Рішення № 137350855, 11.06.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/497/26

№2/687/471/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 15.04.2025 року між ТзОВ «Еко Фін» та відповідачем за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua), укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 30390758. Відповідно до умов кредитного договору товариство взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 4500.00 грн; - строк користування кредитними коштами 365 днів, з 15.04.2025 та закінчується 14.04.2026 (включно). ТзОВ «ЕкоФін» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачці кредитні кошти, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20942,20 грн.

06.04.2026 року було укладено договір № 06-04/26 відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 30390758.

Внаслідок не належного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 20942,20 грн.

Крім того, 12.04.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5456948. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн, які остання зобов`язувалася повернути, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені договором.

28.11.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до відповідача за кредитним договором №5456948 від 12.04.2025 року.

Внаслідок не належного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 75300 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказані суми заборгованостей, а також судові витрати по сплаті та витрати на професійну правничу допомогу.

04.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 15.04.2025 року між ТзОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 30390758, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язана повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у вигляді на рахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) 4500 грн.

Згідно п. 2.3. договору строк користування кредитними коштами складає 365 днів, який починається з 15.04.2025 та закінчується 14.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що дисконтний (пільговий період) складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.04.2025 (рекомендована дата платежу).

Згідно п. 2.5 договору поточний період складає 351 днів, що настає з дня наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 14.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості)

Пунктом 2.6 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 365 % річних.

Відповідно до витребуваної судом виписки з АТ «Універсал Банк» за період з 15.04.2025 року по 01.05.2026 року вбачається, що 15.04.2026 року на карту ОСОБА_1 зараховано кошти в розмірі 4500 грн.

06.04.2026 року було укладено договір № 06-04/26 відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 30390758.

Згідно реєстру боржників від 06.04.2026 року заборгованість за договором станом становить 20565 грн, в т.ч. 4500 грн заборгованість за тілом кредиту, 16065 грн заборгованість за процентами.

Станом на 27.04.2026 року заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 30390758 від 15.04.2025 року становить 20942,20 грн, в т.ч. 4500 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 16065,00 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (із моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 360,00 грн, заборгованість за пенею або штрафами - 17,20 грн.

Крім того, 12.04.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5456948, а також паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 15000,00 грн, на строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95 %, денна процентна ставка 0,9778 %.

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 71833.

Відповідно до п.п.2.1 договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 15000 грн, що підтверджується повідомленням про перерахування коштів.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 15000,00 грн, підтверджується витребуваною судом випискою з VST Bank за період 12.04.2025 по 01.05.2026 року.

28.11.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до відповідача за кредитним договором №5456948 від 12.04.2025 року

31.03.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення прав вимоги №28-11/25/Л.

Згідно реєстру боржників від 28.11.2025 року заборгованість за договором станом становить 56917,50 грн, в т.ч. 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 32917,50 грн заборгованість за процентами, 1500 грн заборгованість за комісією, 7500 грн заборгованість за штрафом або пенею.

Станом на 27.04.2026 року заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит №5456948 від 12.04.2025 року становить 75300 грн, в т.ч. 15000 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 32917,50 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (із моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 18382,50 грн, заборгованість за пенею або штрафами - 7500 грн, заборгованість за комісіями 1500 грн.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору №5456948 від 12.04.2025 року надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.4. договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту становить 1500 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1500 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення 17,20 грн пені/штрафу за кредитним договором №30390758 від 15.04.2025 року та 7500 грн пені/штрафу за кредитним договором №5456948 від 12.04.2025 року то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 р.) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором №5456948 від 12.04.2025 року, яка підлягає до стягнення на користь позивача становить 66300 грн, в т.ч. 15000 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 32917,50 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (із моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 18382,50 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 30390758 від 15.04.2025 року, яка підлягає до стягнення на користь позивача становить 20925 грн, в т.ч. 4500 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 16065,00 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (із моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 360,00 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості по кредитних договорах становить 87225 грн.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 96242,20 грн, а задоволено на суму 87225 грн, тобто на 90,63% (87225 х100: 96242,20). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2412.93 грн (2662,40х90,63:100).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та позивачем; заяву на надання юридичної допомоги № 137 від 07.04.2026 року, витяг з Акту №32 про надання юридичної допомоги від 15.04.2026 року на суму 25000 грн.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (90,63%) суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 22657,50 грн (25000,00х90,63:100).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 625, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитними договорами №5456948 від 12.04.2025 року та № 30390758 від 15.04.2025 року в сумі 87225 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений ним судовий збір у сумі 2412.93 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 22657,50 грн.

В решті частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, e-mail: office@factoringp.in.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Суддя Борсук В.О.