Рішення № 137287308, 10.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6891/26

Провадження № 2/185/7474/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бакумов О.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», про визнання права власності, в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 4.4005 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада, укладений 31.08.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, загальною площею 4.4005 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем.

Позиція позивача

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилався на те, що 31 серпня 2018 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 4.4005 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада, без нотаріального посвідчення. За домовленістю сторін продаж вищезазначеної земельної ділянки здійснено за 140 000,00 гривень, що еквівалентно 5400 доларів США, які Продавець одержав у повному обсязі від Покупця до підписання даного договору. В підтвердження передачі коштів за зазначеним договором купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 31.08.2018 складена власноручно написана розписка про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 140 000,00 грн, жодних претензій до ОСОБА_1 , як покупця земельної ділянки, ОСОБА_2 не мав. Під час підписання зазначеного договору, Продавець передав Покупцю державний акт та інші документи, які стосуються земельної ділянки. Тобто сторони домовились щодо усіх істотних умов договору та виконали їх. Крім того, сторони домовились, що відповідач після скасування мораторію в Україні на продаж земель сільськогосподарського призначення, з`явиться за першою вимогою позивача для нотаріального посвідчення вказаного договору продажу земельної ділянки. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки, чим порушує права позивача, що свідчить про втрату інтересу до цього правочину.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бакумов О.С., представник третьої особи ТОВ «Зоря» не з`явились, відповідно до поданих заяв просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка, загальною площею 4.4005 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада, на підставі договору розподілу спадкового майна, серія та номер: 1-8116, виданого 23.12.2010 державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Шкицькою Ю.А., державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: 084744, виданого 12.04.2004 Павлоградським районним відділом земельних ресурсів.

Право власності на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано (номер запису про право власності: 2273409 від 20.08.2013), відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності № 8579863 від 28.08.2013.

Крім того, як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 156575284 від 18.02.2019, 05.12.2018 укладений договір оренди вищезазначеної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря» та ОСОБА_2 , зі строком дії договору до 05.12.2067 (номер запису про речове право: 30330069 від 04.02.2019).

Як вбачається із заяви ТОВ «Зоря» від 09.06.2026, орендна плата за договором оренди від 05.12.2018 ОСОБА_2 не виплачується.

Матеріалами справи встановлено, що 31 серпня 2018 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 4.401 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада, без його нотаріального посвідчення.

За домовленістю сторін продаж вищезазначеної земельної ділянки здійснено за сто сорок тисяч гривень, що еквівалентно 5400 доларів США, які Продавець одержав у повному обсязі від Покупця до підписання даного договору (п. 4 Договору купівлі-продажу). В підтвердження передачі коштів за зазначеним договором купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 31.08.2018 складена власноручно написана розписка про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 140 000,00 грн, жодних претензій до ОСОБА_1 , як покупця земельної ділянки, ОСОБА_2 не мав. Під час підписання зазначеного договору, Продавець передав Покупцю державний акт та інші документи, які стосуються земельної ділянки (п. 6 Договору).

Крім того, сторони домовились, що відповідач зобов`язується на першу вимогу позивача прибути для нотаріального посвідчення даного договору (п. 12 Договору).

Як вбачається з позову, відповідач після скасування мораторію в Україні на продаж земель сільськогосподарського призначення ухиляється від нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу земельної ділянки, що свідчить про втрату інтересу до цього правочину, чим порушує права позивача.

Норми права, які застосував суд, та висновки

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України, відповідно до п.15 розділу X "Перехідні положення" встановлював заборону громадянам до 01.01.2005 продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб (далі - мораторій).

При цьому за ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а земельне законодавство України базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України).

07.12.2004 набрав чинності Закон України від 06.10.2004 №2059-IV "Про внесення змін до Земельного кодексу України", який продовжив дію мораторію до 01.01.2007 і заборонив громадянам міну земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також паїв.

13.01.2007 набрав чинності Закон України від 19.12.2006 № 490-VI "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів", який продовжив дію мораторію до 01.01.2008.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який продовжив дію мораторію до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

З 22.05.2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині продовження дії мораторію рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 були визнані неконституційними.

04.06.2008 набрав чинності Закон України від 03.06.2008 №309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який продовжив дію мораторію до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

02.02.2010 набрав чинності Закон України від 19.01.2010 №1783-VI "Про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок", яким дію мораторію було продовжено до 01.01.2012.

30.12.2011 набрав чинності Закон України від 20.12.2011 №4174-VI "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо заборони на відчуження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення", яким дію мораторію було продовжено до 01.01.2013.

20.12.2012 набрав чинності Закон України від 20.11.2012 №5494-VI "Про внесення змін до Земельного кодексу України", яким дію мораторію було продовжено до 01.01.2016.

09.12.2015 набрав чинності Закон України від 10.11.2015 №767-VIII "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель", яким дію мораторію було продовжено до 01.01.2017.

02.11.2016 набрав чинності опублікований в газеті "Голос України" 2016, №207 від 01.11.2016 Закон України від 06.10.2016 №1669-VIII "Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель", яким дію мораторію було продовжено до 01.01.2018.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин, згідно з п. 15 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускалася купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Одночасно, згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsitsyura v. Ukraine), що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 149), зазначивши, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

31.03.2020 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення" і який набрав чинності 01.07.2021, з прийняттям якого було внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Зокрема, ст. 130 ЗК України викладено у новій редакції, яка дозволяє набуття громадянами у власність земель сільськогосподарського призначення на підстав цивільно правових угод; ст. 131 врегульований порядок набуття громадянами у власність земель сільськогосподарського призначення на підстав цивільно правових угод. Зокрема, укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відтак, на час звернення позивача із позовом до суду про визнання права власності на земельну ділянку на підставі укладеного договору купівлі-продажу між сторонами від 31.08.2018, вже відсутні законодавчі обмеження щодо відчуження громадянами України земельних ділянок з цільовим призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку визначеному законом, проте, як вбачається з позову, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018, втратив інтерес до цього правочину.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.08.2018, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, виконали умови договору, що також підтверджується розпискою складеною відповідачем у простій письмовій формі, претензій не мали один до одного, але посвідчити його нотаріально домовились за першою такою вимогою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України вбачається, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Ст. 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 06 вересня 2017 року в цивільній справі № 6-1288цс17, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що сторони домовились щодо усіх істотних умов укладеного між ними договору купівлі-продажу земельної ділянки, фактично між сторонами відбулося повне його виконання, з передачею обумовленою договором сумою 140 000,00 грн за продаж земельної ділянки, фактичної передачі земельної ділянки позивачу та усіх правовстановлюючих документів на неї, відсутності законодавчо-визначених заборон щодо продажу зазначеної земельної ділянки, а також не можливості нотаріального посвідчення вказаного правочину з незалежних від позивача обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання права власності за позивачем права власності на зазначену земельну ділянку, так як достатнім поновленням прав позивача у даному спорі є визнання права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Судові витрати

При подачі позову, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, відповідно до квитанції № 0032810104 від 12.02.2026, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 4.4005 га, кадастровий № 1223584500:01:003:0045, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Межиріцька сільська рада.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межиріч, вул. Молодіжна, код ЄДРПОУ: 30720872.

Суддя В.М. Бондаренко