Ухвала суду № 137363642, 08.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3037/25

Провадження № 1-кп/932/400/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (ВКЗ), ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

У судовому засіданні прокурор підтримав раніше подане ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , у зв`язку із наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість злочинів за якими він обвинувачуються, обставини кримінального правопорушення, дані про його особу, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, без визначення розміру застави.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , подав до суду заперечення на клопотання прокурора, відповідно до яких зазначив, що санкції статей, інкриміновані обвинуваченому, не може бути самостійною та достатньою підставою для продовження запобіжного заходу. Також, беручи до уваги ненаведення прокурором реальних фактів, які б свідчили про намір та можливість обвинуваченого переховуватись від суду, та/або порушення обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків (нез`явлення на виклик до суду); ненаведення прокурором конкретного кола осіб з числа свідків, на яких ОСОБА_9 може впливати, способи такого впливу; неподання доказів на підтвердження існування неправомірного впливу на свідків; відсутність задокументованих даних на підтвердження готування ОСОБА_16 до вчинення злочину з метою покращення свого матеріально-фінансового становища, у задоволенні клопотання сторони обвинувачення необхідно відмовити.

ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника.

Інші захисники та обвинувачені заперечували проти задоволення такого клопотання.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового розгляду, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Тому, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду вирішальним є з`ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачується ОСОБА_9 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк до дванадцяти років, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини мали під собою матеріальну складову, що має на увазі особисте збагачення та покращення свого фінансового становища, з урахуванням того, що на момент затримання ОСОБА_9 не мав офіційного, постійного та стабільного джерела доходу, суд дійшов висновку, що ймовірність вчинення обвинуваченим іншого злочину або продовження тих, у яких він обвинувачується зберігається і на сьогоднішній день.

Щодо заперечень сторони захисту.

Тяжкість ймовірного покарання обвинуваченого в межах інкримінованих йому злочинів сприймається судом як достатня підстава для продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 через призму того, що усвідомлюючи тягар можливого покарання, обвинувачений спроможний вчинити дії спрямовані на переховування від суду під час здійснення кримінального провадження щодо нього, що кореспондується з обов`язком суду, регламентованим ч. 3 ст. 199 КПК України перевірити, встановити та підтвердити наявність ризику порушення своїх процесуальних обов`язків обвинуваченим, у разі застосування до нього іншого, не пов`язаного із триманням під вартою запобіжного заходу.

Наявність недопитаних свідків у кримінальному провадженні, з урахуванням інших встановлених судом ризиків, дає суду підстави вважати, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, у розумінні ст. 194, 199 КПК України.

Разом із цим, посилання сторони захисту на ненадання стороною обвинувачення доказів підготовки ОСОБА_9 до іншого злочину спрямованого на особисте збагачення не сприймається судом як спростування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки надати такі докази під час утримання обвинуваченого під вартою по суті, не вбачається можливим, з урахуванням того, що сторона захисту не надала підтвердження безумовних, постійних, системних та достатніх джерел заробітку ОСОБА_9 , які б забезпечували його самостійне існування та життєдіяльність.

Щодо посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_9 тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тобто під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу, суд також виважено дотримується балансу між правами та свободами обвинуваченого та суспільним інтересом даного кримінального провадження, з урахуванням того, що обвинуваченому інкримінований, крім іншого, злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, зокрема, збут психотропних речовин.

З приводу зменшення розміру застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що, беручи до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 злочинів, крім іншого, проти здоров`я населення, спираючись на дотримання суспільного інтересу, на даному етапі кримінального провадження, альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є таким, що відповідає його меті, та у разі внесення є дієвим важелем для дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строк дії запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 06 серпня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним його викликом;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні з обставин кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстровані, проживають чи перебувають без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особами, які тримаються під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.

Суддя ОСОБА_1