Окрема думка судді № 137306947, 11.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

"11" червня 2026 р.

Справа №303/3049/26

2о/303/85/26

ОКРЕМА ДУМКА

судді Мирошниченка Ю. М. у справі за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна над недієздатною особою

За результатами розгляду справи більшістю складу суду ухвалено рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та призначення його опікуном над ОСОБА_2 , якого рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2025 року визнано недієздатним.

Погоджуючись із висновком про наявність законних підстав для подальшого здійснення опіки над недієздатною особою, не можу погодитися з висновком більшості щодо наявності достатніх підстав для призначення опікуном саме заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними та можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

Таким чином, родинний зв`язок між кандидатом та підопічним сам по собі не є достатньою підставою для призначення опікуном. Однією з обов`язкових умов такого призначення є встановлення можливості кандидата належним чином виконувати обов`язки опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Саме тому перевірка фактичної можливості особи виконувати зазначені обов`язки є не формальним, а одним із ключових елементів процедури призначення опікуна.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 зауважив, що під час вирішення питання про призначення опікуна суд має оцінювати не лише наявність подання органу опіки та піклування та родинних зв`язків між кандидатом і підопічним, а й реальну можливість особи виконувати обов`язки опікуна. Верховний Суд визнав правомірною відмову у призначенні опікуном особи, яка проходила військову службу, виходячи з того, що підопічний потребував постійного стороннього догляду, а кандидат не міг забезпечити його в повному обсязі.

На моє переконання, наведена правова позиція підлягає врахуванню і в цій справі.

Матеріалами справи встановлено, що заявник проходить військову службу.

Разом із тим у матеріалах справи відсутні належні та достатні відомості щодо характеру проходження ним служби, місця її проходження, режиму виконання службових обов`язків, можливості постійного перебування поруч із підопічним або забезпечення належного виконання обов`язків опікуна іншим способом.

Особливу увагу привертає те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2025 року, яким ОСОБА_2 визнано недієздатним, виконання обов`язків опікуна було покладено на Виконавчий комітет Мукачівської міської ради до призначення опікуна у встановленому законом порядку.

Отже, на момент розгляду цієї справи недієздатна особа не була позбавлена правового захисту, а функції опікуна вже здійснювалися органом опіки та піклування відповідно до вимог закону.

За таких обставин принципового значення набуває питання, які саме нові фактичні обставини виникли після ухвалення рішення про визнання особи недієздатною та покладення виконання функцій опікуна на орган опіки та піклування, що зумовлюють необхідність передачі цих функцій заявнику.

На мою думку, матеріали справи не містять переконливої відповіді на це питання.

Більше того, саме орган опіки та піклування, який відповідно до вимог цивільного законодавства здійснює попередню перевірку кандидатури майбутнього опікуна та подає відповідне подання до суду, повинен був надати належне обґрунтування того, яким чином заявник, перебуваючи на військовій службі, зможе забезпечити виконання обов`язків, передбачених ст. 67 ЦК України.

Однак подання органу опіки та піклування фактично містить висновок про можливість призначення заявника опікуном, але не містить належного аналізу обставин проходження ним військової служби та їх впливу на можливість здійснення опіки.

На моє переконання, позитивне подання органу опіки та піклування не може розглядатися як самодостатня підстава для призначення опікуна, якщо його висновки не підкріплені належним дослідженням обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Також не можна залишити поза увагою, що подані до справи медичні документи щодо дружини та доньки підопічного підтверджують неможливість здійснення ними догляду за недієздатною особою, однак самі по собі не доводять можливість належного виконання таких обов`язків заявником.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують доцільність пошуку особи, здатної здійснювати опіку над недієздатним, однак не містять достатнього підтвердження того, що саме заявник на теперішній час має реальну можливість виконувати весь комплекс обов`язків опікуна, визначених законом.

З огляду на викладене вважаю, що за відсутності належного з`ясування можливості заявника фактично виконувати обов`язки опікуна, а також за відсутності переконливих доказів зміни обставин, які існували на момент покладення функцій опікуна на орган опіки та піклування, заява ОСОБА_1 не підлягала задоволенню, а виконання функцій опікуна мало бути й надалі покладене на Виконавчий комітет Мукачівської міської ради до усунення зазначених обставин або подання належно обґрунтованої кандидатури опікуна.

Водночас відмова у призначенні заявника опікуном у цій справі не створює стану правової невизначеності та не призводить до залишення недієздатної особи без належного правового захисту, оскільки відповідно до чинного судового рішення функції опікуна вже здійснює Виконавчий комітет Мукачівської міської ради як орган опіки та піклування. Закон не містить положень, які б зобов`язували суд у кожному випадку замінювати такий механізм захисту призначенням фізичної особи опікуном незалежно від наявності сумнівів щодо її здатності виконувати відповідні обов`язки. За відсутності переконливих доказів того, що подальше здійснення опіки органом опіки та піклування не забезпечує належного захисту прав та інтересів недієздатної особи, а також за відсутності належного підтвердження можливості заявника виконувати обов`язки опікуна, збереження існуючого механізму здійснення опіки більшою мірою відповідає принципу найкращого забезпечення інтересів підопічного.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО