Ухвала суду № 137296490, 10.06.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/243/26

Провадження №2-н/549/24/26

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

10 червня 2026 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Василюк Т.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Чорнухинського районного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу, відповідно до змісту якої просить видати наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 7566,33 грн та судового збору в розмірі 332,80 грн.

Перевіряючи матеріали заяви на дотримання вимог статей 161-164 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, виходячи з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст.163 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Згідно п.2 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст.58 ЦПК України).

Процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії як «представництво» і «самопредставництво».

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (див., зокрема, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 367/1906/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 297/2875/17, від 23 лютого 2024 року у справі № 761/36171/16-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 133/2744/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 2011/17564/12, від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11, від 28 лютого 2024 року у справі № 758/7617/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 604/649/23, від 12 березня 2024 року у справі № 296/1646/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 536/1267/18).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 367/1906/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 297/2875/17, від 23 лютого 2024 року у справі № 761/36171/16-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 133/2744/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 2011/17564/12, від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11, від 28 лютого 2024 року у справі № 758/7617/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 604/649/23, від 12 березня 2024 року у справі № 296/1646/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 536/1267/18).

Також, необхідність підтвердження повноважень діяти від імені позивача за правилами самопредставництва наведеними документами підтверджена сталою практикою Верховного Суду (ухвала від 23.05.2024 в справі № 205/12147/23, ухвала від 17.12.2024 в справі № 2-2819/10, ухвала від 31.03.2025 в справі №727/4375/24 тощо).

Суд наголошує, що за змістом ч.3 ст.58 ЦПК України та ч.1, ч.2 ст.60 ЦПК України, представництво юридичної особи може здійснюватися або в порядку самопредставництва, або ж адвокатом, незалежно від того, малозначною є справа чи ні, оскільки інше тлумачення цих норм суперечило б змісту інституту представництва юридичної особи, і в такому разі інтереси юридичної особи, не зважаючи на імперативні приписи ч.3 ст.58 ЦПК України разом з ч.1 ст.60 ЦПК України, могла би представляти будь-яка фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність з наданням лише довіреності. Натомість, можливість представляти інтереси юридичної особи будь-якою фізичною особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність, на підставі лише довіреності (не як адвоката), або ж в порядку самопредставництва тільки на підставі довіреності, суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 та вказаним приписам ЦПК України.

Подана заява про видачу судового наказу в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» підписана провідним фахівцем відділу моніторингу проблемної заборгованості Департаменту врегулювання дебіторської заборгованості ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Білою Іриною Володимирівною та на підтвердження повноважень останньої до заяви додано копію довіреності №2/2-2026/21п від 02 лютого 2026 року виданої директором Людмилою Кіндер.

Разом з тим, до поданої заяви про видачу судового наказу не додано доказів на підтвердження можливості здійснення провідним фахівцем відділу моніторингу проблемної заборгованості Департаменту врегулювання дебіторської заборгованості ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Білою Іриною Володимирівною представництва інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в суді (наказ про призначення Білої І.В., посадова інструкція тощо) (самопредставництво юридичної особи), у зв`язку з чим зазначена довіреність не може слугувати підтвердженням наявності у Білої І.В. повноважень на представництво інтересів заявника в Чорнухинському районному суді Полтавської області.

Водночас, матеріали заяви не містять також даних про те, що Біла І.В., як представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» діє як адвокат, відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки до матеріалів справи не надано ордеру виданого відповідно до вимог вказаного закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Білою І.В. не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень звертатися до Чорнухинському районному суді Полтавської області в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що заяву про видачу судового наказу підписано уповноваженою особою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи наявність підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.165 ЦПК України, у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» слід відмовити.

Керуючись статтями 160-167, 259-261, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

У видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.

Відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М.Василюк