Ухвала суду № 137348576, 03.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1282/26

Провадження № 2-з/488/11/26

У Х В А Л А

Іменем України

03.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Скочко О.О.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ», через підсистему «Електронний суд», звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1483367 від 04.05.2024 у розмірі 76 500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказував, що відповідач 04.05.2024 уклав із ТОВ «Селфі Кредит» договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1483367 за умовами якого отримав у кредит грошові кошти у сумі 17 000 грн на строк 350 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, у безготівковій формі шляхом зарахування на вказану ним банківську картку НОМЕР_1 хх-хххх-1540. Відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом. 18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 18/12/24 відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1483367 від 04.05.2024. Згідно з витягом із Акту приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 1483367 від 04.05.2024 становить 76 500 грн, з яких 17 000 грн. борг за тілом кредиту та 59 500 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Універсал Банк» докази у справі.

01.06.2026 представник ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» подала через підсистему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову у цій цивільній справі, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , які знаходяться на рахунку платіжної картки відповідача НОМЕР_1 хх-хххх-1540, відкритому в АТ «Універсал Банк», а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту у сумі 15 000 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що звернення до суду із цією заявою є вимушеним, спровокованим виключно критичним та тривалим невиконанням своїх зобов`язань перед кредитором відповідача, що створює реальну загрозу неможливості виконання майбутнього судового рішення. Необхідність вжиття заходів забезпечення у цій справі зумовлена сукупністю наступних факторів.

Доведений факт наявності у відповідачки активу, пов`язаного зі спором, що підтверджується наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду банківською випискою та відверто недобросовісна поведінка відповідача, яка безапеляційно свідчить про умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов`язань та відверте нехтування нормами цивільного законодавства, оскільки протягом строку дії кредитного договору боржник не сплатив жодних коштів на погашення боргу за тілом кредиту та відсотками. Цей факт беззаперечно доводить, що тотальне ігнорування боргу є не наслідком раптових «складних життєвих обставин», а заздалегідь спланованим, цілеспрямованим умислом відповідача, єдиною метою якого було безпідставне заволодіння та свідоме привласнення коштів компанії.

Також позивач вважає, що існує реальна та обґрунтована загроза неможливості виконання майбутнього рішення суду, оскільки системна відмова від погашення навіть мінімальної частини боргу свідчить про намір відповідача ухилитися від розрахунків і, як наслідок, від виконання майбутнього судового рішення, а також на це вказує висока ліквідність активу. За умов доведеного усвідомленого небажання повертати борг, ризик такого переказу є не гіпотетичним, а максимально вірогідним, а тому без накладення арешту існує високий ризик того, що на момент набрання рішенням суду законної сили, грошові кошти на рахунках будуть відсутні. Це призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів або тривалої процедури примусового виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та ефективності судочинства. Позивач, діючи добросовісно та розумно, демонструючи максимальну зваженість, просить накласти арешт виключно в межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту 17 000 грн. Такий підхід гарантує повну співмірність та пропорційність заходу, оскільки: сума арешту є мінімально необхідною: вона обмежується лише безспірною сумою основного боргу та свідомо не включає до суми забезпечення ані нараховані відсотки, ані штрафні санкції, ані судові витрати, захід є адекватним: арешт коштів, а не рухомого чи нерухомого майна, є найбільш ефективним способом у спорах про стягнення боргу, що підтверджується позицією ВП ВС у справі № 755/7939/21, а також зберігається баланс інтересів: арешт коштів у межах лише суми тіла кредиту.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та її мотиви, дослідивши долучені докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову, згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень частин 3, 6, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст. 150 ЦПК України забезпечення позову це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 у справі № 200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

З огляду на зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову, предметом спору у цій справі є вимога про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 1483367 від 04.05.2024 у розмірі 76 500 грн., право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до позивача на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024.

Таким чином, суд встановив, що між сторонами дійсно виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зі змісту заяви про забезпечення позову встановлено, що в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах суми тіла кредиту 17 000 грн., представник позивача посилається на те, що відповідач не здійснював погашення кредитної заборгованості, має заборгованість перед іншими стягувачами, що свідчить про його намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду.

Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи позивача про непогашення боргу за кредитним договором, жодним чином не підтверджують наявність у відповідача наміру ухилятися від виконання рішення суду у вказаній справі чи створити умови за яких його виконання та ефективний захист порушених прав позивача будуть значно утрудненими чи неможливими.

Заявник не зазначив жодних доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду, враховуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості та суму боргу за тілом кредиту, у межах якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках відповідача.

Суд зазначає, що судовий розгляд у даній цивільній справі не проводився, а тому позиції сторін спору, як і надані до справи докази, зокрема на обґрунтування наявної заборгованості за кредитним договором та її розміру, не встановлювались судом і оцінка таким не надавалась.

Відтак, на цій стадії судового розгляду наведені обставини позбавляють суд можливості зробити висновок про належність та достатність заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, меті на досягнення якої вони спрямовані, зокрема, встановити є такі необхідними, пропорційними та достатніми на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, а застосування заходів забезпечення позову в обраний спосіб є необхідним та пропорційним, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 151-153, 258-260, п. 4 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Я.В. Щеглова