Рішення № 137312776, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9893/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про припинення надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 15.11.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пільг щодо 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги як Ветерану військової служби відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (серія НОМЕР_2 ), має статус ветерана військової служби та набув право на передбачені ст.6 Закону №203/98-ВР пільги, зокрема на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом і за комунальні послуги. Вказує, що з січня 2023 року така пільга виплачувалася йому у грошовій формі, проте з травня 2025 року виплати припинено. Зазначає, що відповідач обґрунтував припинення перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, з посиланням на ст.7 Закону №203/98-ВР, п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389. Вважає такі дії протиправними, оскільки додаткова умова надання пільги запроваджена не у спеціальному Законі №203/98-ВР, а через закон про державний бюджет та підзаконний акт, тоді як застосуванню підлягає спеціальний закон. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та посилається на те, що нарахування і виплата пільг на оплату житлово-комунальних послуг здійснювалися ОСОБА_1 відповідно до Закону №203/98-ВР до 30 квітня 2025 року на дві особи. Зазначає, що згідно зі ст.7 Закону №203/98-ВР, п.7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» пільги у 2025 та 2026 роках надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, що у 2025 році становить 4240грн. Вказує, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 35794,82грн і перевищує цю величину, а тому з травня 2025 року право на отримання пільг у позивача відсутнє. Стверджує, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати порядок та розміри соціальних виплат з огляду на наявний фінансовий ресурс, що узгоджується з п.2, 3 ст.116 Конституції України, та посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 02.03.99 №2-рп/99, а також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 та Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №600/7719/23. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №380/9893/26 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/11441/25.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (серія НОМЕР_2 ), виданого 03.09.2020 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

Позивач має статус ветерана військової служби, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР), та набув право на передбачену п.6 ч.1 ст.6 цього Закону пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та плати за комунальні послуги.

З січня 2023 року пільга на оплату житлово-комунальних послуг виплачувалася позивачу у грошовій формі органом Пенсійного фонду України, що підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит від 17.03.2026 №1300-0903-8/42943. Нарахування та виплата пільги проводилися на дві особи.

З 01.05.2025 нарахування та виплату пільги припинено. У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що право на отримання пільг з урахуванням сукупного доходу сім`ї для осіб, які отримували пільги у період до 31.12.2024 включно, визначено у травні 2025 року згідно з доходами пільговика і членів його сім`ї за IV квартал 2024 року I квартал 2025 року. Оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 35794,82грн і перевищує величину доходу 4240грн, який дає право на податкову соціальну пільгу, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання пільг з травня 2025 року.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів військової служби та гарантії їх соціального захисту, є Закон №203/98-ВР.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції та деяким іншим особам надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном у межах норм, передбачених законодавством, у жилих будинках усіх форм власності, та членам їх сімей, які проживають разом з ними, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначена частина четверта статті 7 Закону №203/98-ВР була введена пунктом 82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в оспорюваній частині визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, а Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» затверджено порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі. Із січня 2023 року виплата таких пільг здійснюється у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 (далі Порядок №389).

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон №4059-IX) встановлено, що пільги у 2025 році, передбачені п.6 ч.1 ст.6, ст.7 в частині пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

На виконання вказаних положень Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31.12.2024 №1553, якою Порядок №389 доповнено пунктом 1-1, що поширив умову про неперевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на пільги, передбачені п.6 ч.1 ст.6 та ст.7 Закону №203/98-ВР, із застосуванням цього положення після закінчення опалювального сезону 2024/25 року для осіб, які отримували пільги у період до 31.12.2024 включно.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що умова про неперевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, якою відповідач обґрунтував припинення виплати пільги, запроваджена не у спеціальному Законі №203/98-ВР, а через п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та підзаконний нормативно-правовий акт Порядок №389 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 та в Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 та в Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 підтвердив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Колізія між нормами загального та спеціального законів вирішується за правилом, згідно з яким спеціальний закон має перевагу перед загальним (lex specialis derogat generali). У спірних правовідносинах спеціальним законом є Закон №203/98-ВР, тоді як Закон №4059-IX та прийняті на його виконання постанови Кабінету Міністрів України виступають загальними нормами.

Таким чином, оскільки зміни порядку призначення пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, якими фактично встановлено додаткову умову вимогу щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, були введені не у спеціальному Законі №203/98-ВР, а через положення Закону про Державний бюджет та підзаконний нормативно-правовий акт, то застосуванню підлягають положення спеціального закону Закону №203/98-ВР.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. У рішенні від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що реалізація права на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам щодо оплати житлово-комунальних послуг підлягає здійсненню на підставі спеціального Закону №203/98-ВР, який має пріоритет над Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Порядком №389, якими запроваджено додаткову умову надання таких пільг, а тому припинення органом Пенсійного фонду України виплати таких пільг у грошовій формі з 01.05.2025 є протиправним.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 та Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №600/7719/23, а також на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 02.03.99 №2-рп/99 щодо наявності у Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок та розміри соціальних виплат. Висновки, викладені у цих рішеннях, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи, зокрема щодо розміру разової грошової виплати та обмеження розміру соціальних виплат, а не щодо запровадження законом про державний бюджет і підзаконним актом додаткової умови надання пільги, встановленої спеціальним законом, а відтак не підлягають застосуванню.

Наявність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок надання пільг не наділяє його правом установлювати підзаконним актом інші, ніж передбачені спеціальним законом, умови виникнення самого права на пільгу та у такий спосіб звужувати обсяг гарантованого законом права на соціальний захист. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до посилання на положення Закону №4059-IX та Порядку №389, які з наведених вище підстав не можуть звужувати обсяг прав, гарантованих спеціальним Законом №203/98-ВР, і не спростовують висновків суду.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а та від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з припинення нарахування та виплати позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2025 є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату відповідної пільги.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 22, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення надання ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити з 15.11.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пільг щодо 50-відсоткової знижки плати за житлово-комунальні послуги як ветерану військової служби відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ланкевич А.З.