Рішення № 137301047, 04.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1010/26

н\п 2/490/2145/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

В складі головуючого судді Чулуп О.С.

При секретарі судових засідань Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненим зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить визнати припиненням (відсутнім) зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС Банк» за кредитним договором №631016841 від 12.09.2018 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ « СЕНС Банк»).

В обгрунтування позову позивач вказує, що 20.12.2021 Центральним районним судом м.Миколаєва ухвалено заочне рішення по справі 490/3090/20, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа - Банк» заборгованість в сумі 196 821 грн. 94 коп., з яких: тіло кредиту 173360 грн. 45 коп.; відсотки за кредитом 1108 грн. 52 коп.; неустойка 22352 грн. 97 коп. На вказане заочне рішення подано заяву про його перегляд та ухвалою суду від 22.11.2023 це рішення скасовано. Рішенням того ж суду від 11.06.2024, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.07.2024 позов банку до ОСОБА_1 задоволено частково, з неї стягнуто заборгованість в сумі 76 674 грн.52 коп., з яких: тіло кредиту 75 566 грн. грн.; відсотки за кредитом 1 108 грн. 52 коп.

Позивач вказує, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2024 вирішено розстрочити виконання вказаного рішення строком на дванадцять місяців щомісячними рівними платежами по 6389,55 грн. Однак, реквізити АТ « Альфа-банк» та рахунок, на який потрібно сплачувати платежі, в судових рішеннях та заявах Банку відсутні. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду, на «гарячу лінію» банку, до Миколаївського відділення АТ «СЕНС БАНК», але відповіді на отримала. На письмові звернення від 14.10.2024 та 07.11.2024 відповіді на отримала.

Позивач вказує, що після неодноразових звернень до керівника Миколаївського відділення АТ «СЕНС БАНК» отримала сканкопію відповіді від 21.10.2025 на її письмову заяву від 17.10.2025, в якому були вказано реквізити для перерахунку коштів за судовими рішеннями. ОСОБА_1 сплатила цю заборгованість. Між тим, у відповіді вказано про те, що станом на 21.10.2025 за нею рахується заборгованість у сумі 269084,71 грн., хоча АТ « Альфа-банк» звернувся до суду продострокове стягнення заборгованості по кредитному договору з усіма додатковими платежами(комісіями, відсотками тощо), про що наведено у рішенні суду, а тому після сплати коштів присуджених судом ОСОБА_1 не має заборгованості перед банком. Однак, на її мобільний телефон стали надходить повідомлення від колекторської компанії про погашення заборгованості, а за інформацією бюро кредитних історій обліковується заборгованість у розмірі 264566,26 грн., внесена за ініціативою Банку, який свідомо ухилявся від прийняття виконання за закінченим договором, продовжував нараховувати якісь платежі.

Представник відповідача надав суду додаткові пояснення в яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказав, що факт повернення суми позики з порушенням встановленого договором позики строку повернення не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, яка входить до складу основного зобов`язання за весь період користування кредитом. Представник відповідача вказав, що оскільки позивачем своєчасно не виконання рішення суду про стягнення боргу, то питання про припинення зобов`язань за кредитним договором не може ставитисью

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 196821 грн. 94 коп. та судовий збір в розмірі 2952,33 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року скасовано заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2021 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2024 року залишеним без змін Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 12.09.2018 року в сумі 76674 грн. 52 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2024 року розстрочено виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2024 року по справі № 490/3090/20 строком на 12 місяців щомісячними рівними платежами по 6389,55 грн. кожний, починаючи з вересня 2024 року по серпень 2025 року включно.

Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 року направлену до АТ «Сенс Банк»(правонаступник АТ «Альфа банк») про надання реквізитів для перерахування платежів відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.06.2024 року та ухвали того ж суду від 07.10.2024 року.

Судом досліджено лист АТ «Сенс Банк» від 21.10.2025 року направлений ОСОБА_1 в якій надано реквізити для виконання рішення суду. Крім того, повідомлено, що станом на 21.10.2025 року по кредитному договору № 631016841 від 12.09.2018 року обліковується заборгованість в розмірі 269084,71 грн.

Судом досліджено платіжну інструкцію № 59-284К від 10 листопада 2025 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.10.2024 року та рішення суду від 11.06.2024 року у справі № 490/3090/20 сплатила заборгованість в розмірі 76674,50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси ПАТ «Укрсоцбанк» забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15 та від 25 травня 2016 року № 6-157цс16 міститься висновок про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата ВС відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом України 23 вересня 2015 року в постанові у справі № 6-1206цс15. Зазначеною постановою усталену судову практику в цивільних справах цієї категорії фактично було змінено та розтлумачено положення ЦК України таким чином, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Також не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій і процентів, передбачених умовами договору та ЦК України.

Разом із цим, у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивачем погашено заборгованість за кредитним договором від 12.09.2018 року в повному обсязі у відповідності до розміру визначеному рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2024 року.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що відповідачем було нараховано інфляційні втрати за 3% річних у відповідно до ст. 625 ЦПК України за несвоєчасне виконання рішення суду матеріали справи не містять, розрахунку останніх відповідачем не надано.

За такого суд приходить до висновку, що зобов`язання позивача за кредитним договором № 631016841 від 12.09.2018 року припинено у зв`язку з його виконанням проведеним належним чином.

За такого суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем ж не надано зокрема копії договору про надання правової допомоги, акту наданих послуг з детальним описом наданих послуг та платіжного доручення, що підтверджує сплату витрат на правову допомогу.

За такого в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89, 263- 265, 268, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненням зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством «СЕНС Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) за кредитним договором №631016841 від 12.09.2018 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ « СЕНС Банк»).

В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя