Ухвала суду № 137312775, 10.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10292/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним дій та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» (місцезнаходження: вул. Верхня Польова, 2, с. Гончарівка, Золочівський район, Львівська область, 80715; код ЄДРПОУ 42326791) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, винесеного 19 березня 2026 року Головним управлінням ДПС в Львівській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити Приватному підприємству «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» статус платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2026 року, шляхом включення відповідних записів до Реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою судді від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2026 №356/13-01-04-10/42326791 про анулювання реєстрації платника єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/10292/26.

В обґрунтування поданої заяви позивач повідомляє, що позивач з 2025 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку четвертої групи. Однак, оскаржуваним рішенням реєстрацію позивача платником єдиного податку анульовано з 01.01.2026. При анулюванні реєстрації платником єдиного податку позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності позивача.

Зокрема, такі обставини можуть призвести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, і як наслідок - призвести до банкрутства позивача та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування заперечень зазначає, що сам по собі факт здійснення обов`язків контролюючим органом в межах компетенції, щодо якого закріплено у ст.19 та підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може однозначно свідчити про настання для позивача негативних наслідків, адже відповідно чинного законодавства рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників податку приймається контролюючим органом у разі не виконання обов`язку платника податків та порушення норм податкового законодавства.

Вирішуючи подану заяву суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскарженого рішення. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням обставин можливого порушення прав та інтересів позивача внаслідок виконання такого рішення.

У той же час, у підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, суд зауважує, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:

«Щодо ускладнення чи унеможливлена ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів».

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для безумовного та обов`язкового застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Водночас, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки заходи забезпечення позову, про які просить позивач є не співмірними із наслідками їх вжиття, позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Щодо посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у інших справах, суд звертає увагу, що та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічні правові висновки в даній категорії справ викладено Верховним Судом в постанові від 09.10.2025 у справі №380/2383/25.

За таких обставин за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 156, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ЙЕ ЕЛ ТІ ОРГАНІК» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним дій та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна