Рішення № 137339941, 12.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано термін для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, які позивачем в подальшому було усунуто.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання у приміщенні Рівненського міського суду на 09 березня 2026 року на 10 год. 30 хв.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 березня 2026 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу у відкритому судовому засіданні до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги уточнив (у позовній заяві датованій 28 січня 2026 року та поданій до суду через систему «Електронний суд» 06 лютого 2026 року) повністю підтримав, просив суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду (збитки, упущену вигоду) у розмірі - 61 128 грн. (шістдесят одну тисячу сто двадцять вісім) гривень, завданої незаконною та протиправною поведінкою Головного Управління Національної поліції у Рівненській області (відповідач № 2) та Рівненської обласної прокуратури (відповідач № 1), із-за тривалого і неналежного досудового розслідування кримінального провадження № 12013190050000391 від 15.04.2013 року (кримінальна справа № 55/01- 03), де мала місце дискримінація; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду за мінімальною межею у розмірі 2 123 256 (два мільйони сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят шість) гривень, спричиненою незаконною та протиправною поведінкою Головного Управління Національної поліції у Рівненській області (відповідач № 2) та Рівненської обласної прокуратури (відповідач № 1) в період досудового розслідування кримінального провадження № 12013190050000391 від 15.04.2013 року (кримінальна справа № 55/01- 03), де мала місце дискримінація.

Позивач зокрема, пояснив суду, що кримінальне провадження з приводу незаконного заволодіння його транспортним засобом автомобілем Опель-Омега, державний номерний знак НОМЕР_2 та спричинення йому механічних пошкоджень, яке мало місце у 2002 році, зволікалось понад 20 років, однак винуватця події, ні до кримінальної відповідальності за ст.289 КК України, ні до адміністративної з відповідальності за ст.124 КУпАП, відповідачами не притягнуто. Тобто, ефективного захисту прав позивача в національних органах, в розумінні ст. 13 Конвенції та відповідно до покладених на відповідачів завдань і функцій, на протязі надмірно тривалого часу, не було забезпечено. Його право, як потерпілого у кримінальному провадженні № 12013190050000391 від 15.04.2013 року на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди безпосередньо з винуватця події (автокрадія) відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, відповідачами безкарно зведено нанівець та унеможливлено. По суті відповідачі, понад двадцять років самоусунулись від виконання своїх обов`язків, (автокрадія), вигороджуючи винуватця події перекладаючи в такий спосіб доведення його винуватості особисто на позивача.

Згідно акту Приватного підприємства-фірми «ВІРАЖ» від ЗО листопада 2002 року, копію якого позивач долучив до позовної заяви, вартість матеріального збитку станом на 30.11.2002 року становила 7 693-42 грн, де згідно курсу НБУ на той час 1 долар США дорівнював 5, 33 грн. Відтак, за звичних обставин, він на той час міг на суму матеріального збитку придбати 1 443, 4 долари США і зараз мати суму згідно курсу НБУ, - 61 128 грн. А по суті має упущену вигоду на вказану суму, яку міг мати за звичних обставин, якби його право не було порушено та/або, якби відповідачі діяли відповідно до покладених на них повноважень.

Загалом, внаслідок бездіяльності обох відповідачів, йому, як потерпілому було завдано негативних наслідків, які виразилися у психічних стражданнях, у вигляді душевних переживань, занепокоєності, постійного нервування, приниженні, страху, відчаю, безсоння, втрат особистого та робочого часу. Він втратив душевну рівновагу та спокій. І такий неспокійний стан зайняв у нього надмірно тривалий час починаючи з листопада місяця 2002 року, а це; щоденне пригнічення честі, гідності, а також ділової репутації, як людини, громадянина чи як адвоката особисто, так і сім`ї в цілому і до нині; щоденної дискримінації, дискредитації, утиски та незручності як в роботі так і в особистому житті і до нині; щоденній втраті особистого та робочого часу і до нині; щоденних додаткових зусиль для організації накопичення негативних побуту своєї сім`ї в цілому і до нині; щоденного емоцій, стресу переживань, які негативно відображаються на стані здоров`я, ділових якостях, а також на репутації як громадянина, так і як адвоката і до нині. Це є негатив а не позитив у такому перебігу подій); щоденному порушенні нормальних життєвих зв`язків та стосунків і до нині; щоденна неможливість ведення активного громадського життя і до нині; щоденне посилення відчуття безнадійності та відсутності правового захисту; щоденне зростання відчуття напруженої, ворожої, образливої та зневажливої форми тощо і до нині із щоденним, щогодинним збільшенням накопиченого негативу, що підриває стан здоров`я усіх членів моєї сім`ї та збільшує глибину душевних страждань. Він постійно на протязі надмірно тривалого часу відчував нервові стреси і тривогу, у тому числі за здоров`я своїх близьких, сильні душевні переживання, приниження, розгубленість, інші негативні наслідки. Бездіяльність відповідачів позбавила його можливості на протязі надмірно тривалого часу продовжувати свій звичний розклад життя.

В судовому засіданні представник відповідача Рівненської обласної прокуратури заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції в Рівненській області заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 22 листопада 2002 року в чергову частину Володимирецького РВ УМВС звернувся позивач ОСОБА_1 з заявою про те, що 21 листопада 2002 року від будинку АДРЕСА_1 був угнаний його власний автомобіль «ОПЕЛЬ-ОМЕГА» д.н. НОМЕР_3 .

З дослідженої в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02 грудня 2002 року винесеної інспектором адмінпрактики ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Воробей А.І., вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 відмовлено.

В подальшому постановою прокурора Володимирецького району Тимощук С.О. від 03 січня 2023 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 2.12.2002 року та порушено кримінальну справу №55/01-03 за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Постановою старшого слідчого СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області від 03 січня 2003 року кримінальну справу №55/01-03 про незаконне заволодіння транспортним засобом гр-на ОСОБА_1 , прийнято до свого провадження і розпочато слідство.

В подальшому даному кримінальному провадженні виносились постанови про зупинення та відновлення досудового слідства.

Постановою дізнавача групи дізнання Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області від 26 вересня 2007 року ОСОБА_3 кримінальну справу №55/01-03 порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого с.289 КК України.

З даної постанови зокрема слідує: «В ніч на 22 листопада 2002 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу, заволодів автомобілем марки «Опель-Омега», державний номер НОМЕР_3 , що належить громадянину ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

За даним фактом 03.01.2003 року прокурором Володимирецького району Тимощуком С.О. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що мав у власному користуванні автомобіль марки «Опель-Омега» д/н НОМЕР_3 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_4 і попросив в нього дозволу взяти в користування автомобіль. ОСОБА_1 дав на це згоду, з умовою повернення транспортного засобу зранку наступного дня.

На слідуючий день, 22.11.2002 року до нього прийшов ОСОБА_4 і запитав чи не брав ОСОБА_1 автомобіль, на що ОСОБА_1 відповів заперечливо. Після цього, автомобіль був знайдений по вул.П.Орлика з механічними пошкодженнями.

На даний час автомобіль він передав у користування по дорученню чоловіку, прізвища кого він не пам`ятає в м.Рівне. Автомобіль передав без видозмін.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 21.11.2002 року в смт.Володимирець за згодою власника транспортного дозволу ОСОБА_1 він автомобілем марки «Опель-Омега» поїхав до своїх знайомих на вул.П.Орлика. Перебуваючи одній з квартир він заснув і прокинувшись під ранок він помітив відсутність ключів від автомобіля, вийшовши на вулицю помітив відсутність автомобіля. Після цього він пішов до ОСОБА_1 з`ясувати чи не брав останній автомобіль, на що власник відповів заперечливою Автомобіль було знайдено по вул.П.Орлика з механічними пошкодженнями слідуючого дня.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що дійсно 22.11.2002 року біля 3 години вночі вона разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 поверталися додому з кафе-бару «Рожевий фламінго». По дорозі біля пив бару біля них зупинився автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_4 та два незнайомих хлопці. Вони запропонували підвести їх і дівчата погодилися та під`їхали до будинку по АДРЕСА_1 , де всі пішли в квартиру ОСОБА_5 , пити каву. Знаходячись в квартирі ОСОБА_4 заснув, а два других хлопці пізніше пішли з квартири, при цьому один із них брав з піджака ОСОБА_4 ключі. Чи це відбувалося за згодою ОСОБА_4 вона не знає.

Аналогічні показання при допиті в якості свідків дали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що дійсно в листопаді 2002 року, точної дати він не пам`ятає знаходився в кафе-барі «Рожевий фламінго». Після того, як він посидів в даному кафе та вживав спиртні напої вийшов на вулицю, щоб іти додому. Вийшовши на дорогу він побачив, що біля кафе проїжджає автомобіль іноземного виробництва, якого вирішив зупинити, щоб той завіз його додому. Махнувши рукою автомобіль зупинився і він побачив, що в салоні автомобіля знаходилися жінки та чоловіки, яких він не впізнав. Сівши в салон автомобіля його підвезли до двохповерхових будинків біля магазину №5, де він вийшов із автомобіля і пішов разом з даними чоловіками та жінками в один із під`їздів будинку, де зайшли в квартиру та зайшовши на кухню квартири почали пити каву. Через деякий час один із чоловіків, який заходився за кермом автомобіля і був в другій кімнаті попросив свого товариша взяти в кишені піджака ключі від автомобіля і з`їздити, куди саме йому було невідомо. Знайшовши ключі в кишені піджака, молодший чоловік вийшов з квартири, а за ним вийшов і він. Вийшовши з квартири він побачив, що даний чоловік підійшов до автомобіля, а він в свою чергу пішов додому, що там відбувалося далі не бачив. Прізвищ, імен осіб, які перебували в автомобілі він не знає і сказати не може.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилось можливим, так як власника транспортного засобу ОСОБА_1 продав його в м.Рівне. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінал чи завірені копії документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилося можливим в зв`язку з ненаданням їх власником.

З пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_2 транспортний засіб в тимчасове користування взяв зі згоди ОСОБА_4 , який керував автомобілем за згодою власника ОСОБА_1 .

Таким чином, в діях ОСОБА_2 відсутня суб`єктивна сторона (умисел) злочину, передбаченого ст.289 КК України.».

Постановою прокурора Володимирецького району Рівненської області Бондарчук А.П. від 8 жовтня 2007 року постанову дізнавача групи дізнання Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Долюка О.С, від 26 вересня 2007 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 у зв`язку з відсутністю складу злочину скасовано. Кримінальну справу направлено для провадження подальшого досудового слідства у СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області.

Зокрема, як слідує з даної постанови «Вказана постанова винесена в порушення вимог ст.22 КПК України, так як в ході розслідування не забезпечено повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи. Так, під час досудового слідства не встановлено місцезнаходження автомобіля «Опель-Омега» д.н. НОМЕР_4 , не призначено та не проведено авто товарознавчу судову експертизу щодо встановлення вартості вказаного автомобіля та суми спричинених ОСОБА_1 , збитків, не встановлено місця знаходження ОСОБА_2 та не допитано його, до матеріалів кримінальної справи не долучено документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на вищезгаданий автомобіль.».

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 15 січня 2008 року кримінальну справу №55/01-03, що порушена за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

З даної постанови, зокрема слідує: «3 січня 2003 року прокурором Володимирецького району Тимощуком О.С. порушено кримінальну справу №55/01-03 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 за ч.3 ст.289 КК України.

В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що в ніч на 22 листопада 2002 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу заволодів автомобілем марки «Опель-Омега», державний номер НОМЕР_3 , що належав ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

В ході досудового слідства у справі допитано потерпілого ОСОБА_1 , допитано як свідка ОСОБА_2 , допитано як свідків очевидців події ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .

В ході допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 дав показання, що мав у власності автомобіль марки «Опель-Омега» д/н НОМЕР_3 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_4 і попросив в нього дозволу взяти в тимчасове одноразове користування згаданий автомобіль. ОСОБА_1 дав на це свою згоду, з умовою повернення транспортного засобу ранком наступного дня. 22 листопада 2002 року до нього прийшов ОСОБА_4 і запитав чи не брав ОСОБА_1 автомобіль, оскільки не знає де він. В подальшому, автомобіль ОСОБА_1 був знайдений неподалік від місця, де його залишив ОСОБА_4 , в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. На даний час ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль продав невідомому чоловіку, прізвища якого він не пам`ятає.»

Крім того у даній постанові містяться пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2

«Таким чином, в ході досудового слідства у справі встановлено, що у ОСОБА_2 мети незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 не було. Ключі від автомобіля він брав за згодою тимчасового володільця ОСОБА_4 , щоб підвести останнього додому, так як той перебував в стані алкогольного сп`яніння.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилось можливим, так як власник транспортного засобу ОСОБА_1 реалізував його в м.Рівне, ще до порушення кримінальної справи за вказаним фактом. В подальшому, в ході слідства встановити місце перебування автомобіля ОСОБА_1 та провести авто товарознавчу експертизу не надалося можливим. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінали чи завірені копії документів що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилось можливим, в зв`язку з ненаданням їх власником.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 щодо задоволення транспортним засобом ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона, а саме умисел злочину, передбаченого ст.289 КК України, а отже в його діях відсутній вищевказаний склад злочину.».

Постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В, від 28 лютого 2008 року скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВСУ у Рівненській області від 15 січня 2008 року про закриття кримінальної справи задоволено, постанову скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для відновлення досудового слідства. При проведені досудового розслідування належить усунути суперечності в показаннях свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,, перевірити достовірність їх показань встановленими процесуальним законом способами, встановити розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_1 шкоди і в залежності від цього вирішити питання про правильну кваліфікацію злочину та завершити досудове слідство у строки, встановлені чинним законодавством.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 12 березня 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 відмовлено за ст.6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 13 березня 2008 року кримінальну справу №55/01-03, що порушена за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою прокурора відділу управління нагляду прокуратури Рівненської області О.О.Ралдугіна від 20 березня 2008 року постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченця Я.М. від 13 березня 2008 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 скасовано. Кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для організації провадження подальшого досудового слідства. Та надано ряд вказівок по дані кримінальній справі.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 03 листопада 2008 року кримінальну справу №55/01-03 порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст.289 КК України.

Постановою судді Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В. від 27 листопада 2008 року скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВСУ у Рівненській області від 15 січня 2008 року про закриття кримінальної справи задоволено, постанову скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для відновлення досудового слідства. При проведені досудового розслідування вказано які саме недоліки слід усунути.

Постановою начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченець Я.М. від 12 квітня 2009 року кримінальну справу №55/01-03 порушену за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом подальшим провадженням закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого с.289 КК України.

Постановою прокурора Володимирецького району Рівеннської області Вадзіцького О.Б. від 10 червня 2010 року постанову начальника СВ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Мороченця Я.М. від 12 квітня 2009 року про закриття кримінальної справи №55/01-03 скасовано. Кримінальну справу направлено прокурору Володимирецького району для організації провадження подальшого досудового слідства.

Постановою слідчого СВ ВП №1 Вараського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області від 30 червня 2023 року ОСОБА_11 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013190050000391 від 15 квітня 2013 року закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.

З даної постанови, зокрема вбачається: «В ході досудового розслідування було встановлено, що в ніч на 22 листопада 2002 року в смт.Володимирець Рівненської області, на вулиці П.Орлика біля будинку №6 ОСОБА_2 , умисно, протиправно, без відома власника транспортного засобу, заволодів автомобілем марки «Опель-Омега» державний номер НОМЕР_3 , що належить громадянину ОСОБА_1 , спричинивши при цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 12856 гривень 42 копійки.

В ході досудового слідства у справі допитано потерпілого ОСОБА_1 , допитано як свідка ОСОБА_2 , допитано як свідків та очевидців події ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також додатково їх допитано в подальшому для уточнення всіх деталей події.

В ході допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 дав показання, що мав у власному користуванні автомобіль марки «Опель-Омега» державний номер НОМЕР_3 . 21 листопада 2002 року до нього підійшов його знайомий ОСОБА_4 і попросив в нього дозволу взяти в тимчасове одноразове користування згаданий автомобіль. ОСОБА_1 дав на це свою згоду, з умовою повернення транспортного засобу зранку наступного дня. 22.11.2002 року до нього прийшов ОСОБА_4 і запитав чи не брав ОСОБА_1 оскільки не знає де він. В подальшому автомобіль ОСОБА_1 був знайдений неподалік від місця, де його залишив ОСОБА_4 , в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. На даний час ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль продав невідомому чоловіку, прізвища якого він не пам`ятає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 21.11.2002 року в смт.Володимирець за згодою власника транспортного засобу ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння він автомобілем марки «Опель-Омега» поїхав до своєї знайомої ОСОБА_5 , що проживає в АДРЕСА_1 в її квартирі разом з господаркою, а також ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . В подальшому від випитого спиртного він заснув, а прокинувшись під ранок помітив відсутність ключів від автомобіля, а вийшовши на вулицю помітив що автомобіля на тому місці де він його залишав немає. Після цього він пішов до ОСОБА_1 з`ясувати чи не брав останній автомобіль, на що власник відповів заперечливо. Автомобіль ОСОБА_1 було знайдено неподалік від місця де його залишив ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 з механічними пошкодженнями. Конкретно про події, що мали місце в квартирі ОСОБА_5 пояснити не може, так як не пам`ятає оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Допитана як свідок ОСОБА_5 пояснила, що дійсно 22 листопада 2002 року біля 3 години ночі вона разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 поверталися додому з кафе-бару «Рожевий фламінго». По дорозі біля пив бару біля них зупинився автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_4 та ще два незнайомих хлопці, всі перебували в стані алкогольного сп`яніння. Вони запропонували підвезти їх і дівчата погодилися та під`їхали до будинку по АДРЕСА_1 , де всі пішли в квартиру ОСОБА_5 пити каву. Знаходячись в квартирі, ОСОБА_4 заснув в одній з кімнат квартири, а всі знаходилися на кухні де пили каву, через деякий час два хлопці пізніше пішли з квартири, при цьому один із них брав з піджака ОСОБА_4 ключі від автомобіля. Як стверджує ОСОБА_5 це відбувалося за згодою ОСОБА_4 .

Аналогічні показання при допиті в якості свідків дали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Допитаний як свідок ОСОБА_8 пояснив, що дійсно в листопаді 2002 року, точної дати він не пам`ятає знаходився в кафе-барі «Рожевий фламінго». Після того як він посидів в даному кафе та вживав спиртні напої вийшов на вулицю, щоб іти додому. Вийшовши на дорогу він побачив, що біля кафе проїжджає автомобіль іноземного виробництва, якого вирішив зупинити, щоб той завіз його додому. Махнувши рукою автомобіль зупинився і він побачив, що в салоні автомобіля знаходилися жінки та чоловіки, яких він не впізнав. Сівши в салон автомобіля його підвезли до двоповерхових будинків біля магазину №5, де він вийшов із автомобіля і пішов разом з даними чоловіками та жінками в один із під`їздів будинку, де зайшли в квартиру та зайшовши на кухню квартири почали пити каву. Через деякий час один із чоловіків, який знаходився за кермом автомобіля і був в другій кімнаті попросив свого товариша взяти в кишені піджака ключі від автомобіля і з`їздити, куди саме йому було невідомо. Знайшовши ключі в кишені піджака, молодший чоловік вийшов з квартири, а за ним вийшов і він. Вийшовши з квартири він побачив, що даний чоловік пішов до автомобіля, а він в свою чергу пішов додому, що там відбувалося далі не бачив. Прізвищ, імен осіб, які перебували в автомобілі він не знає і сказати не може, так як вже не пам`ятає.

Допитаний як свідок ОСОБА_2 пояснив, що 22 листопада 2002 року він знаходився в смт. Володимирець в кафе-барі «Рожевий фламінго» де відпочивав з своїми товаришами та вживав спиртні напої. Біля 24 години до нього підійшов його знайомий ОСОБА_4 і запропонував поїхати з ним, щоб відпочити на шо ОСОБА_2 погодився. Вийшовши з приміщення кафе разом з ОСОБА_4 , свідок підійшов до автомобіля, яким той керував і побачив, що це був автомобіль ОСОБА_1 . Він в свою чергу також сів в салон автомобіля, а ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля. В подальшому вони разом із ОСОБА_8 , а також невідомими жінками поїхали в квартиру однієї з них. В квартирі крім ОСОБА_2 відпочивали ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та жінки. В квартирі вони почали розпивати горілку, під час чого ОСОБА_4 заснув на дивані в одній з кімнат. ОСОБА_2 вирішив завезти ОСОБА_12 додому , для цього він підійшов до ОСОБА_13 який знаходився в сусідній кімнаті і попросив в нього ключі від автомобіля, щоб завезти його додому, після цього ОСОБА_4 вказав на піджак в якому знаходилися ключі і він з дозволу ОСОБА_13 взяв ключі і вийшов з квартири. Вийшовши з квартири, він підійшов до автомобіля, ключами відкрив дверцята і сів за кермо автомобіля. Завівши двигун, щоб ближче під`їхати до під`їзду та забрати ОСОБА_4 він не справився з керуванням і в`їхав в дитячу площадку на якій знаходилися металеві конструкції гойдалок. Впершись передньою частиною автомобіля в дані металеві конструкції деякий час він намагався виїхати з даного місця, але це йому вдалося не відразу, виїхавши через деякий час він вийшовши з автомобіля хотів зайти в квартиру, щоб повідомити про даний випадок ОСОБА_4 , але не зміг знайти квартиру в якій вони відпочивали і поклавши ключі від автомобіля на панель пішов додому.

Додатково допитаний як свідок ОСОБА_2 пояснив, що після того як він не навмисно пошкодив автомобіль ОСОБА_1 марки «Опель-Омега» то він відбував покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 7 діб. В подальшому зустрічався та спілкувався з власником даного транспортного засобу ОСОБА_1 якому пропонував відшкодувати збитки, але ОСОБА_1 сказав йому, що пізніше розбереться з ним. В подальшому ОСОБА_1 не представляючи йому відповідних документів затрачених на ремонт автомобіля назвав йому суму яка прирівнювалася майже вартості нового автомобіля точної суми він не пам`ятає, але вона була не реальною в плані завданих збитків та реальних його фінансових можливостей. В подальшому із застосуванням погроз застосування фізичної сили та насилля вимагав від нього заплатити дану суму. Побоюючись за своє життя та здоров`я, знаючи як характеризується ОСОБА_1 в селищі він був змушений поїхати з смт.Володимирець до своїх родичів в м.Київ де проживав та працював тривалий час. Від відшкодування збитків ОСОБА_1 він не відмовлявся ні тоді ні на даний час, але завищені суми він відшкодовувати не згідний.

В ході проведення досудового слідства встановлено особу якій продав автомобіль ОСОБА_1 .. Даною особою являється житель м.Рівне ОСОБА_14 який при допиті його як свідка пояснив, що в січні місяці 2003 року точної дати він не пам`ятає він придбав у громадянина ОСОБА_1 який на той час проживав в м.Рівне по вулиці Коновальця автомобіль марки «Опель-Омега» чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 по дорученню. Вказаний автомобіль був з механічними пошкодженнями, а саме розбита передня ліва фара, пошкоджений бампер, ліве крило та двоє лівих дверей . Даний автомобіль він придбав у ОСОБА_1 за 2 тисячі доларів США. На його ремонт затратив ще біля 400-500 доларів США точної суми ремонту він не пам`ятає. Даний автомобіль він експлуатував до 2008 року після чого продав на ринку в м.Луцьк невідомому йому громадянину. Де на даний час знаходиться автомобіль йому невідомо.

Допитаний як свідок ОСОБА_15 , пояснив, що в 2002 році він працював на посаді старшого інспектора ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. В листопаді місяці 2002 року у відділенні ДАІ Володимирецького РВ знаходилися матеріали дослідної перевірки за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом громадянина ОСОБА_1 . Після даної пригоди автомобіль марки «Опель-Омега» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 було поміщено на штраф майданчик Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. За матеріалами дослідної перевірки інспектором адмінпрактики ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_16 було прийнято процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України. Після цього громадянин ОСОБА_1 звернувся у ВДАІ з прохання повернути йому його автомобіль марки «Опель-Омега» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 так як ні до кого ніяких претензій на той час не мав. Заяву про повернення автомобіля ОСОБА_1 було задоволено і даний автомобіль йому було повернуто про шо ОСОБА_1 написав розписку що ніяких претензій до працівників Володимирецького РВ немає і мати не буде.

Підставою для повернення автомобіля ОСОБА_1 було те, що по матеріалах дослідної перевірки було прийнято процесуальне рішення. На момент скасування постанови про порушення кримінальної справи та порушення кримінальної справи прокурором Володимирецького району даний автомобіль ОСОБА_1 вже продав і він в його користуванні вже не знаходився.

Таким чином, в ході досудового слідства у справі встановлено, що у ОСОБА_2 мети незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 не було. Ключі від автомобіля він брав за згодою тимчасового володільця ОСОБА_4 , щоб підвезти останнього додому, так як той перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Вказане підтверджується показаннями свідків, а також протоколом огляду місця події, згідно якого автомобіль перебував в смт.Володимирець, по вулиці П.Орлика, тобто там де його залишив ОСОБА_2 . Будь-які предмети з автомобіля не пропадали. ОСОБА_2 маючи можливість заволодіти вказаним автомобілем, після тримання ним пошкоджень, залишив його на місці.

В ході проведення досудового слідства детально оглянути та забезпечити зберігання автомобіля до прийняття остаточного процесуального рішення у справі не представилося можливим, так як власник транспортного засобу ОСОБА_1 продав його в м.Рівне ще до порушення кримінальної справи за вказаним фактом. В подальшому в ході слідства встановити місце перебування автомобіля ОСОБА_1 та провести авто товарознавчу експертизу не надалося можливим. Долучити до матеріалів кримінальної справи оригінали чи завірені копії документів, що свідчать про право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб не представилося можливим в зв`язку з ненаданням їх власником. На даний час ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 давати покази та від проведення очних ставок відмовляються, користуючись ст.63 Конституції України та мотивуючи тим, що раніше надавали покази з даного приводу.

Таким чином в даній події відсутня суб`єктивна сторона злочину, а саме умисел злочину передбаченого ст.289 КК України, а отже відсутній вищевказаний склад злочину.

Отже, в ході досудового розслідування було встановлено, що в даній події склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1. ст.289 КК України. В ході досудового розслідування жодній особі не повідомлялося про підозру.».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Дослідивши встановлені під час судового розгулу обставини справи та положення норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (адміністративне провадження № К/9901/59673/18) дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, встановлених законом.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 21 листопада 2002 року позивач ОСОБА_1 , за власної волі, надав у одноразове користування своєму знайомому ОСОБА_4 транспортний засіб марки Омель - Омега д.н.з. НОМЕР_3 . В подальшому, вказаний автомобіль був знайдений неподалік місця, де його залишив ОСОБА_4 , а саме в АДРЕСА_1 , з механічними пошкодженнями.

В подальшому, під час проведення досудового розслідування, котре було розпочате за заявою позивача ОСОБА_1 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, вказаний автомобіль Опель-Омега згідно постанови від 03 січня 2003 року було визнано речовим доказом, прилучено як речовий доказ до кримінальної справи та поставлено на штраф майданчик Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області.

Як зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 3 червня 2003 року під час досудового слідства допитаний у якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що в 2002 році він працював на посаді старшого інспектора ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. В листопаді місяці 2002 року у відділенні ДАІ Володимирецького РВ знаходилися матеріали дослідної перевірки за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом громадянина ОСОБА_1 . Після даної пригоди автомобіль марки «Опель-Омега» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 було поміщено на штраф майданчик Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області. За матеріалами дослідної перевірки інспектором адмінпрактики ВДАІ Володимирецького РВ УМВС України в Рівненській області Воробей А.І. було прийнято процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України. Після цього ОСОБА_1 звернувся у ВДАІ з прохання повернути йому його автомобіль марки «Опель - Омега» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 так як ні до кого ніяких претензій на той час не мав. Заяву про повернення автомобіля ОСОБА_1 було задоволено і даний автомобіль йому було повернуто про шо ОСОБА_1 написав розписку що ніяких претензій до працівників Володимирецького РВ немає і мати не буде. Підставою для повернення автомобіля ОСОБА_1 було те, що по матеріалах дослідної перевірки було прийнято процесуальне рішення.

В подальшому, сам же позивач по справ ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб марки Опель - Омега продав ОСОБА_14 по дорученню.

Дані обставити підтверджують показаннями самого покупця ОСОБА_14 , даних ним під час досудового слідства та викладеними у постанові про закриття кримінального провадження від 30 червня 2023 року, а саме що в січні місяці 2003 року точної дати він не пам`ятає, він придбав у ОСОБА_1 який на той час проживав в м.Рівне по вулиці Коновальця автомобіль марки «Опель-Омега» чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 по дорученню. Вказаний автомобіль був з механічними пошкодженнями, а саме розбита передня ліва фара, пошкоджений бампер, ліве крило та двоє лівих дверей. Даний автомобіль він придбав у ОСОБА_1 за 2 тисячі доларів США. На його ремонт затратив ще біля 400-500 доларів США точної суми ремонту він не пам`ятає. Даний автомобіль він експлуатував до 2008 року після чого продав на ринку в м.Луцьк невідомому йому громадянину. Де на даний час знаходиться автомобіль йому невідомо.

Тобто, позивач сам за власної ініціативи надав знайомому ОСОБА_4 у користування транспортний засіб, який після закриття винесення постанови про закриття кримінального провадження сам особисто забрав з штраф майданчику, а в подальшому продав ОСОБА_14 . Після чого, неодноразово подавав скарги на постанови про закриття кримінального провадження.

Крім того, позивачу було роз`яснено на право звернення до суду про відшкодування матеріальних збитків у зв`язку з пошкодженням його транспортного засобу, однак позивач даним правом не скористався, а прийняв рішення про продаж транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду справи позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між винними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб відповідачів та негативними наслідками у вигляді моральних страждань чи майнової шкоди. Вказані обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, натомість спростованими дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,

273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури відмовити.

Судові витрати по справі звернути за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживаючий АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Рівненська обласна прокуратура, м.Рівне, вул.16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов