Ухвала суду № 137287055, 26.02.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8658/25

Провадження № 1-кс/202/1357/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

26 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на вилучені під час обшуків грошові кошти в сумі 3400 доларів США та автомобіль марки «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 , заборонивши будь-яким особам відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

Зазначене кримінальне провадження розпочато на підставі повідомлення № 2438404-1-1, яке надійшло каналом SIENA від компетентних органів Латвійської Республіки, за фактом заволодіння невстановленою групою осіб шляхом обману (шахрайства) грошовими коштами громадян Латвійської Республіки.

Між компетентними органами України та Латвійської Республіки було укладено угоду про створення спільної слідчої групи.

В січні 2026 року укладено додаткову угоду про розширення спільної слідчої групи, до якої увійшли Литва, Латвія та Україна.

Під час досудового розслідування установлено, що в 2023 році на території м. Дніпра була створена злочинна організація, учасники якої систематично заволодівають грошовими коштами громадян країн Балтії (переважно Латвійської та Литовської Республік) та інших країн Європейського Союзу.

Так, органом досудового розслідування зібрані докази, що для реалізації злочинного умислу ОСОБА_8 і ОСОБА_9 організовано діяльність шахрайських «колл-центрів», спрямовану на вчинення протиправних дій під виглядом «криптоінвестування» та подальшого «юридичного повернення активів» нібито раніше інвестованих коштів.

Із цією метою ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підібрали та облаштували офісні приміщення у м. Дніпрі, обладнали їх комп`ютерною технікою, мережевим обладнанням із доступом до Інтернету та спеціальним програмним забезпеченням.

Крім того, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 для вчинення спільних кримінальних правопорушень підібрали інших учасників злочинної організації, серед яких виокремили виконавців та пособників, розподілили між ними ролі, а саме для ролі так званих «клоузерів» (учасник шахрайського «call-центру», що означає дуже досвідченого менеджера, який майстерно «закриває» (укладає) угоди, особливо великі, на фінальних етапах переговорів, залучаючи клієнтів до покупки) залучили ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а для ролі так званих «холодників» (учасника шахрайського «call-центру», оператор, який здійснює «холодні дзвінки», несподівані дзвінки потенційним жертвам з метою обману) залучили ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Роль пособників виконували ОСОБА_16 (здійснює ІТ-супровід створення та функціонування сайтів/платформ під виглядом «криптоінвестицій», налаштування «таргетованої» реклами, забезпечення роботи офісів), ОСОБА_17 (здійснює конвертацію криптовалюти та обготівковування коштів отриманих від потерпілих за допомогою власного «пункту обміну валют»), ОСОБА_18 (займався реєстрацією криптогаманців для отримання коштів від потерпілих та їх подальше перерахування на підконтрольні рахунки злочинної організації).

Крім того, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 розроблено схему вчинюваних кримінальних правопорушень, поетапний план яких доведено до учасників злочинної організації, що полягав у наступному.

На першому етапі злочину одні з учасників злочинної групи - працівники шахрайського колл-центру, так звані «холодники» за допомогою електронно-обчислювальної техніки, мережевого обладнання, спеціального програмного забезпечення та месенджера Telegram, за допомогою ІР-телефонії «Zoiper» здійснювали дзвінки громадянам країн Балтії, зокрема Латвії та Литви, та інших країн-членів Європейського Союзу та пропонували здійснити інвестування в «криптовалюту», на що потерпілі погоджувалися.

Для цього учасник злочинної організації за допомогою спеціальної програми віддаленого доступу «AnyDesk» на відомих криптобіржах, зокрема «WhiteBite», «Binance» або криптообмінних платформах (обмінниках), зокрема «Paybis», здійснювали реєстрацію (відкриття) онлайн-криптогаманця, на який в подальшому потерпілі з власних рахунків здійснювали перекази коштів, при цьому під час розмов шляхом обману або зловживання довірою дізнавалися в осіб ідентифікаційні дані банківських рахунків, а також ключі доступу до особистих кабінетів «Інтернет - банкінгу» та відповідних криптогаманців.

Далі через месенджер Telegram потерпілим надавалося посилання

на заздалегідь розроблений учасниками злочинної фіктивний сайт «webglobalinc» або «financial.pro», які імітували зростання прибутку та надавали уявлення потерпілим, що вони дійсно інвестували в криптобіржу та для постійного приросту доходів учасники злочинної організації повідомляли потерпілим про необхідність здійснення регулярних платежів, фактично під виглядом купівлі криптовалюти. В той же час з метою введення в оману учасники злочинної організації повертали шляхом зворотного перерахування частини грошових коштів потерпілим під виглядом дійсного отримання доходів від інвестицій в криптовалюту та відразу після чого виманювали у потерпілих ще більші суми коштів.

Разом із тим, коли потерпілий бажав повернути всі нібито інвестовані кошти, то з ним відразу втрачався зв`язок, що і було завершення першого етапу вчинення кримінального правопорушення.

Через деякий час відповідно до розробленого ОСОБА_8

та ОСОБА_9 злочинного плану учасники злочинного організації переходили до наступного етапу вчинення кримінального правопорушення.

Так, вже інші учасники злочинної організації, використовуючи нікнейм « ОСОБА_19 », створений заздалегідь у месенджері «Telegram», встановлювали зв`язок з раніше ошуканими потерпілими під вигаданим приводом надання послуг з повернення інвестованих ними грошових коштів в криптовалюту.

У розмовах учасники колл-центру представлялися, зокрема, « ОСОБА_20 », « ОСОБА_21 », « ОСОБА_22 » або « ОСОБА_23 » та відрекомендовувалися як спеціалісти з юридичного супроводження втрачених фінансових активів, для цього надсилали потерпілим фіктивні згенеровані документи.

Маючи отриману попередньо інформацію про потерпілого, в тому числі його анкетні та інші особисті данні, відомості про дати, час і суми раніше нібито інвестованих грошових коштів, відповідно до злочинної схеми вчинюваного кримінального правопорушення, продовжували розмови з потерпілими, вводячи далі їх в оману.

Кошти від потерпілих перераховувалися на криптогаманці учасників групи ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Потім відбувалась монетизація на криптобіржах/платформах (зокрема WhiteBit, Binance) або на криптообмінних платформах (зокрема Paybis). Отримані таким чином грошові кошти на території міста Дніпра розподілялися між учасниками злочинної організації.

В цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

17 лютого 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра були проведені обшуки, а саме за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де вилучено грошові кошти в сумі 3400 доларів США, та в автомобілі «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 , під час якого вилучено вказаний автомобіль, який належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 .

Вказані грошові кошти та автомобіль були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор відзначає, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, за вчинення яких передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Також, на думку прокурора, вилучене майно може підлягати спеціальній конфіскації в порядку ст. 96-2 КПК України, зокрема, як таке, що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що на цій стадії кримінального провадження є виправданим тимчасове обмеження прав власника та володільця майна шляхом накладення арешту та заборони користування та відчуження майна з метою запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення, оскільки особи, які ймовірно можуть бути причетними до злочину, використовують вказане майно, мають безпосередній доступ до нього та можуть вчинити вищевказані дії з метою унеможливлення притягнення їх до кримінальної відповідальності або застосування покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, в даному випадку основоположні суспільні інтереси переважають над принципом мирного володіння майном, обмеження прав власника/володільця вказаного майна матиме тимчасовий характер, є розумним та співмірним із завданням кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_5 та власники майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечували.

Зокрема ОСОБА_4 наполягав на тому, що грошові кошти належать йому та його дівчині ОСОБА_24 .

ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначено, що він працює, отримує пенсію з 2020 року, автомобіль придбаний ним у жовтні 2025 року за власні кошти в розмірі 18 000 доларів США.

ОСОБА_7 в судовому засіданні також пояснила, що з 1991 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , вона також працює, отримує заробітну плату.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000473 від 15.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

В цьому кримінальному провадженні 17 лютого 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме участі у злочинній організації; заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у складі злочинної організації, в особливо великих розмірах.

Так, згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 інкримінується завдання разом з іншими співучасниками злочину матеріальної шкоди громадянам країн Балтії на суму 157 176 Євро, що еквівалентно 8 000 258,40 грн.

Під час проведення 17 лютого 2026 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 були вилучені , серед іншого, грошові кошти в сумі 3400 доларів США.

Також під час обшуку автомобіля марки «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 був вилучений вказаний автомобіль та ключі від нього.

Згідно з матеріалами клопотання вказаний автомобіль зареєстрований 10.10.2025 року за ОСОБА_6 .

Постановою слідчого від 17 лютого 2026 року автомобіль і гроші визнані речовими доказами.

При вирішенні питання про арешт вищевказаного рухомого майна та грошових коштів слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема, частиною першою статті 190 цього Кодексу.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255 та частиною 5 статті 190 КК України, санкціями яких передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також матеріалами, отриманими в рамках угоди про створення спільної слідчої групи між Україною та Латвійською Республікою.

Отже, в разі доведеності підозри ОСОБА_4 до нього може бути застосовано судом додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тому накладення арешту на вилучені за місцем його мешкання грошові кошти в сумі 3400 доларів США з метою забезпечення виконання вказаного покарання ґрунтується на кримінальному процесуальному законі.

Доказів належності частини вказаних коштів ОСОБА_24 , як зазначав підозрюваний, не надано.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 інкримінується вчинення вищезазначених злочинів, починаючи з 2023 року. ОСОБА_4 офіційно не працює, докази наявності у нього законних джерел доходу відсутні.

Отже, є достатні підстави вважати, що ці грошові кошти могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення (заволодіння коштами громадян країн Балтії), оскільки стороною захисту не надано доказів наявності у ОСОБА_4 та його співмешканки ОСОБА_24 достатніх законних джерел доходу.

Слідчий суддя також ураховує, що грошові кошти в разі не накладення на них арешту можуть бути витрачені або приховані.

Тож слідчий суддя вважає доведеним, що в разі не накладення арешту на вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_25 грошові кошти існує ризик їх відчуження, приховування, так як він та члени його сім`ї є заінтересованими в результатах цього кримінального провадження, що унеможливить або ускладнить конфіскацію майна у випадку постановлення в майбутньому стосовно нього обвинувального вироку.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_4 як накладення арешту на вилучені за місцем його проживання грошові кошти.

Накладенням арешту на вищевказане майно нікому не буде завдано збитків або інших негативних наслідків, зокрема не буде покладено індивідуальний і надмірний тягар, так як арешт носить тимчасовий характер.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора в частині накладення арешту нагрошові кошти в сумі 3 400 доларів США необхідно задовольнити, наклавши арешт на вказане майно шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Щодо арешту автомобіля марки «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 , то слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті; має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано.

Слідчий суддя враховує, що вищевказаний автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 .

При цьому стороною обвинувачення не надано достатніх даних та доказів, що автомобіль, власником якого є ОСОБА_6 , відповідає критеріям речового доказу, визначеним у статті 98 КПК України, або може підлягати конфіскації.

Посилання сторони обвинувачення на протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_15 , а саме переписку з ОСОБА_4 , який повідомляв, що буде дивитися собі автомобіль «Ауді А6», не спростовує належність цього майна ОСОБА_6 та не свідчить про те, що фактичним володільцем цього майна є ОСОБА_4 , оскільки доказів набуття цього автомобіля за грошові кошти ОСОБА_4 та його фактичне користування цим майном відсутні.

Слідчим суддею були досліджені відомості про доходи ОСОБА_6 та ОСОБА_26 , згідно з якими останні мали та мають офіційний дохід, достатній для придбання цінного майна.

Отже, підстави для накладення арешту на автомобіль «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 не доведені.

На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання в права власника цього майна як накладення арешту на його автомобіль з метою забезпечення конфіскації майна, яка може бути застосована до ОСОБА_4 . У даному випадку накладення арешту порушуватиме справедливий баланс між потребами досудового розслідування та правами власників майна.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання в частині арешту автомобіля «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт шляхомзаборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти всумі 3400 (три тисячі чотириста) доларів США, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 .

В задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на автомобіль марки «АUDI A6» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 2019 року випуску, VIN НОМЕР_2 відмовити.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_27