Рішення № 137350025, 12.06.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2102/26

Номер провадження 2/585/1402/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання -Зубко К. В.,

Справа № 585/2102/26, провадження № 2/585/1402/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача: Танцуріна Єлизавета Вадимівна, яка діє на підставі довіреності №14 від 29.10.2025.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Від представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, 19.12.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 19.12.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту. 19.12.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7914, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 19.12.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 19000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4314-1400- 0405-6625 Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 550434-КС-004 на загальну суму 5190 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. ТОВ «БІЗПОЗИКА» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 550434-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 48 580,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18 620,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9 120,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 840,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач добровільно заборгованість не сплачує, просить в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача указану суму боргу та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

27.05.2026 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.88).

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Позивач отримав ухвалу в електронному кабінеті 28.05.2026 (а.с.90).

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі направлена за місцем реєстрації (а.с.89), при цьому, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за указаною адресою» (а.с.91, 92).

Згідно правової позиції Верховного суду у справі №755/17944/18 (постанова від 10.05.2023) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.12.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.17-47).

Разом з Договором сторонами підписаний Паспорт споживчого кредиту (а.с.14-16).

До матеріалів справи долучені : візуальна форма послідовності дій клієнта (а.с.48), анкета-заява позичальника (а.с.49) та Правила надання споживчих кредитів для продуктів «кредит 4 місяці» та «кредит 6 місяців ТОВ «Бізнес позика», затверджені 30.09.2025 (а.с.51-63).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало умови Договору та надало відповідачу кредит у визначеному розмірі (19000 грн.) (а.с.50).

Згідно листа АТ ПУМБ на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_3 (а.с.94).

19.12.2025 о 18:16:30 на указану картку надійшло 19000 грн. (а.с.99 зворот).

Згідно довідки про стан заборгованості, позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за указаним Договором у розмірі 39460 грн., що складається із заборгованості за кредитом: 19000 грн., заборгованості по відсоткам - 18620 грн., заборгованості по комісії - 1840 грн. та заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9120 грн. (а.с.13).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним цим Договором відповідач має заборгованість у розмірі 48500 грн., що складається із заборгованості за кредитом: 19000 грн., заборгованості по відсоткам - 18620 грн., заборгованості по комісії - 1840 грн. та заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9120 грн. (а.с.11-12).

З указаного розрахунку вбачається про сплату позичальником 5190 грн., які було спрямовано на погашення комісії в сумі 1960 грн., нарахувань за ст. 625 ЦКУ в сумі 380 грн. та на погашення відсотків в сумі 2850 грн. (а.с.11).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 19.12.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Договір № 550434-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», на виконання умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 19000 грн.

Позивач виконав умови Договору, надавши відповідачу у користування кредитні кошти, проте відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Із наданого представником позивача розрахунку щодо заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за указаним Договором становить 48580 грн, та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18620 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9120 грн. та комісії - 1840 грн.

Також, з указаного розрахунку вбачається про сплату позичальником грошових коштів у розмірі 5190 грн., з яких 1960 грн. спрямовано кредитодавцем на погашення суми нарахованої комісії та 380 грн. на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення кредиту (позики) є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином п.2.5 укладеного сторонами договору щодо нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту, є нікчемними і кредитодавець не мав спрямовувати сплачені позичальником кошти у розмірі 1960 грн. в рахунок погашення комісії.

Щодо 9120 грн. суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України, про стягнення яких просить сторона позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Договір про надання кредиту укладений сторонами 19.12.2025. Таким чином, заявлена до стягнення сума у розмірі 9120 грн. підлягає списанню позикодавцем, а не стягненню в судовому порядку.

Відповідно і сплачені позичальником грошові кошти у розмірі 380 грн., які кредитодавцем були спрямовані в рахунок погашення відсотків за ст. 625 ЦК України, мають бути відраховані із суми заборгованості відповідача.

Оскільки добровільно відповідач суму заборгованості, яка складається із загальної заборгованості за договором у розмірі 35280 грн., з якої 19000 грн. тіло кредиту та 16280 грн. (18620 - 1960- 380) відсотків за користування ним, не повертає, під час розгляду даної справи заперечень щодо незгоди із наданим кредитом не висловив, доказів про відсутність заборгованості, суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на суму 35280 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені суми судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1933,50 грн. (розрахунок 35280 х 2662, 40 :48580 = 1933,50).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за Договором № 550434-КС-004 про надання кредиту від 19.12.2025 року, що становить 35280 (тридцять п`ять тисяч двісті вісімдесят) грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19000 грн.; суми прострочених платежів по відсотках - 16280 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) сплачений судовий збір в розмірі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) грн. 50 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ел. пошта office@bizpozyka.com, тел. +38(099)-304-62-30, адреса: Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Представник позивача:Танцуріна Єлизавета Вадимівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_5 , адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова