Рішення № 137302438, 14.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2354/26

Номер провадження2/205/2993/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - Позивач) в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 301550060, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 400 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,42 % на добу.

Позивач посилається на те, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 067 грн. 06 коп., з яких: 9 399 грн. 80 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 5 667 грн. 26 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Також позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу. Зокрема, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, а 04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю.

На думку позивача, на підставі вказаних договорів факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року у загальному розмірі 15 067 грн. 06 коп., з яких: 9 399 грн. 80 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 5 667 грн. 26 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року вирішено витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, електрона адреса: canclyaria@privatbank.ua) інформацію: 1) чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № 4149-49хх-хххх-4944; 2) про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-4944 у період з 29.12.2021 року по 03.01.2022 року у сумі 9 400 грн. 00 коп.; 3) чи емітувалась будь -яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 4) чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска карти № НОМЕР_2 хх-хххх-4944, та чи знаходиться /знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 5) у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска - карти № НОМЕР_2 хх-хххх-4944, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 29.12.2021 року по 03.01.2022 року у сумі 9 400 грн. 00 коп. витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; повного номеру рахунку маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-4944; 6) у випадку неможливості надати вищевказані первинні документи, просимо надати інші, прирівняні до них (довідки, листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска - карти боржника; 7) повного номера рахунку маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-4944, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 8) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска - картки № НОМЕР_2 хх-хххх-4944, витребувати номери телефонів, що знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_2 хх-хххх-4944.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 301550060. Згідно з умовами вказаного договору фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 9 400 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,42 % на добу. Вказаний договір підписаний сторонами електронними підписами з одноразовим ідентифікатором.

Також судом встановлено, що до Договору кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було оформлено Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт».

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 9 400 грн. 00 коп., що підтверджується наданим позивачем документом № D25A6FB3B29F00EEE053AC11EC96EB6A від 29.12.2021 року, з якого вбачається факт ініціювання первісним кредитором переказу кредитних коштів згідно з договором № 301550060 від 29.12.2021 року на платіжну картку відповідача № 4149-49хх-хххх-4944 у сумі 9 400 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.11.2019 року Додатковою угодою № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони погодили нову редакцію пункту 8.2 договору щодо строку його дії.

31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони виклали текст договору у новій редакції.

31.12.2021 року Додатковою угодою № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2022 року.

31.12.2022 року Додатковою угодою № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2023 року.

31.12.2023 року Додатковою угодою № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2024 року.

Судовим розглядом встановлено, що 30.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників.

Також судом встановлено, що 04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було складено та підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників, який підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною зазначеного договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 04.06.2025 року до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року у загальному розмірі 15 067 грн. 06 коп., з яких: 9 399 грн. 80 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 5 667 грн. 26 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суд оцінює зазначений Реєстр боржників у сукупності з Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року та Актом приймання-передачі Реєстру боржників як належні та допустимі докази переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» права грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, заборгованість не погашає, у зв`язку з чим станом на 04.06.2025 року за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 067 грн. 06 коп.

Судовим розглядом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» направило на адресу відповідача повідомлення про наявну заборгованість за кредитним договором та необхідність її сплати, зазначивши про намір стягнення заборгованості у судовому порядку. Однак відповідач вимоги позивача не виконав та заборгованість не погасив.

Оскільки позивач стверджує, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, суму отриманого кредиту та проценти за користування кредитними коштами не сплачує, а відповідач таких обставин не спростував, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір щодо виконання грошового зобов`язання, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає про таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що 29.12.2021 року відповідач уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» вказаний Договір кредитної лінії № 301550060. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаний відповідачем, як клієнтом.

Крім того матеріали справи містять підписаний електронно-цифровим підписом паспорт споживчого кредиту в якому прописані суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки та штрафні санкції.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога».

Обставина фактичного отримання відповідачем грошових коштів за вказаним кредитним договором підтверджується випискою з особового банківського рахунку відповідача, яка була надана АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів. Згідно даної виписки 29.12.2021 року на картковий рахунок позичальника було зарахована сума в розмірі кредит у розмірі 9 400 грн. 00 коп.

У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак, у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого тілу кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникало зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмір у загальному розмірі 9 399 грн. 80 коп. ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно Договору кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року, суд зазначає про таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за період з 29.12.2021 року по 04.06.2025 року.

Разом із цим, строк дії позики у такому договорі встановлений сторонами 30 днів, тобто до 28.01.2022 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

У такому випадку, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користуванням кредитом за межами строку дії такого кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредиту, починаючи з 29.01.2022 року по 04.06.2025 року у розмірі 4 285 грн. 26 коп. згідно Договору кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Одночасно із цим, вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме, з 29.12.2021 року по 28.01.2022 року у розмірі 1 382 грн. 00 коп. згідно Договору кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо наявного права вимоги у позивача за наведеним кредитним договором на підставі договорів факторингів, суд зазначає про наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

В даному випадку за наведеними вище договорами факторингів позивач отримав право вимоги за вказаними кредитними договорами.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача кредитної заборгованості як за договорами, що укладені з первісним кредитором, так і наявність права вимоги за якими згідно договорів факторингу.

Отже, оцінивши зібрані справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу неповернуті, нарахування позивачем процентів за межами строку дії договору необґрунтоване, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржникаОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року у загальному розмірі 10 782 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 9 400 грн. 00 коп., процентів за користування кредитом за період з 29.12.2021 року по 28.01.2022 року у розмірі 1 382 грн. 00 коп. згідно наданого розрахунку. В решті позовних вимог позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом слід відмовити за необґрунтованістю.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявні укладений 05.06.2025 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка Артема Ігоровича Договір про надання правничої допомоги № 05/06/2025-01 та Додаткова угода № 25770684483 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/2025-01 від 05.06.2025 року, відповідно до умов яких, адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, надати клієнту правову допомогу за його запитом, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги.

Як вбачається із п. 3.1, 3.4, 3.5, 3.7 Договору про надання правничої допомоги № 05/06/2025-01 від 05.06.2025 року, отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар оплачується клієнтом у разі досягнення адвокатом мети представництва. Після досягнення адвокатом мети представництва Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до Акту прийому - передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/2025-01 від 05.06.2025 року, адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : складання позовної заяви - 2 год. - 5 000 грн. 00 коп., вивчення матеріалів справи - 2 год. - 1 000 грн. 00 коп., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 год. - 500 грн. 00 коп., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 год. - 500 грн. 00 коп. Тобто загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 7 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 17(сімнадцять) односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 2 години є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 5000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 733 грн. 47 коп. (10 782 грн. 00 коп. х 2 422 грн. 40 коп. : 15 067 грн. 06 коп. = 1 733 грн. 47 коп.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором кредитної лінії № 301550060 від 29.12.2021 року, станом на 04.06.2025 року, у загальному у загальному розмірі 10 781 грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9 399 грн. 80 коп. та процентів за користування кредитом за період з 29.12.2021 року по 28.01.2022 року у розмірі 1 382 грн. 00 коп..

3. В решті позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, починаючи з 29.01.2022 року по 04.06.2025 року у розмірі 4 285 грн. 26 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул.. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул.. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 733 грн. 47 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.