Рішення № 137388642, 05.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23237/25

Провадження № 2-о/161/161/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Вегери Д.В.,

з участю представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Покликається на ті обставини, що у відповідності до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2021 року був розірваний шлюб між ним та ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що з 01.07.2019 року ОСОБА_3 змінила місце проживання та виїхала на роботу за кордон та ймовірно проживає і працює в російській федерації.

При цьому, їхня спільна дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні. Водночас, колишня дружина з сім`єю та з донькою не спілкується, участі у вихованні і утриманні дитини не бере, матеріальної допомоги не надає.

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2021 року з ОСОБА_3 на його користь стягуються аліменти на утримання їхньої спільної дочки.

Зазначає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно йому для захисту прав та інтересів доньки і оформлення відстрочки від призову під час мобілізації.

У зв`язку з чим просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав з підстав, викладеній у ній та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - орган опіки і піклування Луцької міської ради в судове засідання не з`явилася, просила слухати справу за наявними доказами.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином.

Заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 20).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 26).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2021 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24-25).

Як слідує з довідки КЗ ЗОШ «Луцький ліцей №23 Луцької міської ради» № 01-05/120 від 13.08.2025 року, ОСОБА_5 проживає разом з батьком ОСОБА_2 , який дійсно займається її вихованням та забезпеченням. Мати ОСОБА_3 з сім`єю не проживає, в організації освітнього та виховного процесу дочки участі не бере (а.с. 31).

За ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України і не є вичерпним.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122, 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що заявник обґрунтовує свою заяву тим, що дочка проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.

Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав.

Надані суду докази лише свідчать про факт проживання неповнолітньої дочки разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та її утриманні.

Крім того, з представленого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та копій квитанцій слідує, що ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки (а.с. ).

Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій за відсутності судового рішення суду не представлено.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 3, 12, 247, 258, 259, 265, 293, 315, 319 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - відсутній.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - відсутній;

Заінтересована особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, ЄДРПОУ - 04051327 .

Повний текст рішення складений 15 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк