Рішення № 137299787, 01.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/751/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія металів" до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання запиту таким, що не підлягає виконанню за участю представників:

позивача - Квартенко О.Р.

відповідача - Артем`єва Г.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія металів" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", в якій просить суд: визнати запит Акціонерного товариства ПроКредит Банк №479 від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія Металів. Також, судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що запит Акціонерного товариства ПроКредит Банк стосується господарських операцій ТОВ "Імперія Металів" із Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", яке є підприємством оборонно-промислового комплексу та виконує завдання пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави, а надання запитуваної інформації у запитаному обсязі може призвести до розголошення відомостей з обмеженим доступом. При цьому, позивач зазначає, що запит №479 від 03.03.2026 року є протиправним та не підлягає виконанню, оскільки не містить належного обґрунтування необхідності отримання саме такого обсягу документів та пояснень, а також не містить конкретизації обставин, які потребують перевірки та для яких є необхідним отримання відповідної інформації. У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок протиправних дій працівників Філії Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у місті Харкові, місцезнаходження якої зареєстроване на території Київського району м. Харкова, то даний спір належить до предметної та територіальної юрисдикції Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 13.04.2026 о 12:30.

Відповідач 08.04.2026 за вх.№ 8357 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що є підстави для передачі справи на розгляд іншому суду (пункт 1 частини першої статті 31 ГПК України), є підстави для залишення позову без розгляду (пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України), є підстави для відмови у позові (відсутність порушення прав та законних інтересів позивача; обраний невірний спосіб захисту прав; запит банку відповідає закону та підлягає виконанню). Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача - ненадання у повному обсязі банку документів та відомостей, необхідних для проведення належної перевірки, у зв`язку з чим суд повинен саме на позивача повністю покласти судові витрати (пов`язані з витратами на правову допомогу) відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України, оскільки спір виник саме внаслідок неправильних дій позивача.

13.04.2026 судом було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2026 о 12:00.

Позивач 22.04.2026 за вх.№ 9718 подав до суду відповідь на відзив, в який вказував, що Верховний Суд у постановах від 09.07.2025 року у справі № 927/400/24 та 20.08.2025 року у справі № 922/5196/23 дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права (подання позову з вимогою про визнання протиправними дії) не суперечить чинному законодавству. Доводи відповідача про необхідність передачі справи до іншого суду фактично зводяться до застосування лише загального правила підсудності, при цьому повністю ігнорується існування альтернативної підсудності, прямо передбаченої законом.

Відповідач 23.04.2026 за вх.№ 9782 подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якому виклав клопотання про передачу справи № 922/751/26 на розгляд іншого суду - Господарського суду міста Києва.

23.04.2026 судом було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.04.2026 о 13:00.

Позивач 27.04.2026 за вх.№ 10025 подав до суду заяву, в який просив суд відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про передачу справи № 922/751/26 за підсудністю до Господарського суду міста Києва та залишити справу № 922/751/26 у провадженні Господарського суду Харківської області.

27.04.2026 судом було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.04.2026 о 12:15.

Позивач 30.04.2026 за вх.№ 10380 подав до суду заяву, в який вказував, що справа № 922/751/26 підлягає подальшому розгляду саме Господарським судом Харківської області, як судом, визначеним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2026 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи № 922/751/26 на розгляд іншого суду, закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/751/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.05.2026 о 12:45.

11.05.2026 судом було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 01.06.2026 о 11:30.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2026 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів» та Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» 03 вересня 2020 року було укладено договір № CUR_LE_185069 про обслуговування поточного рахунку.

Відповідно до Додатку від 03 вересня 2020 року до договору № CUR_LE_185069 ТОВ «Імперія Металів» має рахунок № НОМЕР_1 стосовно у валюті UAH та ще ряд рахунків у інших валютах.

Відповідно до пункту 2.1 договору № CUR_LE_185069 від 03.09.2020 року, Банк має право здійснювати договірне та примусове списання коштів з рахунку клієнта, а також обмежувати право Клієнта розпоряджатися коштами на рахунку Клієнта у випадках, передбачених цим договором та законодавством України.

ТОВ «Імперія Металів» було отримано через систему iBank2UA запит АТ «ПроКредит Банк» від 03.03.2026 щодо надання документів та пояснень стосовно низки вхідних та вихідних платежів по рахунку, а також було зазначено, що на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон № 361-IX), Банк має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (утому числі розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Зазначений запит стосувався одного вхідного платежу від Держаного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» здійсненого 25.12.2025 року та декілька вихідних платежів до ФОП Полянської Ірини Миколаївни здійснених 02.12.2025 року, 05.12.2025 року та 24.12.2025 року.

ТОВ «Імперія Металів» листом від 25.03.2026 року було надано відповідь АТ «ПроКредит Банк» на зазначений запит. Також, ТОВ «Імперія Металів» звернулось до Господарського суду Харківської області з даним позовом в якому просить суд: визнати запит Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» №479 від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон № 361-IX), банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а тому зобов`язані діяти виключно в межах, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 2-6 ч. 2 ст. 8 Закону № 361-IX Банк, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, зобов`язаний, зокрема: 2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; 4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; 5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); 6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

Частина 1 ст. 7 Закону № 361-IX передбачає обов`язок банку застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності суб`єкта, враховуючи критерії ризику.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 361-IX, належна перевірка здійснюється в разі: встановлення ділових відносин (крім ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування, що не містять накопичувальної складової та загальна страхова премія за якими не перевищує 40 тисяч гривень або її сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; а також крім встановлення ділових відносин, що виникають на підставі договорів про участь у лотереї, за умови що розмір ставки учасника не перевищує 5 тисяч гривень); наявності підозри; здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка; проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень; виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Згідно з ч. 7 ст.11 Закону № 361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Отже, суб`єкт первинного фінансового моніторингу, яким у даному випадку є банк (відповідач), має право витребувати інформацію виключно за наявності визначених законом підстав, зокрема у разі виникнення підозри щодо фінансової операції, необхідності здійснення належної перевірки клієнта, виникнення сумнівів у достовірності раніше отриманих даних клієнта або у випадках, прямо передбачених Законом.

При цьому обсяг витребуваної інформації повинен відповідати принципу ризик-орієнтованого підходу та бути співмірним з метою проведення належної перевірки клієнта. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу не наділений правом витребувати інформацію без належного обґрунтування необхідності її отримання або у надмірному обсязі, який не пов`язаний безпосередньо з перевіркою конкретної фінансової операції чи ризик-профілю клієнта.

Відповідно до пояснень представника АТ «ПроКредит Банк» запит №479 від 03.03.2026 року був складений та направлений клієнту у зв`язку з підозрою щодо завищення ціни продажу обладнання довгострокового використання (Токарний верстат з ЧПК LА-250М) загальною вартістю 9 377 000,00 грн. до Держаного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» та здійснення операцій, що не мають економічної доцільності/або виведення коштів через оплату послуг пов`язаній особі з одним з кінцевих бенефіцарних власників ТОВ «Імперія Металів» - ФОП Полянська Ірина Миколаївна. Зазначені операції (діяльність) Позивача схожі на приклади сценаріїв оприлюднених у типологічних дослідженнях: Приклад 2025.4.3.9. Незаконне привласнення бюджетних коштів за участю пов`язаних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Приклад 2025.4.3.11. Розкрадання бюджетних коштів шляхом завищення ціни проданого товару.

Крім того, представник АТ «ПроКредит Банк» також посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень було виявлено відомості про кримінальне провадження №42021140400000023 від 13.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України в епізоді якого є оперативна інформація і щодо діяльності ТОВ «Імперія Металів».

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача були обґрунтовані підозри здійснення позивачем чи його кінцевим бенефіціарним власником операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Посилання відповідача на завищення ціни продажу обладнання (Токарний верстат з ЧПК LА-250М) який було продано до Держаного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство України не встановлює порядку формування цін на товари у господарській діяльності суб`єктів господарювання. Ціноутворення є елементом господарської самостійності підприємства та здійснюється на власний розсуд відповідно до ринкових умов.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України, чинного на дату вказаного продажу, суб`єкти господарювання можуть самостійно встановлювати ціни (тарифи) на продукцію та послуги, якщо інше не передбачено законодавством.

Доказів того, що ціна продажу зазначеного обладнання суперечить будь-яким нормативно встановленим обмеженням або є наслідком протиправних дій, матеріали справи не містять.

Посилання АТ «ПроКредит Банк» на те, що ТОВ «Імперія Металів» неодноразово проводилась закупівля верстатів, зокрема у нерезидента QUASER MACHINE TOOLS INC (Китай) та ціни коливались в діапазоні 67000 - 78000 дол. США судом оцінюються критично, оскільки в додатку №14 від 11.08.2025 року до контракту №1510-01/2020 від 15.10.2020 року, на який посилається відповідач, йдеться про вертикально-фрезерний верстат з ЧПК, а не токарний верстат з ЧПК. Отже, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вартість токарного верстата з ЧПК LА-250М у розмірі 9 377 000,00 грн. є завищеною зокрема, висновку експерта, довідки про ринкову вартість аналогічного обладнання або будь-якого іншого порівняльного документа. Відтак, твердження про завищення ціни є лише припущенням банку, яке не підкріплене жодними доказами.

Щодо посилань банку на здійснення операцій, що не мають економічної доцільності та/або виведення коштів через оплату послуг пов`язаній особі ФОП Полянській Ірині Миколаївні, суд зазначає, що відповідач не навів жодного конкретного обґрунтування, яким чином відповідні операції свідчать про відсутність економічної доцільності або про виведення коштів.

Висновок про безпідставність операцій не може ґрунтуватися виключно на факті наявності господарських відносин між ТОВ «Імперія Металів» та ФОП Полянською І.М. як пов`язаною особою. Чинне законодавство не забороняє здійснення господарської діяльності між пов`язаними особами, а сам по собі факт такого зв`язку не є індикатором ризику легалізації доходів або фінансування тероризму. Будь-яке твердження про безпідставність чи штучність операцій повинно спиратись на конкретні докази зокрема, відсутність реально наданих послуг, невідповідність обсягів оплат ринковим умовам, наявність ознак фіктивності. Проте таких доказів відповідачем надано не було, а отже зазначені твердження є не підтвердженим припущенням з боку відповідача.

Щодо посилання банку на Типологічне дослідження Державної служби фінансового моніторингу «Ризики та загрози легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму в умовах військової агресії російської федерації» (2025), суд зазначає таке. Наведені відповідачем приклади Приклад 2025.4.3.9 («Незаконне привласнення бюджетних коштів за участю пов`язаних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») та Приклад 2025.4.3.11 («Розкрадання бюджетних коштів шляхом завищення ціни проданого товару») стосуються схем, у яких зафіксовано узгоджені дії кількох суб`єктів, спрямовані на незаконне заволодіння бюджетними коштами із залученням підконтрольних підприємств та із документальними ознаками фіктивності операцій. Натомість, у справі, що розглядається, фінансові операції позивача не містять жодних із визначальних ознак, характерних для вищезазначених прикладів. Відповідач не пояснив, у чому саме полягає схожість операцій ТОВ «Імперія Металів» із описаними типологіями, не навів конкретних ознак, які б вказували на аналогічну схему, та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю позивача та наведеними прикладами. Саме по собі типологічне дослідження є методичним документом, який описує загальні схеми та тенденції, однак не є нормативно-правовим актом і не може бути самостійною підставою для формування обґрунтованої підозри щодо конкретного клієнта за відсутності реальних фактичних підстав. Відтак, посилання банку на зазначене дослідження є формальним і не доводить обґрунтованості підозри щодо операцій позивача.

Посилання АТ «ПроКредит Банк» на сам лише факт порушення кримінального провадження №42021140400000023 від 13.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є ТОВ «Імперія Металів», не є безумовною підставою для формування підозри про здійснення позивачем чи його кінцевим бенефіціарним власником операцій ВК/ФТ, інших злочинів. У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності обвинувального вироку суду, тоді як згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено судом. Відтак, факт існування кримінального провадження, яке не завершилось обвинувальним вироком, що набрав законної сили, не може бути кваліфікований як належний доказ протиправної діяльності позивача та не може слугувати самостійною підставою для обмеження його прав як клієнта банку.

Крім того, зазначені в кримінальному провадженні №42021140400000023 від 13.07.2021 року обставини досліджувалися у справі № 914/2346/20 за позовом ТОВ «Імперія Металів» до Державного підприємства «Львівський державний завод Лорта» про стягнення заборгованості. При цьому суд звертає увагу, що зазначена справа стосується господарського спору між двома юридичними особами щодо виконання договірних зобов`язань, а не встановлення фактів легалізації доходів або фінансування тероризму. Відтак, посилання на матеріали зазначеного кримінального провадження у контексті обґрунтування підозри щодо операцій ВК/ФТ є непропорційним та таким, що виходить за межі ризик-орієнтованого підходу, передбаченого Законом № 361-IX, створює штучні перешкоди у здійсненні ТОВ «Імперія Металів» його законної господарської діяльності.

Також, суд констатує, що відповідачем до матеріалів справи було долучено банківську виписку щодо банківського рахунку фізичної особи-підприємця Полянського Володимира Івановича за період з 01.08.2025 по 03.03.2026 року, яка не стосується предмету позову у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Згідно п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону № 361-IX неприйнятно високий ризик це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (надалі Положення №65), яким визначено загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу.

Пунктами 34-37 Положення №65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. 45, 46 Положення№65).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №910/18504/20, від 09.01.2024 року у справі №922/1253/23.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд наголошує, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладене вище в сукупності та з огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази та наведені позивачем доводи були більш вірогідними, аніж докази та заперечення відповідача про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючі передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновків, що запит АТ «ПроКредит Банк» №479 від 03.03.2026 року був складений без достатніх фактичних та правових підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Підозра щодо операцій позивача, якою відповідач обґрунтовував необхідність витребування інформації, ґрунтувалася виключно на припущеннях, жодне з яких не підтверджене належними та допустимими доказами.

Суд встановив, що відповідач не довів наявності обґрунтованої підозри щодо здійснення позивачем операцій з легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму, не надав доказів відповідності витребуваної інформації принципу ризик-орієнтованого підходу та не обґрунтував співмірність обсягу запитуваних відомостей меті проведення належної перевірки клієнта.

За таких обставин дії АТ «ПроКредит Банк» щодо витребування у ТОВ «Імперія Металів» інформації за запитом №479 від 03.03.2026 року є протиправними як такі, що вчинені за відсутності визначених законом підстав та з порушенням принципу ризик-орієнтованого підходу, закріпленого Законом № 361-IX. Тим самим суд вважає встановленим та доведеним, що АТ «ПроКредит Банк» порушено обов`язок діяти виключно в межах чинного законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, адже вказане законодавство не надає банкам безмежних прав щодо витребування інформації.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для залишення позову без розгляду згідно ч.3 ст. 43 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 43, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати запит Акціонерного товариства ПроКредит Банк (код ЄДРПОУ 21677333) №479 від 03.03.2026 року таким, що не підлягає виконанню Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія Металів (код ЄДРПОУ 30754807).

Стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (03115, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 107а, код ЄДРПОУ 21677333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Металів (61020, м. Харків, Григорівське шосе, буд. 88, код ЄДРПОУ 30754807) 2662,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" червня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова