Рішення № 137388644, 26.05.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8437/26

Провадження № 2/161/4883/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

20.04.2026 ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2022 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №241923328, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 12 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконав своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло спочатку до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (на підставі договорів факторингу).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 56 986,61 грн, з них: 11 999,70 грн - тіло кредиту, 44 986,91 грн - проценти за користування кредитом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

24.04.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що позичальник не заперечує свого обов`язку щодо повернення отриманого кредиту та сплати справедливих відсотків за користування кредитом. Відсотки нараховані позивачем після закінчення строку кредитування (27 днів) та з порушенням ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач просив суд зменшити проценти за користування кредитом до 11 999,70 грн, врахувати сплачені ним кошти у розмірі 5 161 грн та визначити остаточну суму до стягнення в розмірі 18 838,40 грн.

30.04.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просив суд відмовити у стягненні нарахованих відсотків в розмірі 44 986,91 грн, застосувати до спірних відносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та обмежити нарахування процентів після строку дії кредитного договору ставкою 3 % річних.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 22.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІV.Фактичні обставини справи

22.07.2022 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №241923328, за умовами якого (п. 2.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору (а.с. 52 зворот-60).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

- кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 7 000 грн (п. 2.3);

- кожен транш кредиту надається шляхом переказу коштів, за вибором позичальника, в один з таких способів (п. 5.1):

- шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника за умови, що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки №4731-18XX-XXXX-6113 (п. 5.1.1);

- позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 27 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1);

- строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2);

- датою повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 18.08.2022, а саме протягом 27 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1);

- за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (п. 8.1);

- протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів - 2,10 % відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (п. 8.3);

- після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним (п. 8.4);

- якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом становить 1,73 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.5.1).

ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 12 000 грн, а саме: 7 000 грн - 22.07.2022; 3 000 грн та 2 000 грн - 23.07.2022 (платіжні доручення від 22.07.2022 та від 23.07.2022, а.с. 73-74, відповідь АТ КБ «Приватбанк» на запит суду №20.1.0.0.0/7-260501/63976-БТ від 06.05.2026);

19.09.2022 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №241923328 від 22.07.2022, за умовами якої визначили фіксований розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, а саме - 22 300,38 грн, встановили графік її погашення та дійшли згоди про те, що будь-які нарахування за кредитним договором призупиняються (а.с. 61).

28.11.2018 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 14-20), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №241923328 від 22.07.2022 (витяг з Реєстру прав вимоги №200 від 25.10.2022, а.с. 21, акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022, а.с 22, протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу прав вимог від 25.10.2022, а.с. 22 зворот).

23.02.2024 ТзОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу №23/0224-01 (а.с. 23-25), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №241923328 від 22.07.2022 (витяг з Реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024, а.с. 26-27, платіжна інструкція №5703 від 26.02.2024, а.с. 28).

15.07.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) уклали договір факторингу №15/07/25-Е (а.с. 29-31), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №241923328 від 22.07.2022 (витяг з Реєстру боржників від 15.07.2025, а.с. 32-33, акт прийому-передачі реєстру боржників від 15.07.2025, а.с. 34, платіжні інструкції №361 від 24.09.2025, №381 від 06.10.2025, №383 від 07.10.2025, №385 від 10.10.2025, №396 від 23.10.2025, №401 від 24.10.2025, №404 від 30.10.2025, №409 від 31.10.2025, №411 від 03.11.2025 а.с. 36-40).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 56 986,61 грн, з них: 11 999,70 грн - тіло кредиту, 44 986,91 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-11, розрахунки заборгованості, а.с. 41-43, виписка з особового рахунку, а.с. 44).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір кредитної лінії №241923328 від 22.07.2022, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит в загальній сумі 12 000 грн (транші в розмірі 7 000 грн, 3 000 грн і 2 000 грн), взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконав їх.

Право вимоги за цим кредитним договором на підставі правочинів факторингу перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон-Плюс», потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а потім до - ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс». В зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 56 986,61 грн, з них: 11 999,70 грн - тіло кредиту, 44 986,91 грн - проценти за користування кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд виходить з таких міркувань.

По-перше, суд зауважує, що не керується умовами додаткової угоди від 19.09.2022 (а.с. 61), в якій сторони кредитного договору визначили фіксований розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, а саме - 22 300,38 грн, встановили графік її погашення та дійшли згоди про те, що будь-які нарахування за кредитним договором призупиняються. Так, в пункті 5 цієї додаткової угоди унормовано, що при порушенні позичальником графіку сплати заборгованості, визначеного в п. 3, додаткова угода втрачає чинність з моменту її укладення, а кредитний договір продовжує діяти без урахування її умов. По суті сторони погодили скасувальну обставину (ч. 2 ст. 212 ЦК України) і така настала, оскільки позичальник не дотримався графіку сплати заборгованості, визначеного п. 3 додаткової угоди. Відтак, суд вважає, що слід керуватися виключно умовами спірного кредитного договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 27 днів від дати отримання першого траншу (п.п. 3.1, 7.1 кредитного договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування (п. 3.2 кредитного договору) позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.

Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.

Загальний розмір процентів за користування кредитом становить арифметичну суму процентів за користування кожним окремим траншом. При цьому, строк кредитування для кожного траншу буде різним, бо обчислюється в межах погодженого строку кредитування, який обраховується від дати видачі першого траншу. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач застосував процентну ставку 1,73 % в день, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які позивач вправі був нараховувати, становить 5 518,70 грн (7 000 грн х 1,73 % х 27 днів + 5 000 грн х 1,73 % х 26 днів).

В цьому аспекті суд не погоджується з розрахунком заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

З урахуванням часткового погашення заборгованості в розмірі 5 161 грн (розрахунок заборгованості, а.с. 41), заборгованість відповідача за кредитним договором становить 12 357,70 грн (12 000 грн (тіло кредиту) + 5 518,70 грн (проценти за користування кредитом) - 5 161 грн (погашення заборгованості)).

Суд не приймає аргументи відповідача:

- про застосування ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Вказана норма не підягає до застосування, оскільки в ній йдеться про обмеження розміру неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит. В нашому випадку такі вимоги позивачем не заявлялися. Предметом позову є вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Суд не приймає аргументи позивача:

- про нарахування процентів за користування кредитом на підставі ст. 625 ЦК України. Позивач через систему «Електронний суд» подав суду відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, в яких змінив свою позицію щодо правової природи частини процентів, заявлених до стягнення, послався при цьому на приписи п. 12.4 кредитного договору та ст. 625 ЦК України.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 115-116, 128):

«Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що такі є суперечливими, оскільки одночасно передбачають як можливість нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто саме як плати за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (пункт 8.4), чого законом не передбачено, так і нарахування таких процентів як міри відповідальності згідно з ст. 625 ЦК України (пункт 12.4). Суд враховує заявлені підстави позову, які позивач не змінював. В позовній заяві позивач заявляє до стягнення проценти саме за «користування кредитом», а не як відповідальність за порушення зобов`язання. І на цей аргумент суд вже дав відповідь.

Безвідносно до цього висновку суд зауважує, що в період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України (п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України). Тому в будь-якому разі аргументи позивача є юридично неспроможними.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 12 357,70 грн слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

В запереченні на відповідь на відзив відповідач просив суд розподілити судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України та принципом цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (21,69 %) в розмірі 577,47 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 7 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770986204 від 01.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 45-49).

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам (21,69 %) в розмірі 1 518,30 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №241923328 від 22.07.2022 в розмірі 12 357,70 грн (дванадцять тисяч триста п`ятдесят сім гривень, 70 копійок), з них: 12 357,70 грн - тіло кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 577,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 518,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13; код в ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного рішення суду - 26.05.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін