Ухвала суду № 137411180, 15.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10530/17

Провадження № 4-с/638/44/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Яковлевої Вікторії Миколаївни від участі у розгляді цивільної справи № 638/10530/17 за скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, пстягувач: Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк»

встановив:

18 травня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 19 травня 2026 року поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В., прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про скасування постанови від 07 квітня 2026 року про відкриття виконавчого провадження, витребувано в приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, витребувано матеріали цивільної справі № 638/10530/17.

Наступне судове засідання призначено на 16 червня 2026 року 15 год 15 хв.

10 червня 2026 року через «Електронний суд» ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді, яка зареєстрована 11 червня 2026 року, та передана у провадження судді Яковлевій В.М. 12 червня 2026 року.

Суддя перебувала в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню у період часу з 12 червня 2026 року по 15 червня 2026 року 12 год 26 хв.

В обгрунтування поданої заяви зазначив, що 19.05.2026 року суддею Яковлевою В.М. було постановлено ухвалу про прийняття до свого розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову приватного виконавця Близнюкова Ю.В. і відкриття провадження № 4-с/638/44/26 у справі № 638/10530/17.

Але суддя Яковлева В.М. не мала право розглядати цю справу в зв`язку з тим, що ст. 37 (ч.1) Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що « суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участь в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі », про що було зазначено ОСОБА_2 в його заяві про відвід суддя Яковлевої В.М. на участь у новому розгляді справи, а саме розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову приватного виконавця Близнюкова Ю.В. про відкриття виконавчого провадження.

08.06.2026 року представник повідомив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі №638/10530/17 з`явилась ухвала судді Яковлевої В.М., якою було у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковлевої В.М. на участь у новому розгляді справи було відмовлено.

Згідно зі ст. 263 ЦПК судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, але ухвала судді Яковлевої В.М. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про її відвід не є законним, ні обгрунтованим рішенням з наступних підстав.

Згідно зі ст. 39 (ч.3) ЦПК заявник має право заявити відвід судді протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, таким чином, заява про відвід судді Яковлевої В.М. подається у встановлені ЦПК строки». На думку заявника, суддя Яковлева В.М. проігнорувала це положення ст. 39 ЦПК, згідно якого у разі подання заяви про відвід протягом 10 днів після відкриття провадження у справі, суддя, якому заявлено відвід, вирішує питання щодо його обґрунтованості, а питання про відвід вирішує інший суддя цього суду.

В ухвалі суду від 28.05.2026 року зазначається, що відвід судді був заявлений під час судового засідання, а тому питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу, але суддя Яковлева В.М. не мала право розглядати заяву про свій відвід тому що питання відводу судді Яковлевої В.М стосувалося не процесуальних питань під час розгляду справи, а саме неможливості судді Яковлевої В.М. розглядати справу №638/10530/17 після скасування її рішення судом апеляційної інстанції, що встановлено ст.37 (ч.1) ЦПК; заява ОСОБА_2 про відвід судді Яковлевої В.М. була заявлена його представником у судовому засіданні, а не за день чи два до судового засідання, таким чином заява про відвід повинна була розглядатись іншим суддею цього суду, після вирішення суддею Яковлевою В.М. питання щодо обґрунтованості заявленого відводу.

В ухвалі суду від 28.05.2026 року, на думку заявника, не спростовуються підстави для відводу судді Яковлевої В.М., встановлені ст. 37 ЦПК В ухвалі зазначено, що йдеться про скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої і апеляційної інстанції та повернення справи на стадію розгляду справи по суті, але ця інтерпретація не відповідає положенню ч.1 ст. 37 ЦПК.

Частиною третьою статті 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено статтею 36 ЦПК України, відповідно до змісту якої, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України («Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи»).

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України)

Крім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (пункт 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частина друга, п`ята статті 12 ЦПК України).

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання (частини третя, четверта статті 216 ЦПК України).

Слід наголосити, що частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 36-37 ЦПК України і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.

Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Білуха проти України», особиста безсторонність суду резюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено пунктом 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів і правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:

- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім`ї або друзів судді.

Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (п.28);

- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами.

У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд.

Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім`ї чи з інших джерел.

Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді.

Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого.

У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи.

Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв`язкам впливати на будь-яке судове рішення (п.29);

- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив.

Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (п.30);

- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано.

Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (п.55);

- неупередженість пов`язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак.

Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене.

Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об`єктивності з боку судді.

Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (п.56);

- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами.

Для цього потрібна певна твердість.

Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу.

Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов`язків суддя не виявляє належної об`єктивності.

Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (п.61);

- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом.

Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній.

З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів.

У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано.

Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов`язками (п.66);

- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку.

Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об`єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання.

Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам`ятати, що від нього вимагають очевидної об`єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (п.87).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дзержинського (Шевченківського) районного суду міста Харкова від 21.12.2021 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року у розмірі 379 434 (триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 88 копійок, стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 5 691 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривні 52 копійки.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21грудня 2021року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року у розмірі 379434, 88 грн, компенсувати Публічному акціонерному товариству "Правекс-Банк" за рахунок держави судовий збір у сумі 5691,52 грн.

При цьому, відповідно до заяви про відвід судді, скаржник та його представник в обгрунтування підстави для відводу вважають те, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участь цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само, в новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження.

Суд, у свою чергу, зазначає таке.

Заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи тим самим судом двічі. Під тією самою справою слід розуміти справу між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому номер справи може бути інший. Тією самою справою слід вважати й справу, яка була виділена в окреме провадження або об`єднана з іншою.

Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Отже, тлумачення ч. 1 ст. 37 ЦПК України є чітким та визначеним.

Суд наголошує, що новий розгляд справи судом першої інстанції після скасування рішення чи ухвали про закриття провадження - це повернення справи на стадію розгляду по суті. Суд зобов`язаний повторно дослідити докази, усунути допущені раніше порушення та ухвалити нове рішення.

Отже, з наведеного слідує, що новий розгляд справи судом першої інстанції це розгляд тієї ж самої справи з тим самим предметом спору, яку вже розглядав суд першої інстанції, і яка повернулася до цього ж самого суду на стадію розгляду по суті.

Новий розгляд справи, у контексті Цивільного процесуального кодексу України, це направлення справи назад до суду першої або апеляційної інстанції для повторного розгляду по суті після скасування попереднього рішення.

У свою чергу, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у статтях 447-453-4 розділу VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Частиною першою ст. 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Частиною 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року (в частині, що не суперечить нормам ЦПК України, що діє з 15 грудня 2017 року, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання.

Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Процедура розгляду скарги не є тотожною новому розгляду справи по суті та не є переглядом рішенням і не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Тобто право на звернення до суду зі скаргою та порядок її розгляду спрямований не на усунення судових помилок, а на реалізацію судового контролю за виконанням судового рішення в уже розглянутій справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленого відводу, оскільки підстава грунтується на неправильному юридичному розумінні, та, відповідно, тлумаченні заявником норм Закону.

Дії судді повністю відповідають приписам чинного законодавства.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Яковлевої В.М. або її необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, судом таких обставин також не встановлено.

За таких обставин, даних, які б прямо чи опосередковано свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду скарги, а також інших доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді матеріали не містять.

З огляду на підстави заявленого відводу, суд дійшов про його необґрунтованість, оскільки не містить посилань на дії, вчинені суддею, що можуть свідчити про її необ`єктивність або упередженість, та не є підставами для відводу, визначеними статтею 36 ЦПК України.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оскільки судом не встановлено, матеріалами справи та доказами не підтверджено наявності обставин, які б дійсно викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Яковлевої В.М., доводи про наявність підстав для задоволення вказаного відводу не знайшли свого підтвердження, суд дійшов про необгрунтованість заявленого відводу та, відповідно до положень частини третьої статті 40 ЦПК України, вважає необхідним передати заяву для вирішення питання про відвід разом із матеріалами справи іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись ст. 36, 40, 258- 261, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Яковлевої В.М. від участі у розгляді цивільної справи № 638/10530/17 за скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, позивач: Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» - визнати необгрунтованою.

Передати заяву про відвід разом із матеріалами справи № 638/10530/17 іншому судді, який не входить до складу суду та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду.

Ухвала не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева