Ухвала суду № 137373563, 11.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

11 червня 2026 року Справа № 915/1439/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши матеріали заяви відповідача № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026) про відстрочення виконання наказу у справі

за позовом: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, буд. 20, м. Миколаїв, 54027, код ЄДРПОУ26565573

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

представник відповідача, адвокат Надіч Нонна Дидронівна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

представник відповідача, адвокат Костенюк Марія Володимирівна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

представник відповідача, адвокат Гриненко Ігор Іванович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин).

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1439/23 за позовом Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин).

За результатами розгляду справи № 915/1439/23 Господарським судом Миколаївської області було ухвалено рішення від 13.06.2025, яким у задоволенні позову відмовлено.

У подальшому, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025 у справі № 915/1439/23 було скасовано; позов задовольнити частково; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Самедову Наілю Ісбендияр кизи усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою, кадастровий номер 4810136900:02:002:0062, шляхом знесення громадського будинку (магазину) по проспекту Миру, 2Б/10, м. Миколаїв; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи на користь Миколаївської міської ради 2684 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4026 грн - за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

19.12.2025 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази.

22.05.2026 представник Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026), в якій просить суд відстрочити виконання судового Наказу №915/1439/23 від 19.12.2025р. виданого Господарським судом Миколаївської області до 31.08.2026 року.

В обґрунтування вказаної заяви відповідачем зазначено, зокрема, про те, що у приватній власності Самедовой Н.І. є нерухоме майно, визначене часткою (1/1). Зазначене майно (її частка) фактично знаходиться, як єдина архітектурна форма, з іншим майном, яке належить ПП КП «ГРАНД - БЕКА». На переконання відповідача, виконуючи рішення суду «знести» будівлю магазину, не руйнуючі єдиний дах павільйону іншого власника, не може бути виконано. Як вказує відповідач, для цього необхідно отримати відповідні технічні умови та отримати відповідні дозвільні документи, оскільки магазин підключено до єдиної системи електро- та водоживлення. За даними відповідача, отримати такі дозволи, узгодити з відповідними постачальниками (електрична енергія, вода), на даний час, для заявника ускладнено, оскільки потребує часу та коштів.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За такого, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2026 було прийнято заяву представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026) про відстрочення виконання наказу у справі № 915/1439/23 до розгляду; розгляд заяви представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026) про відстрочення виконання наказу у справі № 915/1439/23 призначено на 11.06.2026 о 15:30; запропоновано Миколаївській міській раді надати суду та направити позивачу пояснення щодо заяви представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026) про відстрочення виконання наказу у справі № 915/1439/23.

25.05.2026 до суду від Миколаївської міської ради надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення б/н від 25.05.2026 (вх. № 7768/26 від 25.05.2026), в яких позивач заперечує проти задоволення відповідної заяви Самедової Наілі Ісбендияр кизи про відстрочення виконання наказу у справі № 915/1439/23, та просить суд відмовити у її задоволенні.

На переконання позивача, доводи відповідача, викладені в обґрунтування заяви про відстрочення, є виключно припущеннями відповідача, які не ґрунтуються на жодних доказах або об`єктивних обставинах та зводяться вкотре до незгоди боржника з прийнятим судовим рішенням, його прагнення змусити суд І інстанції фактично здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів, а відтак, на переконання позивача, є виключно черговим намаганням боржника уникнути виконання даного судового рішення.

10.06.2026 до суду від представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання № 10/06/2026-01 від 10.06.2026 (вх. № 8600/26 від 10.06.2026) про відкладення розгляду заяви про відстрочення виконання наказу, мотивоване неможливістю представника відповідача - адвоката Гриненко І.І. бути присутнім в судовому засіданні, у зв`язку із тимчасовою відсутністю в м. Миколаєві та перебуванням у м. Нова Одеса для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

В судове засідання 11.06.2026 учасники справи своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, шляхом надіслання в особисті кабінети сторін в системі «Електронний суд» ухвали від 22.05.2026. Ухвалу доставлено до електронних кабінетів одержувачів та слід вважати врученою 25.05.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками.

В засіданні судом було розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду заяви, та зауважено, що згідно з приписами ч.1 та п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд заважує, що неможливість явки представника відповідача в судове засідання обґрунтовується із посиланням на здійснення останнім ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. На підтвердження відповідних обставин представником надано суду копію постанови дізнавача районного управління поліції про задоволення клопотання адвоката щодо надання можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Суд зауважує, що зі змісту вказаної постанови не вбачається визначення адвокату конкретних дати та часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Відтак, представник відповідача не підтвердив поважності причин неможливості участі в судовому засіданні у справі № 915/1439/23 у визначений в ухвалі суду від 22.05.2026 час - 11.06.2026 о 15:30.

Також, суд наголошує, що неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, проте, відповідачем суду таких доказів не надано.

Крім того, представником відповідача не було наведено обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження обставин неможливості забезпечення участі в судовому засіданні відповідача особисто, або іншого представника (беручи до уваги, що протягом розгляду справи по суті та у подальшому, під час вирішення процесуальних питань на стадії виконання рішення, інтереси відповідача у справі представляли ще двоє адвокатів).

За такого, суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 по справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, беручи до уваги, що відсутність представників сторін (та, зокрема, відповідача) у даному засіданні не перешкоджає розгляду заяви про відстрочення виконання рішення по суті, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви.

В судовому засіданні 11.06.2026 за результатами розгляду справи судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши в судовому засіданні подану представником відповідача заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі № 915/1439/23, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

При цьому, відповідно до приписів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяви про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Отже, при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд звертає увагу сторін на таке.

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999).

Таким чином, суд, який надає відстрочення виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч викладеному, відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод для виконання судового рішення.

Заявник лише посилається на складність демонтажу спірного об`єкту через спільну інфраструктуру з іншим власником, проте не надає жодних доказів звернення за отриманням відповідних технічних умов чи дозвільних документів. Також відповідачем не доведено вчинення будь-яких дій, спрямованих на узгодження питань відключення або перенесення комунікацій із постачальниками послуг (електро- та водопостачання).

Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував тривалість строку, до якого він просить відстрочити виконання (до 31.08.2026), та не надав доказів можливості фактичного виконання рішення після закінчення строку відстрочення, у випадку задоволення судом відповідного клопотання.

З огляду на викладене, також враховуючи відсутність згоди позивача на надання відповідачу відстрочення виконання рішення та відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення наразі відсутні.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи № 22/05/2026 від 22.05.2026 (вх. № 7658/26 від 22.05.2026) про відстрочення виконання наказу у справі № 915/1439/23 відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду, у відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026.

Суддя Н.О. Семенчук