Ухвала суду № 137309875, 09.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 521/8625/25

Провадження № 2/947/412/26

УХВАЛА

09.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси (суддя Громік Д.Д.) від 04.06.2025 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси (суддя Громік Д.Д.) від 09.07.2025 року цивільну справу №521/8625/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу №521/8625/25 було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 28.08.2025 року було прийнято до розгляду цивільну справу №521/8625/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 16.10.2025 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

19.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив разом із заявою про поновлення процесуального строку.

У судовому засіданні 20.01.2026 року судом протокольною ухвалою було задоволено заяву представника відповідача та поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив долучено до матеріалів справи.

28.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

04.02.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення.

23.02.2026 року від представника відповідача адвоката Жуган Любові Володимирівни надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати у АТ «Сенс Банк» детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 14.12.2024 року, згідно умов кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту, без капіталізації тіла кредиту, а саме із помісячним обґрунтуванням окремо тіла кредиту у розмірі наданих відповідачу кредитних коштів у межах встановленого ліміту, нарахованих відсотків, додаткових нарахувань за користування кредитом (комісії, тощо) та сплачених сум в якості погашення боргу.

У судовому засіданні 23.03.2026 року представник відповідача адвокат Жуган Любов Володимирівна клопотання про витребування доказів підтримала та просила його задовольнити. Крім того, просила поновити строк на подання клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 23.03.2026 року судом протокольною ухвалою представнику відповідача поновлено строк для подання клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року клопотання представника відповідача адвоката Жуган Любові Володимирівни про витребування доказів по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Витребувано у АТ «Сенс Банк» детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 14.12.2024 року, згідно умов кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту, без капіталізації тіла кредиту, а саме із помісячним обґрунтуванням окремо тіла кредиту у розмірі наданих відповідачу кредитних коштів у межах встановленого ліміту, нарахованих відсотків, додаткових нарахувань за користування кредитом (комісії, тощо) та сплачених сум в якості погашення боргу. Копію ухвали суду направлено АТ «Сенс Банк» - для виконання.

Вказана ухвала суду була надіслана Акціонерному товариству «Сенс Банк» до його електронного кабінету, відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ доставлено 25.02.2026 року.

У судовому засіданні 06.04.2026 року було відкладено судове засідання для повторного направлення АТ «Сенс Банк» копії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року, оскільки позивач витребуваних судом доказів не надав та не повідомив суд у визначеному законом порядку і строк про неможливість подання витребуваних доказів.

Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року була повторно надіслана Акціонерному товариству «Сенс Банк» до його електронного кабінету, відповідно до довідки про доставку електронного документу, документ доставлено 06.04.2026 року.

У судовому засіданні 06.05.2026 року було відкладено судове засідання для повторного направлення АТ «Сенс Банк» копії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року, оскільки позивач витребуваних судом доказів не надав та не повідомив суд у визначеному законом порядку і строк про неможливість подання витребуваних доказів.

Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року була повторно надіслана Акціонерному товариству «Сенс Банк» засобами поштового зв`язку та відповідно до роздруківки трекінгу, позивачем було одержано вказану ухвалу суду 16.05.2026 року.

У судове засідання 09.06.2026 року представник позивача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про поважність причин відсутності суд не повідомив, витребуваних судом доказів не надав та не повідомив суд у визначеному законом порядку і строк про неможливість подання витребуваних доказів.

У судовому засіданні 09.06.2026 року представник відповідача просила залишити позовну заяву без розгляду, оскільки не виконання стороною позивача ухвали суду від 23.02.2026 року перешкоджає повному, об`єктивному та всебічному розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, враховуючи наступне.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року клопотання представника відповідача адвоката Жуган Любові Володимирівни про витребування доказів по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Витребувано у АТ «Сенс Банк» детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 14.12.2024 року, згідно умов кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту, без капіталізації тіла кредиту, а саме із помісячним обґрунтуванням окремо тіла кредиту у розмірі наданих відповідачу кредитних коштів у межах встановленого ліміту, нарахованих відсотків, додаткових нарахувань за користування кредитом (комісії, тощо) та сплачених сум в якості погашення боргу.

Позивачу неодноразово направлялась ухвала про витребування, яка була доставлена до його електронного кабінету 25.02.2026 року, 06.04.2026 року, відповідно до довідок про доставку електронного документу, та отримана представником позивача засобами поштового зв`язку 16.05.2026 року.

При цьому, на день постановлення цієї ухвали позивач витребуваних судом доказів не надав та не повідомив суд у визначеному законом порядку і строк про неможливість подання витребуваних доказів.

Суд звертає увагу, що позивач є ініціатором вказаної справи і в силу положень ст. 83 ЦПК України такі докази мають бути надані разом з позовною заявою.

Однак такі докази не надані як з позовною заявою, так і на вимогу суду. При цьому позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази необхідні для вирішення спору.

Доказів поважних причин не надання таких доказів в порядку визначеному чинним законодавством позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 258 ЦПК України встановлено, що судовими рішеннями є: 1)ухвали; 2)рішення; 3)постанови; 4)судові накази.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до вимог статті 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

При цьому, слід взяти до уваги правову позицію, сформовану Касаційним цивільним судом Верховного Суду під час розгляду справи №761/17393/19 у Постанові від 05.02.2020 року, а саме: «...Системне тлумачення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями чч. 7-10 ст.84 ЦПК, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи... ».

Тобто, залишення позову без розгляду на підставі частини 10 статті 84 ЦПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору. Більше того, в цьому випадку йдеться про свідоме ігнорування позивачем своїх прямих процесуальних обов`язків і вимог суду, що в подальшому унеможливлює провадження судового розгляду судом і вирішення спору по суті.

Крім того, згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

На підставі викладеного, приймаючи повну обізнаність сторони позивача про наявний обов`язок з виконання ухвали суду від 23.02.2026 року, а саме надання до суду детального розрахуноку заборгованості ОСОБА_2 станом на 14.12.2024 року, згідно умов кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту, без капіталізації тіла кредиту, а саме із помісячним обґрунтуванням окремо тіла кредиту у розмірі наданих відповідачу кредитних коштів у межах встановленого ліміту, нарахованих відсотків, додаткових нарахувань за користування кредитом (комісії, тощо) та сплачених сум в якості погашення боргу, суд вважає наявним факт ухилення позивача від виконання ухвали суду від 23.02.2026 року та покладеного на нього обов`язку судом з надання доказів.

За наслідком чого, не виконання стороною позивача ухвали суду від 23.02.2026 року перешкоджає повному, об`єктивному та всебічному розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, оскільки невиконання позивачем ухвали суду від 23.02.2026 року перешкоджає подальшому розгляду справи, суд вважає наявними підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ч. 10 ст.84 ЦПК України.

Судом також враховується, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що залишення позову без розгляду у даному випадку не можна вважати обмеженням позивача у доступі до правосуддя, оскільки він має право на повторне звернення до суду з аналогічним позовом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

ЄСПЛ у своїй практиці наголошує на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Керуючись п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 11.06.2026 року.

Суддя Петренко В. С.