Ухвала суду № 137319595, 10.06.2026, Миронівський районний суд Київської області

10.06.2026

Єдиний унікальний № 371/1105/18

провадження № 1-кп/371/8/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1105/18

Провадження № 1-кп/371/8/26

Миронівський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У кримінальному провадженні № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні за попередньою змовою групою осіб пособництва у підробці документів; пособництві в ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах; легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння; у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні в них завідомо неправдивих відомостей.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України.

За встановленими обставинами кримінальних правопорушень, компанія «Apolineja OU» зареєстрована 05 грудня 2011 року в Республіці Естонія, за юридичною адресою: Pam mnt 130-38, 11317, Tallin linn, Harju maakond.

У 2013 році ОСОБА_6 був призначений на посаду директора компанії «Apolineja OU», в обов`язки якого входить: виконувати функції і зобов`язання, які покладаються на нього чинним законодавством та Статутом компанії, розпоряджатись майном та коштами компанії.

ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора компанії «Apolineja OU», у зв`язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на займаній посаді, розпоряджаючись майном та фінансами вказаного підприємства, тобто будучи службовою особою підприємства, діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, сприяв директору ТОВ «Міранда» (код ЄДР 19403580, яке перебуває на податковому обліку у Миронівському відділі Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зареєстроване за адресою: місто Миронівка, вулиця Захарченка, 56) в ухиленні від сплати податків, шляхом підроблення документів компанії «Apolineja OU» за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, з метою одержання економічної вигоди, тим самим вчинив легалізацію коштів, отриманих протиправним шляхом, за наведених нижче обставин та склав завідомо неправдиві офіційні документи компанії «Apolineja OU», до яких вніс завідомо неправдиві відомості.

Встановлено, що директор ТОВ «Міранда» 02 грудня 2015 року, у невстановлені слідством часі та місці, здійснив підписання договору № 2015/145 із ОСОБА_7 , представником ПРООН, згідно якого ТОВ «Міранда» зобов`язується розробити програмне забезпечення для системи електронного декларування в Україні.

На виконання умов договору № 2015/145 від 02 грудня 2015 року, укладеного між ТОВ «Міранда» та ПРООН, 21 грудня 2015 року, 14 березня 2016 року та 24 травня 2016 року (згідно даних огляду руху коштів по банківському рахунку ТОВ «Міранда», відкритого у AT «Укрексімбанк» № НОМЕР_1 ) ПРООН на банківський рахунок ТОВ «Міранда», відкритий для даного підприємства у AT «Укрексімбанк» № НОМЕР_1 , перераховано кошти в сумі 2941005 грн, які мали бути виплачені особам, які фактично виконували роботи з розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні та які визначені у пункті 2 даного договору: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Директор ТОВ «Міранда» 12 жовтня 2015 року, у невстановлені слідством часі та місці, здійснив підписання договору поставки товару № UA1-2015-277 із Манфреда Профазі, Головою представництва Міжнародної організації з міграції, згідно якого ТОВ «Міранда» зобов`язується надати MOM IT обладнання, програмне забезпечення, послуги щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні».

На виконання умов цього договору, згідно платіжного доручення № 14963 від 11 березня 2016 року на рахунок ТОВ «Міранда» № 260000014059709, відкритий у AT «Укрексімбанк», від МОМ надійшли кошти в сумі 257558,48 дол. США, які мали бути виплачені особам, які фактично виконували роботи з розробки IT обладнання, програмного забезпечення, послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», тобто мали бути виплачені ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

Діючи в порушення вимог даних договорів № 2015/145 від 02 грудня 2015 року та № UA1-2015-277 від 12 жовтня 2015 року, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки програмного забезпечення для системи електронного декларування в Україні та роботи щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», виконані фізичними особами ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ), а не компанією «Apolineja OU», переслідуючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від сплати податків у значних розмірах, директор ТОВ «Міранда» вступив у злочинну змову з ОСОБА_5

ОСОБА_5 , реалізуючи спільний із директором ТОВ «Міранда» злочинний умисел, вчинив пособництво в ухиленні від сплати податків у значних розмірах шляхом надання директору банківських реквізитів компанії «Apolineja OU», на підставі чого останній здійснив перерахування отриманих від ПРООН та МОМ коштів із розрахункового рахунку ТОВ «Міранда» на розрахунковий рахунок компанії «Apolineja OU» згідно платіжних доручень в іноземній валюті: № 28 від 22 квітня 2016 року у сумі 4611,72 дол. США, № 39 від 26 вересня 2016 року в сумі 36400 дол. США, № 20 від 12 березня 2016 року в сумі 49560 дол. США, № 27 від 13 квітня 2016 року в сумі 43388,28 дол. США.

За таких обставин, шляхом безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання ТОВ «Міранда» послуг від компанії «Apolineja OU», ТОВ «Міранда» незаконно сформовано валові витрати та податковий кредит.

ОСОБА_5 , з метою уникнення відповідальності, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки програмного забезпечення для системи електронного декларування в Україні компанією «Apolineja OU» не виконувалися, створюючи видимість документального оформлення господарських операцій щодо виконання таких робіт, вчинив пособництво невстановленим слідством особам у підробленні договору № SD031215 від 03 грудня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU» та актів приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» (№ 01 від 24 лютого 2016 року, № 02 від 01 березня 2016 року, № 03 від 16 березня 2016 року), а саме шляхом надання завідомо неправдивих відомостей (у частині що стосується кількісних, якісних показників робіт, які нібито виконувалися компанією «Apolineja OU», дат виконання даних робіт та сум вартості даних робіт, а також банківські реквізити компанії «Apolineja OU» з метою перерахування коштів на такі), що вносились до цих документів, а також забезпечив їх підписання невстановленими слідством особами від свого імені, після чого посвідчив печаткою компанії «Apolineja OU».

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , з метою уникнення відповідальності, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що роботи щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні» компанією «Apolineja OU» не виконувалися, створюючи видимість документального оформлення господарських операцій щодо виконання таких робіт компанією «Apolineja OU», вчинив пособництво у підробці договорів № SD201015 від 20 жовтня 2015 року та № SD221015 від 22 жовтня 2015 року щодо виконання даних робіт компанією «Apolineja OU» та актів приймання-здавання щодо поставки робіт для ТОВ «Міранада» від компанії «Apolineja OU» (на виконання договору № SD201015 від 20 жовтня 2015 року - №01 від 02 листопада 2015 року, №02 від 20 листопада 2015 року, № 03 від 18 грудня 2015 року, № 04 від 18 грудня 2015 року, № 05 від 29 січня 2016 року та № 06 від 12 лютого 2016 року та на виконання договору № SD221015 від 22 жовтня 2015 року - № 01 від 19 січня 2016 року, № 02 від 27 січня 2016 року, № 03 від 05 лютого 2016 року, № 04 від 11 лютого 2016 року), шляхом надання завідомо неправдивих відомостей (у частині що стосується кількісних, якісних показників робіт, які нібито виконувалися компанією «Apolineja OU», дат виконання даних робіт та сум вартості даних робіт, а також банківські реквізити компанії «Apolineja OU» з метою перерахування коштів на такі), що вносились до цих документів, а також забезпечив їх підписання невстановленими слідством особами від свого імені, після чого посвідчив печаткою компанії «Apolineja OU».

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано як вчинене за попередньою змовою групою осіб пособництво у підробці документів, тобто злочин, передбачений частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358 КК України.

В подальшому, директор ТОВ «Міранда», реалізовуючи спільний із ОСОБА_5 протиправний умисел, направлений на ухилення від сплати податків ТОВ «Міранда», використовуючи перелічені вище документи, до яких внесено завідомо неправдиві відомості, діючи в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), шляхом безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання ТОВ «Міранда» послуг від компанії «Apolineja OU» щодо розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні, та щодо розробки IT обладнання, програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», завищив витрати за 2016 рік на загальну суму 1083074 грн, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2016 рік на загальну суму 1083074 грн.

Продовжуючи реалізовувати спільний із ОСОБА_5 злочинний умисел, направлений на ухилення від сплати податків в значних розмірах, директор ТОВ «Міранда», використовуючи документи, до яких внесено завідомо неправдиві відомості, діючи в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за рахунок не відображення в доходах безоплатно отриманих ТОВ «Міранда» послуг від фактичних виконавців робіт ( ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ), занизив доходи за 2015 рік у сумі 1135533 грн, за 2016 рік у сумі 2121882 грн, в результаті чого занизив фінансовий результат до оподаткування на загальну суму за 2015 рік у сумі 1135533 грн, за 2016 рік у сумі 2121882 грн, тим самим ухилився від сплати податку на прибуток підприємства за 2015-2016 роки на загальну суму 781288 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 204396 грн та за 2016 рік у сумі 576892 грн.

Також, діючи з метою закінчення спільного із ОСОБА_5 плану, директор ТОВ «Міранда», достовірно знаючи, що роботи з програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні» виконані не компанією «Apolineja OU», а фізичними особами фактичними виконавцями, а також те, що кошти отримані ТОВ «Міранда» (код ЄДР 19403580, яке перебуває на податковому обліку у Миронівському відділі Білоцерківської ОДНІ ТУ ДФС у Київській області та зареєстроване за адресою: місто Миронівка, вулиця Захарченка, 56) від МОМ на виконання Рамкової угоди, не підлягають під застосування податкової пільги та підлягають оподаткуванню за таких умов, діючи в порушення пункту 123.2 статті 123 Податкового Кодексу України, умисно не включив до складу доходів підприємства за 2016 рік кошти в сумі 2635535 грн, в результаті чого занизив фінансовий результат підприємства до оподаткування на загальну суму за 2016 рік у сумі 2635535 грн, та як наслідок ухилився від сплати податків на загальну суму коштів 474396 грн.

Вчинення таких дій було кваліфіковано як пособництво в ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України.

Продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на отримання економічної вигоди, прямо одержаної та набутої від злочину, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що компанією «Apolineja OU» роботи з розробки програмного забезпечення системи електронного декларування в Україні, та роботи з розробки програмного забезпечення та послуг щодо його встановлення та підтримки в рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, що фінансується Європейським Союзом «Всебічна стабілізаційна підтримка внутрішньо переміщених осіб постраждалого населення в Україні», не виконувалися, а кошти, що надійшли із розрахункового рахунку № НОМЕР_2 ТОВ «Міранда», відкритого у AT «Укрексімбанк», на рахунок компанії «Apolineja OU» в сумі 133960 дол. США, перераховані на підставі підроблених за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами документів, тобто кошти здобуті злочинним шляхом, спрямовуючи свої злочинні дії на надання походженню даним коштам легального статусу, здійснив фінансові операції з перерахування валютних коштів на рахунки таких компаній:

«Water square Co. Ltd» 17 березня 2016 року у сумі 44983 дол. США;

«Transgate ОСОБА_32 » № LV67RTMB000642806334 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka» (Рига, Латвія) 18 березня 2016 року у сумі 95000 дол. США;

«Hobson Traiding LP» № LV69RTMB000634806126 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka») 28 квітня 2016 року 29 квітня 2016 року у сумі 46080 дол. США.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт, та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму № 2698-IV від 17 листопада 2010 року, кожна Сторона забезпечує можливість засудження з відмивання грошей коли доведено, що майно, про яке в тому числі йдеться і в підпункті «а» пункту 1 цієї статті, тобто що «у випадку умисного вчинення дій перетворення чи передачі майна, з усвідомленням того, що таке майно є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження майна», походило з предикатного злочину, без необхідності точного встановлення якого саме.

У додатку до Конвенції визначено категорії предикатних злочинів до числа яких пунктом «г» віднесено підроблення.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 209 КК України як здійснення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме: вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Ухвалою Миронівського районного суду від 30 грудня 2025 року постановлено:

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності;

Закрити кримінальне провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 358, частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;

Закрити кримінальне провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 212 КК України, на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із частковою втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 №1101-ІХ;

Цим рішенням розгляд кримінального провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, постановлено продовжити в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України.

В ході судового провадження 29 травня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За мотивами клопотання, станом на 2016 рік діяла редакція частини першої статті 209 КК України, яка передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна. Зважаючи на положення статті 12 КК України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року), передбачений частиною першою статті 209 КК України злочин відносився до категорії тяжких.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

За змістом обвинувачення, остання дата вчинення обвинуваченим правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України, є 29 квітня 2016 року. Отже, десятирічний строк, передбачений пунктом 4 частини першої статті 49 КК України, сплив 29 квітня 2026 року, наявні підстави для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого підтримав заявлене клопотання, просив закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за частиною першою статті 209 КК України на підставі пункту 4 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Подане захисником клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_5 , надав згоду на закриття кримінального провадження за спливом строку давності.

Частиною четвертою статті 286 КПК України встановлено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Прокурор не заперечила проти задоволення клопотання.

Розглянувши заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі частини першої статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

З системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315 КПК України.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 КК України.

Положеннями статті 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Вказана норма обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минув строк десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

По закінченню зазначеного строку, обвинувачений має право заявити відповідне клопотання про закриття кримінального провадження. В такому разі суд, який здійснює судове слідство кримінального провадження буде зобов`язаний закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Верховний суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі ЄУН 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Імперативні вимоги закону щодо закриття кримінального провадження підтвердив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19, у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21.

У вказаних справах Суд відзначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Верховний Суд констатував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності. На суд покладено імперативний обовязок звільнення особи від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України.

На підставі статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до приписів статті 12 КК України (у редакції станом на цей час) злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

На підставі статті 12 КК України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) залежно від ступеня тяжкості, злочини поділялися на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Тяжким злочином так само визнавався злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

На момент вчинення кримінального правопорушення (2016 рік) діяла редакція частини першої статті 209 КК України, яка передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією майна.

Злочин, передбачений частиною першою статті 209 КК України, як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на цей час, віднесено до категорії тяжкого.

Згідно з відомостями обвинувального акта, дії, які кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 209 КК України, полягали у здійсненні фінансових операцій з перерахування валютних коштів 17 березня 2016 року в сумі 44983 дол. США на рахунок компанії «Water square Co. Ltd»; 18 березня 2016 року в сумі 95000 дол. США на рахунок компанії «Transgate Europa L.P.» № НОМЕР_3 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka» (Рига, Латвія); 28 квітня квітня 2016 року 29 квітня 2016 року у сумі 46080 дол. США на рахунок компанії «Hobson Traiding LP» № НОМЕР_4 (рахунок відкрито у «Rietumu Banka»).

З часу вчинення правопорушень, які кваліфіковано за частиною першою статті 209 КК України, пройшло понад десять років.

Судом встановлено, що від слідства та суду ОСОБА_33 не ухилявся і у даному кримінальному провадженні не мали місця обставини, передбачені частиною другою та частиною третьою статті 49 КК України, які б зупиняли або переривали перебіг давності.

Наведені обставини вказують на те, що строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, яке кваліфіковано за частиною першою статті 209 КК України, закінчився.

Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Докази вчинення ОСОБА_5 нового нетяжкого, тяжкого чи особливо тяжкого злочину відсутні.

Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України у зв`язку зі спливом строків давності є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту щирого каяття чи визнання вини обвинуваченим.

В судовому засіданні обвинуваченому роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності, що це є не реабілітуюча підстава, а також те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, проте він наполягав на задоволенні його клопотання.

Обвинувачений не заперечив проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, пояснив, що не ухилявся від слідства і суду та не вчинив нового злочину, вважає наявними підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки сплив строк давності, розуміє наслідки закриття кримінального провадження з таких правових підстав.

Судом встановлено, що обвинувачений розуміє права, передбачені частиною третьою статті 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Із клопотання та поведінки обвинуваченого в судовому засіданні вбачається, що він не визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте наполягає на закритті кримінального провадження за строками давності без судового розгляду кримінального провадження по суті та постановлення вироку по справі.

Відповідно до положень статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на такі положення закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (статтею 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 209 КК України та закриття кримінального провадження.

У кримінальному провадженні отримано висновки експертних досліджень :

Висновок експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №7837/10384?10409/17-34 від 12 червня 2017 року на суму 65 472,00 грн;

Висновок експерта за результатами проведення судової технічної експертизи документів №7838/17-33/8639?8656/17-33 від 17 травня 2017 року на суму 22 617,60 грн;

Висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №15622/17-33/16199?16235/17-33 від 21 серпня 2017 року на суму 5654,40 грн

Загальна вартість проведених експертних досліджень склала 93744,00 гривні.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року по справі 203/241/17 дійшла висновку, що в разі, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Враховуючи наведені висновки Об`єднаної палати ККС ВС, процесуальні витрати необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд вважає, що наявні підстави для застосування вказаної норми та скасування арешту майна, зазначеного в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року.

Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами статті 100 КПК України.

На підставі статті 44, пункту 4 частини першої статті 49 КК України, керуючись пунктом 1 частини другої статті 284, статтями 285, 286, 288, 369 372, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України, на підставі пункту 4 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження № 32017110000000052, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 209 КК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту 4 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 93 744 (дев`яносто три тисячі сімсот сорок чотири) гривні віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року щодо майна у виді:

Квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 231363, загальною площею 45,4 кв. м, із них житловою площею 26,4 кв. м, право власності на майно надано на підставі договору купівлі-продажу серії ААН №180663 від 24 вересня 1998 року, який посвідчений Першою Дніпропетровською нотаріальною конторою;

Нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (після перейменування -Дніпро), вулиця Тверська, 1, реєстраційний номер майна 5916300, загальною площею 602,6 кв. м, право власності на майно надано на підставі договору купівлі-продажу серії ВРК №722963 від 22 червня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_34 .

На підставі статті 100 КПК України, після набрання ухвалою чинності вирішити долю речових доказів та документів:

Залишити у матеріалах судового провадження документи щодо проведення фінансово-господарсьтких операцій між ТОВ «Міранда» та компанією «Apolineja OU», надані 14 квітня 2017 року ОСОБА_5 на вимогу слідчого №14065/09/32-26 від 14 квітня 2017 року в порядку статей 40, 93 КПК України, зазначені в протоколі огляду від 14 квітня 2017 року; документи, які підтверджують факт купівлі-продажу компанії «Apolineja OU», надані 14 квітня 2017 року ОСОБА_5 на вимогу слідчого від 23 березня 2017 року в порядку статей 40, 93 КПК України, зазначені в протоколі огляду від 14 квітня 2017 року; інформацію щодо надання звітності та сплати податків ТОВ «Міранда», зазначену в протоколі огляду від 12 травня 2017 року з додатками.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд протягом семи діб з дня оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1