Рішення № 137278878, 04.06.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 509/1383/26

Провадження № 2/506/285/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 25266,50 грн,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2026 року зазначена позовна заява надійшла до Овідіопольського районного суду Одеської області через систему «Електронний суд».

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.03.2026 року справа передана для розгляду за підсудністю до Окнянського районного суду Одеської області.

22.04.2026 року справа надійшла до Окнянського районного суду Одеської області.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 08.05.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 29.11.2022 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики №72992848, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,5% на день. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позикодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ. На виконання умов договору Позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн, перерахувавши їх на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 25266,50 грн, з них: 7000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 18266,50 грн сума заборгованості за відсотками.

В подальшому, 03.04.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу №033-030423, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за вищевказаним договором позики.

Крім того, 05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним договором позики.

Тому позивач, як правонаступник позикодавця, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним договором позики в сумі 25266,50 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві та заяві від 14.05.2026 року просив розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позову наполягає, згоден на заочний розгляд справи /а.с.1-8/. Тому справа розглянута у відсутність представника позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Відповідачу направлялася судова повістка про виклик в судове засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернувся конверт з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.77/.

При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, справа розглянута у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 ст.263 ЦПК України передбачає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

29.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72992848, за умовами якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (Позику) на погоджений умовами договору строк (Строк позики), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики /а.с.32-33/.

Згідно з п.п.2.1-2.3 Договору позики, сума позики 7000 грн; строк позики 30 днів, процентна ставка (базова)/день 2,5%, дата повернення позики 29.12.2022 року. Знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 0,875% на день; процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною, не застосовується в період карантину) 2,7% на день, пеня (не застосовується в період карантину) 2,7% на день. Орієнтовна загальна вартість позики 8837,50 грн.

Відповідно до п.5.3 Договору позики, Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license (далі - Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Згідно з п.20 Договору позики, цей Договір укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором /а.с.32-33, 34/.

Відповідно п.22 Договору позики, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ /а.с.34/.

Факт перерахування позики в сумі 7000 грн на картковий рахунок відповідача, зазначений у п.28 «Юридичні адреси та реквізити сторін», а саме № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжної інструкції /а.с.35/.

Крім того, за інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . Також надано виписку з карткового рахунку до зазначеної картки, згідно з якою 29.11.2022 року на вказаний картковий рахунок відповідача надійшло 7000 грн /а.с.78, 79/.

Згідно з п.п.6.1 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення строку позики» в редакції від 16.09.2022 року /далі в тексті Правила/, за користування Позикою Позичальник сплачує Товариству Проценти у розмірах, визначених у Договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму Позики та Проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути позику та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При цьому, згідно з абзацом 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Тому, виходячи із аналізу абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, після спливу визначеного договором строку позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється.

Така позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у пунктах 53-55.

За умовами договору, сторони визначили строк надання позики 30 днів: з 29.11.2022 року по 29.12.2022 року.

При цьому, розділом 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі Пролонгація). За подовження строку користування Позикою Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгації. Позичальник має право подовжити строк користування Позикою необмежену кількість разів. При кожному подовженні строку користування Позикою, змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення Пролонгації, на електронну адресу Позичальника, яку Позичальник зазначив як контактну при реєстрації на Сайті, Товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену Позичальником Пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового Строку Позики, кінцевої дати Строку позики, розміру Заборгованості до повернення Позичальником. Крім цього, інформація щодо нової кінцевої дати Строку Позики та розміру Заборгованості доступна Позичальнику в Особистому кабінеті (п.п.7.1, 7.4, 7.5 Правил).

Разом з тим, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, доказів здійснення пролонгації та встановлення нового строку позики, кінцевої дати строку позики та розміру заборгованості до повернення за позичальником, до матеріалів справи не долучено.

Отже, строк надання позики закінчився 29.12.2022 року.

Таким чином, разом із закінченням строку надання позики припинилось право ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нараховувати відсотки за користування позикою.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 29.11.2022 року по 04.05.2023 року, на думку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість відповідача за вказаним договором позики станом на 04.05.2023 року складає 25266,50 грн, з них: 7000 грн тіло, 18266,50 грн проценти. При цьому, відповідачем здійснено лише один платіж 30.12.2022 року в сумі 2733,50 грн, однак заборгованість не погашена /а.с.36/.

Таким чином, виходячи з розміру передбаченої п.2.3 Договору позики базової процентної ставки 2,5% на день від розміру позики, в межах 30-денного строку надання позики за період з 29.11.2022 року до 29.12.2022 року розмір відсотків за користування позикою складає 5250 грн (7000 грн * 2,5% * 30 днів).

Разом з тим, як вбачається з вищевказаного розрахунку, після закінчення строку надання позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» продовжило нараховувати відсотки за користування позикою до 29.03.2023 року, внаслідок чого, на думку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», з урахуванням сплачених відповідачем коштів в сумі 2733,50 грн, які були зараховані в якості погашення частини відсотків, залишок заборгованості відповідача за відсотками станом на 04.05.2023 року склав 18266,50 грн.

Тому суд вважає, що, починаючи з 30.12.2022 року, відсотки за користування позикою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було нараховано без відповідних правових підстав, а тому належним розміром відсотків за даним договором є 5250 грн, однак враховуючи здійснений відповідачем платіж 30.12.2026 року в сумі 2733,50 грн, які позикодавцем були зараховані в якості погашення частини відсотків, заборгованість відповідача по сплаті відсотків складає 2516,50 грн (5250 грн - 2733,50 грн).

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики складає 9516,50 грн, з них: 7000 грн сума позики, 2516,50 грн відсотки за користування позикою.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

03.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №033-030423, згідно з умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право грошової вимоги за договорами, в тому числі і за договором позики №72992848, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується вказаним договором факторингу, витягом з Реєстру прав вимог №04/05/23 від 04.05.2023 року та платіжною інструкцією про плату за договором факторингу /а.с.41-42, 43-44, 45/.

В подальшому 05.12.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №05/12/25-01, згідно з умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило позивачу право грошової вимоги за договорами, в тому числі і за договором позики №72992848, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується вказаним договором факторингу, витягом з Реєстру прав вимог №05/12/25 та платіжною інструкцією про плату за договором факторингу /а.с.46-47, 48-49, 50/.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 договору позики, ст.ст.526, 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути позику та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так як відповідач не виконала свої зобов`язання в строк, встановлений договором позики, то суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за вказаним договором позики, набув право вимоги до відповідача, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за договором позики в сумі 9516,50 грн (з них: 7000 грн сума позики, 2516,50 грн відсотки за користування позикою), частково задовольнивши позовні вимоги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково (на 37,66%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1002,66 грн (2662,40 грн х 37,66%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

Судом встановлено, що 22.08.2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Клієнт) та Адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною укладено Договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги, за умовами п.п.1.1, 1.4 якого Адвокат зобов`язалася надавати Клієнту правничу допомогу, яка полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за якими належить Клієнту у судовому порядку, а Клієнт зобов`язався сплачувати Адвокату плату у строки та на умовах, визначених у розділі 4 цього Договору /а.с.52-53, 58, 59/.

Згідно з п.п.4.4 вказаного договору, сторони погодили, що факт надання адвокатом правничої допомоги засвідчується Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно форми, узгодженої Сторонами у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до Витягу з Акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.01.2026 року, послуги з правничої допомоги надано в повному обсязі, в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 . Загальна вартість наданих послуг складає 175500 грн, в тому числі вартість наданих послуг щодо боржника ОСОБА_1 складає 4500 грн, а саме: вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів 500 грн, судовий супровід у суді першої інстанції, зокрема, складання та подання позовної заяви та представництво інтересів Клієнта в суді 4000 грн. /а.с.54, 55-56/.

Зазначена вартість правової допомоги відповідає умовам розділу 4 Договору про надання правничої допомоги.

Згідно платіжної інструкції від 16.01.2026 року, позивачем на користь адвоката Ткаченко Ю.О. перераховано плату за наданої правової допомоги /а.с.57/.

Вищевказані витрати на правову допомогу, суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, матеріалами справи доведено розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Так як позов задоволено частково (на 37,66%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1694,70 грн (4500 грн х 37,66%).

З урахуванням зазначеного, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача складає 2697,36 грн, з них: судові витрати по сплаті судового збору 1002,66 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу 1694,70 грн.

Суд відхиляє посилання представника позивача на п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), як на підставу стягнення з відповідача процентів за понадстрокове користування позикою, з огляду на наступне.

Згідно з п.18 Договору позики, якщо сума Позики, зазначена в п.2.1 п.2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період карантинних обмежень).

П.6.5 Правил, у редакції, яка діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, п.6.5 Правил передбачено порядок нарахування процентів у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, тобто вказані проценти за своєю суттю є процентами за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченими ст.625 ЦК України, розмір яких визначений умовами кредитного договору.

При цьому, вимог про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем не заявлено.

До того ж, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває до цього часу.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3, рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 25266,50 грн, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72992848 від 29.11.2022 року в сумі 9516,50 грн (з них: 7000 грн сума позики, 2516,50 грн відсотки за користування позикою).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" судові витрати в сумі 2697,36 грн (з них: судові витрати по сплаті судового збору 1002,66 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу 1694,70 грн).

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.06.2026 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко