 квітня 2025 року.

Пунктом 2.2.7 договору кредитної лінії передбачено, що тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія.

Відповідно до пункту 2.4 договору кредитної лінії - умовами договору не передбачено наявність у позичальника права ініціювати укладення додаткових угод для продовження строку кредитування.

Максимальний кредитний ліміт, доступний для позичальника відповідно до умов цього договору, становить 5 400 грн. Даний ліміт є максимальною сумою коштів, яку кредитодавець може надати позичальнику в рамках цього договору на умовах повернення, сплати процентів, комісій за надання кредиту та інших передбачених договором платежів. Позичальник має право використовувати кошти в межах встановленого кредитного ліміту протягом строку дії договору. (пункт 2.5 договору кредитної лінії).

В дату повернення кредиту позичальник має повернути кредитодавцю останній мінімальний обов`язковий платіж в який входить сума отриманого кредиту, вказана в пункті 2.2.1 договору, та фактично нараховані проценти. У випадку користування позичальником кредитом впродовж усього строку кредитування, визначеного в пункті 2.2.2 договору без допущення порушення умов договору, сума до сплати позичальником в дату повернення кредиту становить 24 799,50 грн. (пункт 2.9 договору кредитної лінії).

У відповідності до пункту 6.1. договору кредитної лінії за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору.

Пунктами 6.7.1 6.7.3. договору кредитної лінії передбачено, що упершу чергу сплачуються проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту, неустойка та інші платежі (у випадку їх нарахування); у другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування кредитом, прострочена комісія за надання кредиту. Простроченими процентами за користування кредитом вважаються проценти, які були передбачені договором та застосовувались за весь період користування позичальником кредитом у відповідності до умов договору, які не були сплачені позичальником в строк, встановлений договором; У третю чергу сплачуються проценти за користування кредитом, сума кредиту.

Якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж (платежі), за договором нараховується неустойка у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платіжу/мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки. Після оплати простроченого першого обов`язкового платежу та/або мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки у повному обсязі, подальше виконання зобов`язань позичальником здійснюється відповідно до умов договору зі сплатою, після усунення порушень договору, мінімального обов`язкового платежу у строки, встановлені для сплати мінімального обов`язкового платежу відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2. договору. Неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. (пункт 9.6 договору кредитної лінії).

29 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 кошти у сумі 5 400 грн, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «ФК «Фінекспрес» (номер транзакції b81ca3e7-8b06-46d2-bcbd-5eac6cd69bf9).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року становить 20 868,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 400 грн, заборгованість за процентами 4 668,30 грн та заборгованість за пенею/неустойкою 10 800 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до боржників, в тому числі, за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року.

З інформаційного листа АТ «Універсал Банк» встановлено, зокрема, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкрито відповідний банківський рахунок НОМЕР_4 , на який 29 березня 2025 року о 09 год 20 хв зараховано кошти у сумі 5 400 грн.

Відповідач не виконав зобов`язання за вказаним договором право вимоги за яким набуло ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

16 вересня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідих кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого та реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року.

Правомірність набуття ТОВ «Деал Фінанс Груп» права грошової вимоги за договором про надання коштів у кредит відповідач в ході судового розгляду не спростував.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідих кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора;

вказане товариство перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 5 400 грн;

за укладеним сторонами договором ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 400 грн та зобов`язувався його повернути і сплатити проценти за користування кредитом;

відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість;

матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідих кредитів»;

надані позивачем докази підтверджують факт отримання кредитних коштів;

право вимоги за вказаним договором набуло ТОВ «Деал Фінанс Груп»;

ОСОБА_1 не виконав договірні зобов`язання за вказаним договором, тому має заборгованість 10 068,30 грн, яка складається із 5 400 грн заборгованості за тілом кредиту і 4 668,30 грн грн заборгованості за процентами;

під час розгляду справи судом ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на спростування: обставин щодо укладення ним зазначеного договору, факту отримання ним грошових коштів, неповернення тіла кредиту і правомірності нарахування процентів за користування кредитом;

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, незважаючи про обізнаність цієї справи.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом.

Щодо вирішення позовних вимог стягнення пені/неустойки

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене, стягнення пені/неустойки у розмірі 10 800 грн за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 10 068,30 грн (5 400 грн заборгованість за тілом кредиту + 4 668,30 грн заборгованість за нарахованими процентами), що становить 48,24% від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (20 868,30 грн).

Враховуючи, що позов ТОВ «Деал Фінанс Груп» задоволено на 48,24 %, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 1 168,56 грн (2 422,40 грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 48,24%).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 168,56 грн.

Разом з тим, у позові також міститься прохання про стягнення з відповідача коштів у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертійшостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 3447 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

- договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року;

- актом приймання - передачі справ на надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року;

- витягом з акта приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року № 1-ДІЛ від 22 вересня 2025 року.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Деал Фінанс Груп» задоволено на 48,24 % розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь цього товариства за рахунок ОСОБА_1 складає 2 170,80 грн (4 500 грн * 48,24 %).

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 168,56 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 170,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13,81,141,259,263-265,274-279,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредитної лінії № 8626362 від 29 березня 2025 року у розмірі 10 068,30 грн (десять тисяч шістдесят вісім гривень тридцятькопійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 400 грн (п`ять тисяч чотириста гривень) та заборгованість за процентами 4 668,30 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім гривень тридцять копійок).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 10 800 грн (десять тисяч вісімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 1 168,56 грн (одна тисяча сто шістдесят вісім гривень п`ятдесят шість копійок) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову та 2 170,80 грн (дві тисячі сто сімдесят гривень вісімдесят копійок) витрат на правничу допомогу, а разом 3 339,36 грн (три тисячі триста тридцять дев`ять гривень тридцять шість копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 44280974).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Марина СМИК