Рішення № 137348572, 04.03.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3/26

Провадження № 2/488/3/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр», через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (оферти) № 11.05.2025-100000656 від 11.05.2025 у розмірі 31 836 грн. та розподілити судові витрати у справі.

В обґрунтування позову зазначав, що 11.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр», кредитодавцем, та ОСОБА_1 , позичальником, укладено кредитний договір (оферти) № 11.05.2025-100000656.

За умовами цього договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн. строком на 217 днів, на засадах строковості, поворотності та платності.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов договору, на картковий рахунок, вказаний відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконав, кошти у повному обсязі після сплину строку кредитування, встановленого умовами договору, не повернув, загальний розмір заборгованості відповідача за договором складає 31 836 грн. (9600 грн. заборгованості за кредитом, 14 844 грн. за процентами, 864 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), 1728 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та 4800 грн. неустойки.

Посилаючись на викладене, позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, задовольнити позов у повному обсязі та розподілити судові витрати у справі.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання.

16.02.2026 від відповідача до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог терміном на 12 місяців. В обґрунтування заяви вказував, що не може виплатити всю суму боргу одним платежем, оскільки має на утриманні вагітну дружину та однорічну дитину.

Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, укладено договір про надання кредиту № 11.05.2025-100000656.

Договір укладено за допомогою веб-сайту https://sgroshi.com.ua/ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Споживчий центр», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, безготівковим шляхом в сумі 6000 грн. зі строком кредитування 217 днів, дата виплати кредиту 13.12.2025. Дата надання кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк кредиту, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору (підпункти 3.3.1, 3.3.7 оферти).

Відповідно до заявки та підтвердження (акцепту) укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах:

процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів;

процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражена у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (10 920/6000)/217х100%.

Також у заявці передбачена подвійна комісія, у п. 8 пов`язана з наданням кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, дорівнює 540 грн., а також у п. 9 за обслуговування кредитної заборгованості, також у розмірі 540 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з графіком платежів.

Відповідно до п. 9.1. договору (оферти), у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Неустойка 90,00 грн., нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 547% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку).

Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Також, 12.05.2026 сторони уклали додатковий договір, та ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, у якому сума кредиту з 12.05.2025 становить 9600 грн. та складається з усіх траншів, погоджених сторонами в договорі № 11.05.2025-100000656 від 11.05.2025 (1-й транш) та додаткових договорах (чергові транші).

За умовами додаткового договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 2-й транш у розмірі 3600 грн.; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) 12/05/2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-7833. Днем надання кредиту (2-го траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 4441-11хх-хххх-7833. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) 216 днів з дати його надання.

Сторони домовились, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу (частини суми кредиту) 9% від суми 2-го траншу, що дорівнює 324 грн. комісія розраховується шляхом множення суми 2-го траншу (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі траншу, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 864 грн., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюються цим додатковим договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди №№ 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді № 1), у якому надається транш, встановленою до та з дати укладення даного додаткового договору, становить 324 грн., нараховується та обліковується в день укладення даного додаткового договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно графіку платежів, встановленого даним додатковим договором.

З огляду на зміст договору та додатків до нього, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, досягнута згода щодо всіх істотних умов договору, оформленого в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, відповідач уклав з ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав його у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, згідно з пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Так, заявка споживача ОСОБА_1 від 11.05.2025 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за цим договором.

Відповідно до листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.12.2025, на підставі договору на переказ коштів ФК № 342 від 02.10.2012 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 11.05.2025 о 10:54:37 год. на суму 6000,00 грн., та 12.05.2025 о 09:11:18 год. на суму 3600 грн., номер картки 4441-1111-4516-7833, транзакції в системі iPay.ua 737958613 та 7387211302 відповідно, призначення платежу: видача за договором кредиту № 11.05.2025-100000656, що відповідає часу підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та укладення кредитного договору.

Відповідач не заперечує факт укладення договору з позивачем та отримання нею кредитних коштів в сумі 9600 грн.

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 11.05.2025-100000656 від 11.05.2025 відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредитом не сплачує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість відповідача складає 31 836 грн. (9600 грн. заборгованості за кредитом, 14 844 грн. за процентами, 864 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), 1728 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та 4800 грн. неустойки.

Оскільки позивачем надано кредит, а відповідач не виконує умов щодо його повернення, суд дійшов висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. ст. 549, 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом враховано, що частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства визнано справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування заборгованості суд зазначає, що відповідачу 11.05.2025 та 12.05.2025 було надано кредит в загальному розмірі 9600 грн. строком до 13.12.2025, з денною процентною ставкою за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (17 436/9600)/216х100%) відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди до кредитного договору від 12.05.2026.

Згідно з п. 11 кредитного договору проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до розділу 4 пропозиції про укладання кредитного договору, сторони погодили умови надання та повернення кредиту, де пунктом 4.4. передбачено, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Позичальник в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). Зокрема, при цьому достроково сплачений платіж с суми кредиту у складі цього раніше сплаченого чергового платежу зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені проценти та комісію у складі цього раніше сплаченого чергового платежу позичальник доручає кредитодавцю зарахувати в рахунок зобов`язань зі сплати процентів та комісії в дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів в дострокове повернення кредиту.

Для обчислення заборгованості за весь період користування кредитом з 12.05.2025 до 13.12.2025, з урахуванням денної процентної ставки 0,84%, тобто з загальної суми кредиту в розмірі 9600 грн., заборгованість відповідача по кредиту становить 9600 грн. основного боргу та 14 844 грн. за процентами.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 роз`яснено, що при вирішенні цієї категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З урахуванням того, що вказаний договір в судовому порядку відповідачем не оспорювався, інших доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору стороною відповідача не надано, як і не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості в загальному розмірі 24 444 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту в розмірі 9600 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 14 844 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 2592 грн., суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 № 204/224/21, у якій суд дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору не розкриває суті комісії і, при цьому, комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк здійснює на власну користь, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2592 грн.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач просить стягнути в розмірі 4800 грн., суд дійшов таких висновків.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, провадження № 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Отже, в силу дії вказаної вище прямої норми, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язано було списати боржнику заборгованість за неустойкою в сумі 4800 грн., адже вона нарахована за кредитним договором укладеним після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак позивач списання неустойки не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає неустойку, про що також наголошував відповідач у відзиві на позов.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 444 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту в розмірі 9600 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 14 844 грн.

В іншій частині позову належить відмовити.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1129,56 грн. (2422,40х46,63%):100%).

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, та відсутність заперечень стягувача (позивача) щодо такого порядку відшкодування заборгованості перед ним, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення у цій справі про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 444 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 1129,56 грн., що складає 25 573,56 грн. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили рішенням суду, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

до 16 травня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 червня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 липня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 серпня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 вересня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 жовтня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 листопада 2026 року 2131,13 грн;

до 16 січня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 лютого 2027 року 2131,13 грн;

до 16 березня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 квітня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 травня 2027 року 2131,13 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 444 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) 1129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять) гривень 56 копійок витрат на оплату судового збору.

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) виконання рішення у цій справі про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 444 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 1129,56 грн., що складає 25 573,56 грн. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили рішенням суду, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

до 16 травня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 червня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 липня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 серпня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 вересня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 жовтня 2026 року 2131,13 грн;

до 16 листопада 2026 року 2131,13 грн;

до 16 січня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 лютого 2027 року 2131,13 грн;

до 16 березня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 квітня 2027 року 2131,13 грн;

до 16 травня 2027 року 2131,13 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути оскаржене шляхом звернення з апеляційною скаргою до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 квітня 2026 року.

Суддя Я.В.Щеглова