Рішення № 137351815, 12.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1739/26

381/1637/26

Заочне Рішення

Іменем України

12 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., представниці позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

Встановив:

23 березня 2026 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідачі є батькамималолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачі в зареєстрованому шлюбі не перебували.

З 20.01.2026 малолітній ОСОБА_4 знаходиться на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, в зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх обов`язків.

Неповнолітній ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має двох повнолітніх братів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають окремо.

Вивчивши відносини в родині, було з`ясовано, що існують конфліктні відносини між матір`ю та її співмешканцем, ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_2 спільно проживала з 2006 року.

Після народження сина ОСОБА_7 відносини між його батьками почали погіршуватися, а після подання позову про стягнення аліментів на сина ОСОБА_7 стосунки взагалі зіпсувалися.

Чоловік почав регулярно зловживати алкогольними напоями, вчиняв конфлікти, сварки, домашнє насильство, бешкетував, ображав дружину, при цьому руйнував майно в будинку.

В 2014 році, ОСОБА_3 був виселений з будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , однак не залишив родину, а оселився в сараї на подвір`ї.

Конфлікти між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не припинялися, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 заходив до помешкання бувшої родини, вчиняв насилля в різних проявах, свідками, учасниками та жертвами якого були діти.

В жовтні 2023 року до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшло усне звернення адміністрації Фастівського ліцею № 5 щодо учня 8 класу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив класного керівника про відсутність вдома матері, ОСОБА_2 , упродовж 10 днів.

Як виявилося, мати перебувала у іншого чоловіка, як дітей залишила самих без догляду та без продуктів харчування.

Фастівським РУП ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 КупАП та повернуто в родину.

В помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав ОСОБА_4 , виявлені неналежні умови проживання: газове опалення відсутнє, обігрів помешкання здійснюється одним обігрівачем, водопостачання відсутнє (у зв`язку з морозами вода замерзла в трубах, що призвело до їх пошкодження), будинок не зачиняється (у вхідних дверях відсутній замок), в помешканні безлад, санітарно-гігієнічні норми порушені, продукти харчування відсутні.

В подальшому, неповнолітнього ОСОБА_4 було влаштовано до педіатричного відділення «КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ».

Після повернення ОСОБА_4 до матері, ОСОБА_2 знову почала вживати алкогольні напої, ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків.

В лютому 2026 року неповнолітній ОСОБА_4 прийшов до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, та повідомив, що не може проживати з матір`ю та написав заяву про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього, зазначивши, що після його повернення в родину матері, 30.01.2026 року, попри всі обіцянки, зловживати алкоголем мати не припинила, кожного дня вони зі співмешканцем або в компанії друзів розпивали спиртні напої. На всі зауваження сина ОСОБА_7 щодо припинення зловживання алкоголем мати не зважала, починалися сварки, співмешканець ставав на захист матері. Мати практично не готувала їжу, ОСОБА_7 змушений був сам собі готувати. Останні два дні він майже нічого не їв, в будинку не було жодних продуктів харчування (не було грошей), тощо.

За повідомленням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в 2025 році ОСОБА_3 нечасто з`являвся у них вдома, а з літа взагалі зник. Телефонний зв`язок з родиною ніколи не підтримував, часто змінював номери телефонів. Жодної інформації про його місце проживання у родини не було, розшуком його вони не займалися, сам батько на контакт ні з сином, ні з ОСОБА_8 не виходив. Грошових коштів сину не надсилав. Заборгованість за сплати аліментів становить 359 129,14 грн.

Тому органом опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради було прийнято рішення про надання висновку щодо доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 квітня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 51, 51 зворот).

07 травня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті (а. с. 66, 66 зворот).

В судовому засіданні приймала участь представниця органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, додатково зазначила, що поведінка батьків до відношенню до ОСОБА_4 свідчить про явне ухилення від виконання батьківських обов`язків та має умисний характер, об`єктивних перешкод для здійснення батьківських обов`язків відповідачами немає, інші, більш м`які, заходи впливу не зможуть виправити поведінку відповідачів, тому існують підстави для задоволення позову, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

В судовому засіданні вирішувалось питання щодо потреби виклику для участі в судовому засіданні неповнолітнього ОСОБА_4 . Представник органу опіки на піклування не вважала за доцільне викликати неповнолітнього сина відповідачів, так як ним у повному обсязі висловлено думку щодо позбавлення батьківських прав під час спілкування із службовими особами органу опіки та піклування. Позиція неповнолітнього є чіткою та усвідомленою. А виклик до суду може бути сприйнятим ним, як психотравмуюча подія.

В цьому випадку суд визнав за недоцільне особистий виклик дитини для участі в судовому засіданні, враховуючи мотиви, повідомлені представницею позивача. Суд вважає, що пояснення неповнолітнім надані повністю і без примусу під час спілкування з представниками служби у справах дітей, тому думка дитини з`ясована, а вимоги статті 171 СК України були виконаними.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, для участі у судовому засіданні не з`явилась, 12.05.2026 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання, для участі у судовому засіданні повторно не з`явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою, позовною заявою з додатками, що був відправленим на останню відому адресу проживання відповідача, повернувся без вручення із зазначенням працівниками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», також відповідач повідомлявся про час і дату проведення судового засідання відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується розміщеними оголошеннями на офіційному веб-порталі Судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Судом використано всі можливі засоби повідомлення відповідача - ОСОБА_3 про час і дату проведення судового засідання, в тому числі, опубліковані повідомлення щодо розгляду справи на офіційному сайті Судової влади України.

В даному випадку подальші відкладення судового розгляду з причин неможливості інформування відповідача - ОСОБА_3 можуть негативно вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду та, як наслідок, призвести до порушення гарантованих конвенційних прав та справедливий суд та на ефективний юридичних захист, що гарантовані статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод.

Отже, відповідачі вважаються такими, що були повідомлені про час і дату проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає проведенню судового розгляду.

З урахуванням викладеного, на підставі приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, суд проводить розгляд справи без участі відповідачів.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 12 червня 2026 року до 09 години 50 хвилин.

Суд, заслухавши пояснення представниці позивача, ознайомившись зі змістом позовної заяви та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.

У відповідачів народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.03.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а. с. 16).

Відповідно до Наказу Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 5 від 20.01.2026 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а. с. 20).

30.01.2026 ОСОБА_2 написала заяву про повернення їй на виховання сина ОСОБА_4 за адресою проживання співмешканця: АДРЕСА_2 , неповнолітній був повернутий матері на виховання (а. с. 30).

Згідно пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 вбачається, що після його повернення в родину матері 30.01.2026, попри всі обіцянки, зловживати алкоголем мати не припинила, кожного дня вони зі співмешканцем або в компанії друзів розпивали спиртні напої. На всі зауваження сина ОСОБА_7 щодо припинення зловживання алкоголем мати не зважала, починалися сварки, співмешканець ставав на захист матері. Мати практично не готувала їжу, ОСОБА_7 змушений був сам собі готувати. Останні два дні він майже нічого не їв в будинку не було жодних продуктів харчування (не було грошей), тощо (а. с. 27).

27.02.2026 відповідно до пояснень ОСОБА_2 повідомила, що не може справитися з алкогольною залежністю, зобов`язання, які надавала при поверненні сина в її родину, не виконала (а. с. 32).

Судом також встановлено, що малолітньому ОСОБА_4 , була надана путівка на оздоровлення до ДПУ «МДЦ», однак згідно заяви ОСОБА_2 від 23.03.2026, вбачається, що вона не має наміру, та не буде забирати свою дитину після відпочинку. Відносини у них не складися, тому вона залишає його (а. с. 65).

Згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 24.03.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився без батьківського піклування (а. с. 64, 64 зворот).

Згідно довідки Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області КМУ МЮУ від 27.02.2026 ВП № НОМЕР_3, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_7 становить 359 129,14 грн. (а. с. 39-40).

Як вбачається з характеристики ОСОБА_4 , 2010 року народження, здобувача освіти 112 групи ДПТНЗ «Фастівський ЦПТО», ОСОБА_4 навчається в ФЦПТО з 01.09.2025 за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, токар». Має здібності, але навчається не в повній мірі своїх можливостей, потребує контролю. Починаючи з середини листопада 2025 року має значні пропуски навчання без поважних причин. Неодноразово викликали маму, однак вона не з`являлася, на телефонний зв`язок виходила вкрай рідко (а. с. 37).

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області № 147 від 17.03.2026, вирішено надати висновок до Фастівського міськрайонного суду Київської області щодо доцільності та відповідності інтересам дитини позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).

Відповідно до Висновку № 06-23/1508 від 19.03.2026, врахувавши рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, оформлене протокол № 4 від 04.03.2026 та рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 17.03.2026 № 147, орган опіки та піклування вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільним та такими, що відповідає інтересам дитини (а. с. 10-15).

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовні наступні правові норми, релевантні правові позиції Верховного суду та роз`яснення, що викладені в Постанові Пленуму ВСУ.

Так, згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 180 СК України містить вимоги, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позбавлення батьків батьківських прав не припиняє їхнього аліментного обов`язку щодо дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 цієї Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі №211/559/16-ц).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з правовою позицією, викладеної в Постанові ВС від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Далі, згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 18 квітня 2025 року по справі № 644/7516/23, підстави для позбавлення батьківських прав закріплені в статті 164 СК України є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Верховний Суд наголосив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції.

З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (див. пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11).

Верховний Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини).

Важливо, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування положень статі 8 Конвенції в поєднанні із статтею 164 СК, що врахував суд першої інстанції при вирішені спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).

Далі Верховний Суд підкреслював, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (Постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).

Встановивши зазначені обставини справи та застосовуючи наведені вище правові норми та релевантні правові позиції, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Зокрема, судом вставлено, що відповідачі фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків, пов`язаних з вихованням та утриманням дитини. Не забезпечують належний рівень його розвитку та виховання, в повній мірі не виконують своїх обов`язків щодо утримання дитини.

Судом не встановлено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачам виконувати свої батьківські обов`язки, а отже, суд приходить до переконання, що поведінка відповідачів є усвідомленою та виною і наслідком такої поведінки є свідоме нехтування ними виконанням своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи встановлені вище обставини та характер стосунків батьків і сина, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачів в цьому випадку є вимушеним та необхідним правовим заходом реагування на поведінку відповідачів у сфері сімейних відносин і таке позбавлення батьківських прав буде вчиненим в інтересах дитини.

Крім цього, з згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно приписів частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно роз`яснень наданих в а. 7 п 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може, на вимогу позивача або з власної ініціативи, вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 166 СК України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про питання аліментів на дитину.

Отже, оскільки відповідачі в добровільному порядку не надають матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча повинні та мають таку можливість, бо є людьми працездатного віку, а тому суд вважає за необхідне стягнути з них аліменти на утримання дитини у заявленому позивачем розмірі.

В силу приписів статті 12, 81 ЦПК судом не встановлено обставин, які об`єктивно перешкоджали б можливості відповідачам сплачувати аліменти у розмірі, зазначеному в позовній заяві. Зокрема, не встановлено обставини щодо хвороб відповідачів, наявності у них інших неповнолітніх чи повнолітніх непрацездатних утриманців.

Згідно приписів частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Далі, враховуючи правову природу аліментів, вони присуджуються для утримання дитини. Проте, отримувачем може бути, як сама дитина, так і інші законні представники, враховуючи те, що в силу приписів статті 32 ЦК України дитина від 14 до 18 років має неповну цивільну дієздатність.

Згідно приписів частини 1 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно приписів частини 2 статті 179 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, зміст цієї правової норми свідчить, що аліменти можуть бути стягненими і на користь законного представника дитини.

Далі, в силу приписів статті 166 СК України, після позбавлення батьківських прав, відповідна особа перестає бути законним представником дитини.

При цьому, судом встановлено, що на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 були стягненні аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . Зазначене рішення суду перебуває на примусовому виконанні та існує заборгованість зі сплати аліментів.

У зв`язку із цим, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що після набрання рішенням законної сили щодо позбавлення батьківських прав, в силу статті 166 СК України ОСОБА_2 перестає бути законним представником свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та, відповідно, припиняється її право на отримання аліментів, стягнених на її користь на утримання сина з ОСОБА_3 .

При цьому, законний представник ОСОБА_4 може ініціювати питання про заміну стягувача, як сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць, згідно вимогам статті 430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. з кожного.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 150, 151, 164, 165, 180 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 12, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь законного представника дитини (опікуна, піклувальника, установи, до якої буде влаштована дитина), аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду (23.03.2026 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь законного представника дитини (опікуна, піклувальника, установи, до якої буде влаштована дитина), аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду (23.03.2026 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з відповідачів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з кожного на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ЄДРПОУ: 04054926, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл.. Соборна, 1.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.