Рішення № 137386317, 12.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3204/26

Провадження № 2/466/2706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

13 квітня 2026 року, ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 23-028-863-2-20-Г в розмірі 54 074,55 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 11 200 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 01.10.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23-028-863-2-20-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 31 500,00 грн строком до 30.09.2024 року зі сплатою 10 відсотків річних та інших платежів, передбачених договором. Позичальник зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, здійснювати щомісячні платежі та повернути кредитні кошти у визначений договором строк. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі. Разом з тим відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення виконання грошових зобов`язань та не здійснив повне погашення кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що 03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до нового кредитора перейшли права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

У подальшому, 27.12.2024 року, між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №23-028-863-2-20-Г від 01.10.2020 року.

Станом на 03.09.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 54 074,55 грн, з яких: 25 687,95 грн заборгованість за основним боргом, 6 964,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 21 422,29 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивач просить суд стягнути вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, дійшов до відповідних висновків.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 01.10.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23-028-863-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який складається з індивідуальної частини договору та Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщених на офіційному сайті банку.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що сторони погодили всі істотні умови кредитування. Зокрема, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на споживчі потреби, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 31 500,00 грн строком користування до 08.10.2025 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 10 відсотків річних. Погашення заборгованості мало здійснюватися шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до погодженого сторонами графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Крім того, сторонами було погоджено орієнтовну загальну вартість кредиту, розмір комісійних платежів, порядок нарахування процентів, строки внесення обов`язкових платежів, а також відповідальність позичальника за порушення взятих на себе зобов`язань.

Підписуючи кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений із його умовами, Правилами обслуговування клієнтів банку, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту та погоджується з усіма умовами кредитування.

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі. Факт отримання кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунках та іншими письмовими доказами.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, які за своєю правовою природою є кредитними та регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі та порядку, встановлених договором.

Разом з тим, всупереч умовам кредитного договору відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Частиною першою ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, довідки про стан заборгованості та виписок по особових рахунках позичальника судом встановлено, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором становила 54 074,55 грн, з яких: 25 687,95 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 6 964,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 21 422,29 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісійними платежами.

Суд враховує, що наведений розрахунок узгоджується із виписками по рахунках позичальника, довідкою про заборгованість та іншими письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Будь-яких доказів сплати заборгованості, погашення кредиту, неправильності здійсненого розрахунку або заперечень щодо його змісту відповідачем суду не подано.

Оцінюючи надані позивачем виписки по рахунках як докази у справі, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, відповідно до яких банківські виписки є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по рахунку позичальника та можуть підтверджувати наявність і розмір заборгованості за кредитним договором.

Судом також встановлено, що 03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладений за результатами відкритих торгів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з умовами вказаного договору до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшли усі права кредитора за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором №23-028-863-2-20-Г від 01.10.2020 року.

У подальшому 27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» був укладений договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до позивача перейшли усі права кредитора щодо відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Отже, на підставі належних та допустимих доказів судом встановлено безперервний ланцюг переходу права вимоги від первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК» до позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а тому останній є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право на звернення до суду із даним позовом.

При цьому суд враховує, що відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, існування заборгованості чи правонаступництва позивача.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів факт існування між сторонами кредитних правовідносин, факт отримання відповідачем кредитних коштів, факт невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань, наявність заборгованості у заявленому розмірі та набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, доказів погашення заборгованості або спростування розрахунку суду не надав, а заявлені позивачем вимоги підтверджуються належними письмовими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у повному обсязі.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року з додатками, копія Реєстру боржників, копія Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги, копія ордера представника Позивача, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 11 200 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Окрім цього, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував факт понесення витрат адвокатом. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,

у х в а л и в :

позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №23-028-863-2-20-Г від 01.10.2020 року в розмірі 54 074 грн. (п`ятдесят чотири тисячі сімдесят чотири гривні 55 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень). В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» місцезнаходження: м. Дніпро, провулок Ушинського, 1, офіс 105, ЄДРПОУ:40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима