Рішення № 137301256, 10.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1941/25

Провадження № 2/486/430/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Далматової Г.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

учасники справи: позивач АТ «ПРАВЕКС БАНК», представники позивача Попов Є.В., Стеценко М.В., відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідача Борисенко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2025 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРАВЕКС БАНК» (далі - АТ «ПРАВЕКС БАНК»), яке діє через свого представника Попова Є.В., через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 02 серпня 2021 року між АТ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №169RPUA212140001.

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит на загальну суму 112000 грн на споживчі цілі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, якщо інше не передбачено Договором, строк кредиту з 02 серпня 2021 року по 01 серпня 2026 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки 18,99% річних та 29,99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7. Загальної частини договору.

Перед підписанням кредитного договору №169RPUA212140001 від 02 серпня 2021 року між АТ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 , було підписано Анкету-заяву фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про сімейні відносини, а саме те, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Зазначає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

Зі своєї сторони АТ «ПРАВЕКС БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, а тому станом на 05 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 69644,25 грн, що складається з заборгованості за кредитом 57643,89 грн, заборгованості за відсотками 12000,36 грн.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 08 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року розгляд справи призначено на 27 лютого 2026 року.

30 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах - ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 11 жовтня 2023 року, а з 05 січня 2025 року ніс службу у м. Запоріжжя. 24 січня 2025 року був поранений і отримав травму пов`язану з проходженням військової служби , а тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також пені за невиконання зобов`язань на весь період дії особливого періоду.

Також, зазначає, що за період з 11 жовтня 2023 року до 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплачено відсотки за користування кредитом в сумі 11893,73 грн, які підлягають зарахуванню до суми погашення тіла кредиту, внаслідок чого 57643,89 грн (тіло кредиту) 11893,73 грн. (сплачені відсотки) = 45750,16 грн (тіло кредиту, яке підлягає погашенню за кредитним договором).

Просить відмовити в частині позовних вимог, щодо стягнення заборгованості з його дружини ОСОБА_2 , оскільки в анкеті-заяві її вказано лише з тих підстав, що того вимагала форма самої анкети-заяви, але цільовим призначенням (метою) кредиту є споживчі цілі.

01 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він звертає увагу, що ОСОБА_1 не повідомляв Кредитодавця про те, що він є військовослужбовцем, а тому вважає, що вимога відповідача 1 про необхідність здійснення судом перерахунку та зарахування суми в розмірі 11893,73 грн за період з 11 жовтня 2023 року до 02 серпня 2024 року сплачених відсотків за користування кредитом, в рахунок погашення тіла кредиту, мають бути залишені судом без задоволення.

Також, додатково звертає увагу суду, що відповідачем 1 не долучено до відзиву контррозрахунок з якого вбачається яким чином ОСОБА_1 здійснював свій розрахунок погашеної суми заборгованості по відсотках у розмірі 11893,73 грн. За здійсненим представником позивача перерахунком суми погашеної заборгованості по відсотках, що надійшли на погашення заборгованості за період з 11 жовтня 2023 року по 02 серпня 2024 року, отримано суму в розмірі, приблизно 9592,28 грн. Для здійснення математично вірного перерахунку суми належної для списання заборгованості, ОСОБА_1 не позбавлений права самостійно звернутися до Банку з відповідною заявою після ухвалення судового рішення у даній справі.

Представник позивача також звертає увагу суду, що підставою для звернення з позовом до суду є факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі. Просить задовольнити позовну заяву.

01 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якій вона просить відмовити в частині стягнення з неї кредитної заборгованості, оскільки сам факт перебування у шлюбі не підтверджує, що кредит в розмірі 112000 грн ОСОБА_1 отримано в інтересах сім`ї та вона має нести відповідальність за виконання умов кредитного договору. В частинні позовних вимог відносно неї просить відмовити.

02 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 в якій зазначає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

03 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшло заперечення, в якому вона зазначає, що із розрахунку заборгованості за кредитним договором №169RPUA212140001 від 02 серпня 2021 року доданого Позивачем до позовної заяви вбачається, що за період з 11 жовтня 2023 року по 02 вересня 2024 року відповідачем, будучи військовослужбовцем, сплачено відсотків на суму 10656,68 грн, саме, за період з 02 жовтня 2023 року по 02 листопада 2023 року. Відповідач сплатив відсотків у сумі 1278,30 грн; за період з 11 жовтня 2023 року по 02 листопада 2023 року (вже в статусі військовослужбовця) - 865,95 грн. (1278,30 грн/31 день х 21 день (військової служби Відповідача 1). Внаслідок чого заборгованість становить 46987,21 грн (57643,89 грн (тіло кредиту) 10656,68 грн (сплачені відсотки)).

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПРАВЕКС БАНК» заборгованість за Кредитним договором №169RPUA212140001 від 02 серпня 2021 року у розмірі 46987,21 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 серпня 2021 року між АТ «ПРАВЕКС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №169RPUA21214000, своїм підписом позичальник погодилася на умови кредитного договору та підтвердив факт того, що ознайомилася із умовами кредитного договору та не заперечує проти них /а.с. 126-134/.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 Договору, сума кредиту 112000 грн, строк на який надається кредит з 02 серпня 2021 року по 01 серпня 2026 року, з фіксованою процентною ставкою - 18,99%, та 29,99% у разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п. 1.7 Загальної частини договору.

Згідно з п.п. 4.1 Договору, видача Кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений у п. 5 ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ Договору, після виконання Позичальником усіх умов в п. 2.1. Договору.

На виконання умов вищевказаного договору банк свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю.

За заявою ОСОБА_1 від 02 серпня 2021 року /а.с.125/ АТ «ПРАВЕКС БАНК» надав відповідачу грошові кошти в сумі 112000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 32004310 від 02 серпня 2021 року /а.с. 150/.

З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, в період з 02 вересня 2021 року по 23 серпня 2024 року вносив кошти в рахунок погашення заборгованості. Однак, з 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 кошти на рахунок погашення заборгованості більше не вносив, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 05 вересня 2025 року у розмірі 69644,25 грн, що складається з заборгованості за кредитом 57643,89 грн, заборгованість за відсотками 12000,36 грн /а.с. 22-124, 151/.

До позовної заяви позивачем долучено досудові вимоги АТ «ПРАВЕКС БАНК» /а.с. 135-140/, які були направлені на адресу місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 вересня 2025 року щодо погашення заборгованості у розмірі 69644,25 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банка виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

З досліджених судом доказів вбачається, що укладаючи кредитний договір сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Отже стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитом з якою ОСОБА_1 погоджується.

Стосовно стягнення заборгованості за відсотками суд приходить до наступного.

Як було встановлено судом, згідно розрахунку заборгованості, відсотки відповідачу були нараховані з 02 серпня 2021 року по 02 серпня 2025 року, тобто в межах строку дії договору.

Стосовно тверджень представника відповідача, щодо безпідставного стягнення заборгованості за відсотками з ОСОБА_1 , як військовослужбовця, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно з довідкою №146 від 13 січня 2025 року, виданою начальником відділення кадрової роботи в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом, у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 Національної гвардії України з 05 січня 2025 року по теперішній час.

Крім того, відповідно до військового квитка з 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 був призначений на посаду старший стрілець 1 стрілкового взводу стрілкової роти, у військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу №55 о/с та наказу начальника ПАТУ.

В подальшому з 05 січня 2024 року наказом в/ч НОМЕР_2 був призначений на посаду старший стрілець 3 відділу 1СВСР (з охорони та оборони «ПАЕС») батальйон охорони на підставі наказу 1 о/с.

З аналізу змісту вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, як військовослужбовець, який проходить службу з 11 жовтня 2023 року та дотепер, звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, відсотки які були нараховані ОСОБА_1 за кредитним договором в період з 02 листопада 2023 року по 02 вересня 2025 року не підлягають задоволенню, а кошти які були зараховані на погашення відсотків по кредитному договору за вказаний період підлягають зарахуванню за тілом кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості в період з 02 листопада 2023 року по 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 були внесені кошти в рахунок погашення відсотків на загальну суму 9790,73 грн.

Внаслідок чого заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 вересня 2025 року становить 47853,16 грн (57643,89 грн 9790,73 грн).

Стосовно вимоги банку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом ст.60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Аналогічні положення містяться у ч. 3ст. 368 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із положень ч. 4 ст.65 СК України слідує, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Як передбачено ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї і за таким договором подружжя набуває спільні цивільні права, то за цим договором в обох із подружжя виникають і цивільні обов`язки.

Наразі, зазначені обставини мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, АТ «ПРАВЕКС БАНК», як на підставу позовних вимог про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором, посилався на те, що вказаний кредит був отриманий позичальником ОСОБА_1 , який перебуває у шлюбі з іншим співвідповідачем ОСОБА_2 , а відтак, в інтересах сім`ї, а тому, подружжя має нести солідарну відповідальність по погашенню вказаного кредиту.

У п. 2 Договору зазначено, що кредит надається ОСОБА_1 на споживчі цілі, позичальник станом на день укладання кредитного договору зазначив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .

З метою забезпечення кредитного зобов`язання договір поруки із ОСОБА_2 не укладався.

Правовий аналіз ч 4 ст. 65 СК України формує висновок про те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Водночас, сторони не надали належних та допустимих доказів укладення кредитного договору ОСОБА_1 саме в інтересах сім`ї, а також того, що кредитні кошти використані саме в інтересах сім`ї (включаючи, придбання для сім`ї цінного рухомого чи нерухомого майна).

Таким чином, суд не вбачає правових підстав вважати другого з подружжя, в даному випадку співвідповідача ОСОБА_2 , як зобов`язану особу (солідарного боржника), та не пов`язує виникнення у неї обов`язків за укладеним кредитним договором, при відсутності у матеріалах справи документальних підтверджень надання нею згоди на отримання кредиту іншим із подружжя й доказів використання кредитних коштів на потреби їх сім`ї.

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, оцінивши в сукупності надані суду докази в цій частині позовної заяви, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем отримання співвідповідачем ОСОБА_2 грошових коштів за кредитним договором № 169RPUA212140001 від 02 серпня 2021 року та їх використання в інтересах створеної із ОСОБА_2 сім`ї, а тому, вказаний договір не створює будь-яких обов`язків для співвідповідача ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного вище, у задоволенні позову в частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_2 слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Посилання позивача на судову практику, висловлену у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №205/5882/18, суд вважає неправильним, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних правовідносин у даній справі та пов`язується із іншим формулюваннями підстави позову у справах (у зазначеній постанові касаційного суду спір стосувався стягнення кредитної заборгованості одного із подружжя, який на отримані кошти придбав нерухомість, яка використовувалася сім`єю за призначенням, що є повністю відмінним із даною справою, де відомості про придбання будь-якого майна одним із подружжя в інтересах сім`ї у матеріалах справи відсутні).

Враховуючи, що позивачем надано докази, які підтверджують укладання кредитного договору з ОСОБА_1 , а також надання кредитних коштів відповідачу, отримання і використання таких коштів відповідачем, а відповідачем, в свою чергу, не виконано умови кредитного договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1664,43 грн (68,71%) /а. с. 21/.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» заборгованість за Кредитним договором №169RPUA212140001 від 02 серпня 2021 року у розмірі 47853 (сорок сім тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 16 копійок, що складається з заборгованості за кредитом 47853 (сорок сім тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 16 копійок.

Відмовити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ПРАВЕКС БАНК» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із співвідповідача ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» судовий збір в розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 43 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування позивача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРАВЕКС БАНК», місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, 23, ЄДРПОУ 14360920.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Г. А. Далматова