Ухвала суду № 137346447, 09.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10238/25 1-кп/335/503/2026

09 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12024082080001652 від 01.11.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіти вищої, не одруженого, офіційного непрацевлаштованого, батька неповнолітньої дитини, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025, постановленою в підготовчому судовому засіданні, строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був продовжений строком на два місяці, а саме до 15.12.2025 включно, з правом звільнення під заставу у розмірі п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.12.2025 строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був продовжений строком на наступні два місяці, а саме до 07.02.2026 включно, з правом звільнення під заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і покладенням відповідних обов`язків.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2026 було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 30.03.2026 із зменшенням суми застави як умови звільнення з-під варти до двохсот сімдесяти двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 905216,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18.03.2026 було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 16.05.2026 з таким саме розміром застави як альтернативного запобіжного заходу.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2026 було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 12.07.2026 із зменшенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу до 832000,00 грн.

Під час судового розгляду 09.06.2026 прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу на наступні два місяці.

Клопотання прокурора обґрунтоване посиланням на те, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 триває, однак завершити судовий розгляд кримінального провадження до закінчення вказаного строку не є можливим з об`єктивних причин, тому існують підстави і необхідність продовження застосованого запобіжного заходу, оскільки зберігаються ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На думку прокурора, вказані ризики підтверджуються таким:

- переховуватись від суду - вказаний ризик обґрунтовується тяжкістю інкримінованого злочину, оскільки за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Реальна загроза покарання позбавленням волі може спонукати обвинуваченого до втечі з метою уникнення відповідальності;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений обізнаний про місця мешкання свідків, знайомий із потерпілим у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність можливості впливати на їх поведінку, в тому числі шляхом переконання, тиску чи залякування, оскільки вказані показання є значними для встановлення обставин кримінального правопорушення, а отже є спонукальним мотивом для обвинуваченого вплинути на них задля уникнення від відповідальності.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення в якому обвинувачується вказаний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що свідчить про те, що обвинувачений може продовжити вчиняти вказані кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення, характер та спосіб вчинення кримінального правопорушення свідчать про його умисний, цілеспрямований характер, з використанням погроз пошкодження майна, може становити системний характер, що свідчить про високу ймовірність продовження злочинної діяльності в умовах неналежного процесуального контролю, крім того у обвинуваченого залишаються доступ до ресурсів, які використовувались для вчинення злочину, такі як контакти, комунікаційні канали з невстановленими в ході досудового розслідування особами, які, допомагали останньому у вчинені кримінального правопорушення та тиску на потерпілого, які на даний момент ще не встановлені органом досудового розслідування, що також створює ризик продовження злочинної діяльності.

Потерпілий в судове засідання не з`явився.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, просив про зміну запобіжного заходу на менш суворий або про зменшення суми застави як умови звільнення обвинуваченого з-під варти, пославшись на доводи, які раніше неодноразово ним висловлювались під час розгляду попередніх клопотань щодо запобіжного заходу.

Зокрема, захисник вважав висунуте ОСОБА_4 обвинувачення таким, що ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, які зібрані з порушенням вимог процесуального закону. Також захисник надав власний аналіз доказів, які вже були досліджені в ході судового розгляду, і які, на його думку, не підтверджують обґрунтованість обвинувачення, і тому не можуть бути підставою для вирішення питання про запобіжний захід відносно ОСОБА_4 .

Крім того, захисник посилався на відсутність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, а також на непомірність встановленого раніше розміру застави як умови звільнення з-під варти.

Зокрема, захисник стверджував, немає підстав вважати, що у разі звільнення з-під варти ОСОБА_4 буде вдаватись до таких дій, намагатись впливати на потерпілого чи свідків чи іншим чином чинити перешкоди судовому розгляду. ОСОБА_4 не обвинувачений у застосуванні насильства до потерпілого, вже досліджені під час судового розгляду докази свідчать про те, що у спілкуванні з потерпілим обвинувачений не вдавався до психологічного тиску і навіть не застосовував грубої лексики.

Також захисник знову посилався на те, що обвинувачений є сильно хворою людиною, яка потребує щоденних специфічних медичних втручань, досліджень, контролю, спостереження, та оформлення документів з метою оцінювання ступеня втрати здоров`я і професійної діяльності та отримання трудових рекомендацій, з забезпеченням необхідних індивідуальних засобів реабілітації. При цьому захисник не заперечував, що обвинувачений систематично проходить огляд і отримує певне лікування.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з 01.05.2025.

Судовий розгляд завершити до 12.07.2026 дійсно не вбачається за можливе з причин, які не залежать від суду.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд, які і при постановленні попередньої ухвали з цього питання, виходить з того, що станом на час обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наявність наведених вище ризиків була очевидною з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Вказана практика орієнтиром й при дотриманні принципу законності у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

У контексті правомірності обмежень прав людини принцип верховенства права у практиці ЄСПЛ втілюється у встановленні критеріїв пропорційності таких обмежень.

Так, незалежно від конкретних формулювань обмежень прав людини, при оцінці їхньої правомірності та виправданості Суд послідовно вирішує чотири групи питань:

1)чи було передбачене законом те обмеження (втручання), що заперечується;

2)чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у конвенції;

3)чи було воно необхідним у демократичному суспільстві;

4)чи було воно розмірним до тієї правової мети, яка досягалась.

При встановлені обмежень має зберігатися сутність суб`єктивного громадянського права, що здійснюється на розсуд особи, якщо це не йде у розріз з важливими суспільними інтересами та правами інших уповноважених осіб.

Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб`єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

З огляду на це, в окремих рішеннях Судом сформульовані висновки, які за певних умов допускають тривале тримання під вартою, яке не буде вважатись порушенням права людини на свободу в розумінні ст. 5 Конвенції.

Зокрема, за практикою Суду, серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

На переконання суду, прокурором у судовому засіданні наведені обставини, які вказують на те, що зазначені ризики за ст. 177 КПК України, які враховувалися раніше при застосуванні та продовженні запобіжного заходу, не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Оцінюючи доводи сторони захисту, що ґрунтуються на оцінці обвинувачення як надуманого та необґрунтованого, а доказів обвинувачення - як неналежних і недопустимих, суд вкотре звертає увагу сторони захисту на те, що оцінка вказаним доводам, як і дослідженим доказам та обвинуваченню по суті може бути надана лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. Разом з цим суд зауважує, що потерпілий раніше підтримував думку прокурора щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Крім того, з показань потерпілого випливає, що після затримання ОСОБА_4 до потерпілого не надходило звернень, які можна було б тлумачити як вимагання майнової вигоди за право спокійного функціонування закладу громадського харчування, яким керує потерпілий.

Щодо доводів сторони захисту з приводу стану здоров`я обвинуваченого, суд зауважує, що оцінка всім цим доводам вже надавалась раніше, а на нові істотні обставини сторона захисту не послалась, і відповідних доказів не надала.

Крім того, як і раніше, сторона захисту не надала суду доказів на підтвердження того, що наявні у обвинуваченого захворювання є несумісними з перебуванням в умовах попереднього ув`язнення.

Суд наголошує, що наявність певних захворювань не може a-priori розглядатись як безумовна неможливість тримання особи під вартою, однак і не може бути повністю проігнорована.

На переконання суду, стан здоров`я обвинуваченого як такий не виключає того, що у разі звільнення з-під варти він отримає можливість ухилитись від суду та (або) вплинути на свідків, потерпілого чи іншим чином перешкоджати об`єктивному встановленню обставин, що мають істотне значення для даного кримінального провадження, в тому числі шляхом надання відповідних вказівок і доручень іншим особам, користуючись своїм авторитетом серед них.

Такий висновок випливає з досліджених судом доказів, за змістом яких ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні вимагання, що супроводжувалось допомогою і сприянням осіб, для яких ОСОБА_4 є авторитетом, і які здатні за його вказівкою вчинити протиправні дії, і щодо яких продовжується досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні.

При цьому ризик такої поведінки зі спливом часу не зменшився, а обвинувачення багато в чому ґрунтується саме на показаннях потерпілого і, ймовірно, свідків.

Як вже було зазначено, оцінка такому обвинуваченню буде надана судом під час ухвалення вироку по суті обвинувачення, однак у зв`язку з цим суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на менш суворий лише на підставі стану здоров`я обвинуваченого.

Щодо доводів сторони захисту відносно розміру застави суд вкотре зауважує про те, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 перебував під вартою без права звільнення під заставу, і лише в ході судового провадження по суті обвинувачення йому було надано судом право звільнення під заставу, розмір якої поступово зменшується.

При цьому, як і раніше, обвинувачений не надав вичерпних і переконливих доводів і доказів про свої джерела існування за відсутності офіційного працевлаштування протягом всього життя, і взагалі за відсутності будь-якого офіційного статусу. При цьому рівень його витрат, в тому числі витрат на оплату житла, не свідчить про вкрай скрутне матеріальне становище, адже до затримання він, не маючи жодного офіційного доходу, і не перебуваючи на утриманні жодної іншої особи, з невідомих джерел задовольняв свої повсякденні потреби у харчуванні, одязі, лікуванні, сплаті за оренду житла, сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини тощо.

Також суд звертає увагу, що зі спливом часу попередньо визначений розмір застави зменшено в два рази.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 194, 199, 331, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, починаючи з 09.06.2026 і до 07.08.2026 включно, з правом звільнення під заставу.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832000,00 грн. (вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 копійок), яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі внесення застави і звільнення обвинуваченого з-під варти покласти, в межах строку дії даної ухвали, на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- прибувати за викликом суду;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, а також з іншими особами, причетними до подій, що покладені в основу обвинувачення, матеріали щодо яких виділені в окремі кримінальні провадження;

- не відвідувати заклад громадського харчування Lounge Bar «MushRoom» за адресою м. Запоріжжя, бульвар Марії Примаченко, буд.11;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності);

- носити електронний засіб контролю.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення у разі внесення застави, після її внесення та перевірки відповідного документа негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 07.08.2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали оголошений о 12 год. 45 хв. 12.06.2026.

Суддя ОСОБА_1