Рішення № 137406627, 13.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55185/24-ц

пр. 2-4374/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він та ОСОБА_2 були співвласниками земельної ділянки площею 0,0844 га, кадастровий номер 8000000000:75:124:0018, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачу належало 4/15 частини вказаної земельної ділянки, а ОСОБА_2 - 11/15 частин.

10 вересня 2020 року між співвласниками було укладено договір про поділ земельної ділянки № НОМЕР_1 , відповідно до якого позивачу виділено в натурі земельну ділянку площею 0,0233 га, позначену на схемі поділу під № 1, а ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0611 га, позначену під № 2.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, позначену червоним кольором на абрисі земельної ділянки, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.09.2025 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням Київської міської ради від 07 липня 2005 року № 567/3143 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд» земельну ділянку площею 0,0844 га було передано у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після укладення договору поділу земельної ділянки позивачу була сформована окрема земельна ділянка площею 0,0233 га з кадастровим номером 8000000000:75:124:0100, право власності на яку належить позивачу, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру.

Відповідач вказував, що позивачем не доведено факту порушення, невизнання чи оспорювання його права Київською міською радою, а тому відсутні підстави для судового захисту шляхом визнання права власності.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 07 липня 2005 року № 567/3143 земельну ділянку площею 0,0844 га, кадастровий номер 8000000000:75:124:0018, передано у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також встановлено, що 10 вересня 2020 року між співвласниками укладено договір про поділ земельної ділянки № НОМЕР_1 , відповідно до якого позивачу виділено в натурі земельну ділянку площею 0,0233 га.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 0,0233 га присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:124:0100, а власником зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Як встановлено судом, право власності позивача на земельну ділянку площею 0,0233 га виникло на підставі рішення Київської міської ради про приватизацію земельної ділянки та договору про її поділ, а відомості про таке право внесені до Державного земельного кадастру.

Разом із тим позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що Київська міська рада не визнає, оспорює або будь-яким чином порушує його право власності на зазначену земельну ділянку.

Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами спору щодо належності позивачу права власності на земельну ділянку площею 0,0233 га. Навпаки, наявні у справі докази підтверджують, що право власності позивача вже оформлено у встановленому законом порядку.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушено оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежі встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2 справі № 912/1856/ 16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для приняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/ 17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Крім того, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати право власності на земельну ділянку, позначену червоним кольором на абрисі земельної ділянки, не зазначаючи її кадастрового номера та інших індивідуалізуючих ознак, що також свідчить про відсутність належного обґрунтування заявлених вимог.

Оскільки позивач не довів факту порушення, невизнання або оспорювання його права відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 321, 328 ЦК України, статтями 78, 81, 116 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В. Вовк