Ухвала суду № 137286066, 04.06.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/993/26

Номер провадження № 1-кп/371/232/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12026111220000106 від 10.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Високопілля Високопільського району Херсонської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який не є депутатом, не працює, з початковою освітою, не одруженого, на утриманні мє малолітню дитину, в силу ст.89 КК України раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12026111220000106 від 10.04.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він достовірно знав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, останнього разу внесеним Указом від 12 січня 2026 року № 40/2025, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-IX), продовженого з 3 лютого 2026 року строком проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2026, у нічний час, точного часу органом не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , керуючись особистими мотивами, викликаними почуттям ревнощі до своєї знайомої ОСОБА_6 стосовно її чоловіка ОСОБА_7 , маючи умисел пошкодження або знищення чужого майна шляхом підпалу, вирішив здійснити підпал автомобіля марки «Кіа», моделі «Magentis» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який по праву приватної власності належить ОСОБА_7 .

10.04.2026, у нічний час, точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження або знищення чужого майна шляхом підпалу, підшукуючи знаряддя вчинення злочину, на території домоволодіння відшукав 6 фрагментів (колод) деревини різних розмірів. В подальшому, близько о 03 год. 34 хв., ОСОБА_4 прибув на АЗС «UPG», яка розташована за адресою: вул. Михайлівська, буд. 2, м. Миронівка Обухівського району Київської області, де придбав 3 (три) літри бензину марки А-95 та запальничку, після чого, утримуючи при собі вищевказане знаряддя злочину, пішою ходою прослідував до автомобіля марки «Кіа» моделі «Magentis» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився поблизу житлового багатоквартирного будинку № 4 по вул. Черненка в м. Миронівка Обухівського району Київської області.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне пошкодження або знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 прибув до автомобіля марки «Кіа» моделі «Magentis» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився поблизу житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_7 , де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину, а саме: 6 фрагментів (колод) деревини, 3 (три) літри бензину марки А-95 та запальничку, вчинив дії, спрямовані на підпал автомобіля марки «Кіа» моделі «Magentis» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме поклав фрагменти (колоди) деревини поряд із автомобілем, вилив бензин на капот автомобіля та здійснив його підпал. Переконавшись у тому, що вище вказаний автомобіль загорівся, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, таким чином довівши свій злочинний умисел до кінця.

У результаті вказаних протиправних дій, внаслідок яких шляхом підпалу було пошкоджено автомобіль марки «Кіа» моделі «Magentis» сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , потерпілому ОСОБА_7 завдано майнової шкоди в сумі 227 337,60 гривень.

Разом з тим, унаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , в результаті поширення полум`я та дії високих температур пошкоджено припаркований поруч автомобіль марки «Toyota» моделі «Auris» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по праву приватної власності належить ОСОБА_8 , чим завдано майнової шкоди потерпілій в сумі 45 000,00 гривень.

Згідно з ухвалою слідчого судді від 11.04.2026 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 08.06.2026 року.

Прокурором надано суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .

Клопотання про продовження запобіжного заходу відносно останнього обгрунтоване тим, що, на думку сторони обвинувачення, оскільки ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочини, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, у разі визнання його, винуватим, дає підстави вважати, що він може переховуватись від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду, в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Також на думку сторони обвинувачення ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний висновок зроблений з того, що існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснювати незаконний вплив на свідка ОСОБА_9 , з метою зміни або відмови від наданих показань, оскільки свідок ОСОБА_9 прямо вказує на побоювання за своє життя та життя своїх близьких, а також не виключає можливості спричинення їй шкоди чи вчинення підпалу. Такі обставини свідчать про наявність загрози безпеці свідка.

ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків, а отже буде перешкоджати кримінальному провадженню. Також зазначений ризик може бути реалізований ОСОБА_4 шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення судових засідань.

Крім того, на думку прокурора, обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Даний висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 наразі має зняту та погашену судимість, його поведінка свідчить про схильність до протиправної поведінки та ігнорування закону. Зокрема, у провадженні СВ ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024111220000212 від 24.07.2024, у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, однак наразі не зібрано достатньо доказів для повідомлення останньому про підозру.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Фактичні обставини злочину, інкримінованого обвинуваченому свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Тому сторона обвинувачення просила суд продовжити строк дії запобіжного заходу у виді взяття під варту з можливістю внесення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого подав суду відзив на клопотання про продовження строку тримання під вартою. Згідно із відзивом сторона захисту уважає ризики, наведені прокурором недоведеними. Оскільки, ОСОБА_4 проживає за постійною адресою, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідки у даній справі усі допитані, обвинувачений відшкодував потерпілим завдані збитки, щиро розкаявся у вчиненому, потребує медичної допомоги, зокрема, постійного амбулаторного, а періодично стаціонарного лікування психіатра, надав суду відповідні документи на підтвердження даних обставин. Тому просив застосувати до останнього міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити та продовжити запобіжний захід у виді взяття під варту з можливістю внесення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо продовження запобіжного заходу у виді взяття під варту заперечив.

Потерпілі у судове засідання не з`явились, представником потерпілих подано до суду клопотання про розгляд клопотання за їх відсутності.

Захисник щодо продовження запобіжного заходу у виді взяття під варту заперечив з підстав, викладених у відзиві на клопотання, просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, про які вказує прокурор, є досить високою.

Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до приписів ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.

Отже, судом встановлено, що згідно ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 11.04.2026 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 08.06.2026 включно.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає за постійною адресою, має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідки у даній справі усі допитані, відшкодував потерпілим завдані збитки, щиро розкаявся у вчиненому, потребує медичної допомоги, зокрема, постійного амбулаторного, а періодично - стаціонарного лікування психіатра.

Однак, на думку суду, у ході досудового розслідування не здобуто будь-яких даних, які б вказували на наявність в останнього хвороб, які б унеможливлювали застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, оскільки ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочини, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, у разі визнання його, винуватим, дає підстави вважати, що він може переховуватись від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду, в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Також суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків, а отже, буде перешкоджати кримінальному провадженню. Також зазначений ризик може бути реалізований ОСОБА_4 шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення судових засідань.

Крім того, обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 наразі має зняту та погашену судимість, його поведінка свідчить про схильність до протиправної поведінки та ігнорування закону.

Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

У ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судовому засіданні такі відомості не надані.

На даний час суд не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред`явленого йому обвинувачення з сукупністю ризиків, які продовжують існувати. Тому, таке обмеження права обвинуваченого на свободу, суд вважає таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, про яку просить прокурор у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , встановлені судом ризики, заставу необхідно визначити у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання покладених обов`язків.

За частиною сьомою статті 183 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою цієї статті, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, доцільним, є покласти на нього обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, може зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом; 5) не відвідувати місця, визначені судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК вказані обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляу клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу.

Системний аналіз положень ст. 194, 199 КПК, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов`язків.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає доведеним вказані у клопотанні прокурора ризики щодо поведінки обвинуваченої продовжують існувати з огляду на таке.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

На переконання Суду застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Потреби судового провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує необхідність у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з метою виконання завдань кримінального провадження. Тож, відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Керуючись 194, 197, 199, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто до 24.00 години 02.08.2026 включно, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 20 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119, Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) без дозволу суду;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24.00 години 02.08.2026 включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 09.06.2026.

Суддя ОСОБА_11