Рішення № 137301043, 28.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8167/25

н\п 2/490/848/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді - Чулуп О.С.,

при секретарі судового засідання - Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10128 вчинений 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 27405,38 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів. Жодних претензій чи іншої інформації про наявність будь-якої заборгованості перед стягувачем позивач не отримував. Окрім того виконавчий напис вчинено без надання нотаріусу доказів безспірності заборгованості.

Представник відповідача надав заяву в якій вимоги визнав. Надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий напис № 10128 від 30.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 27405,38 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини першоїстатті 1Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII(в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XIIнотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, виконавчий написце розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат`та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьомустаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат`у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таких висновків дійшов Верховнй Суд у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.

Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.

Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.

Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 08 жовтня 2016 року по 20 січня 2020 року у сумі 27405,38 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 9320,79 грн., заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею 5800 грн., плати за вчинення виконавчого напису 150 грн.

За приписами частини першоїстатті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначає позивач із сумою заборгованості перед ТОВ «ФК Управління Активами» вона не погоджується.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування за період з 08 жовтня 2016 року по 20 січня 2020 року заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК Управління Активами» у сумі 27405,38 грн.

Відтак сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 08 жовтня 2016 року по 20 січня 2020 року у сумі 27405,38 грн. не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Щодо твердження позивача про те, що його не було повідомлено про наявність заборгованості.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Верховний Суду постанові№ 554/6777/17від 13.10.2021року зазначив, що на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте,право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеномустаттею 84 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано доказів направлення позичальнику ОСОБА_1 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником ОСОБА_1 ,а за такого суд приходить висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана),а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 по справі № 554/6777/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленомузаконом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Крім того позивачу з державного бюджету підлягає поверненню судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2025 року, акт приймання-передачі виконаних робіт № 1, прибутковий касовий ордер від 01.10.2025 року на суму 4000 грн.

Отже, позивач підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, яка підлягає розподілу за результатами розгляду справи.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. ст.12,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов - задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10128 від 30 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 27405,38 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн. сплачений 01.10.2025 року за платіжною інструкцією № 1.333739179.1 до АТ КБ «Приватбанк».

Рішення набирає законної сили в порядку та строки визначеніст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, адреса: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98 А, кабінет 70.

Суддя