Рішення № 137269648, 09.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19855/25

Провадження № 2/752/1451/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2026 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І.А.,

за участі секретаря судових засідань Сінчук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларі» до ОСОБА_1 про зобов`язання відновити становище, яке існувало до реконструкції нежилих приміщень,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларі» (надалі також позивач/ ТОВ «Ларі») до ОСОБА_1 (надалі також відповідач/ ОСОБА_1 ) про зобов`язання відновити становище, яке існувало до реконструкції нежилих приміщень, за результатом розгляду якого позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок, відновити становище, яке існувало до реконструкції нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме привести зовнішню стіну будинку у попередній стан шляхом закладення цеглою отворів зовнішньої несучої стіни будинку у формі віконних пройомів які існували до реконструкції, демонтувати зовнішні ролети, демонтувати бетонні сходинки під зовнішніми вікнами, відновити систему водопостачання, відновити стелю, яке існувала до реконструкції, відновити зовнішні і внутрішні стіни.

В обґрунтування позову вказує, що ТОВ «Ларі» є власником нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до наказу Департаменту охорони культурної спадщини від 22.06.2023 № 31 внесений до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва. Відповідач у грудні 2024 року набув у власність інші нежитлові приміщення у цьому ж будинку, а наприкінці червня на початку липня 2025 року розпочав будівельні роботи, під час яких демонтував вікна, вибив нові прорізи, частково демонтував фасад будинку, здійснив бетонування фасадної частини, встановив ролети та втрутився в систему опалення. За твердженням позивача, такі роботи проводяться без належних дозвільних документів, без розроблення та погодження проектної документації, а також без згоди інших співвласників будинку. Позивач зазначає, що зовнішня несуча стіна будинку є спільним майном співвласників, а втручання в неї впливає на права всіх власників приміщень. Крім того, проведення реконструкції в будівлі, яка є об`єктом культурної спадщини, потребує дотримання спеціального порядку та отримання відповідних дозволів. На думку позивача, самочинні будівельні роботи створюють ризик пошкодження або руйнування будинку та порушують його права як співвласника нерухомого майна, у зв`язку з чим належним способом захисту є відновлення попереднього стану об`єкта.

Ухвалою судді від 28 серпня 2025 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, 19 серпня 2025 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларі» - адвоката Гричаненка Олександра Миколайовича про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проводити будівельні роботи та роботи з реконструкції нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , до закінчення розгляду справи судом та набрання рішенням законної сили.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача повернувся до суду не врученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення: «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частини третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 22,00 кв.м, у тому числі приміщень №№ 1, 2, 3 (група приміщень № 70) площею 21,30 кв.м та місць спільного користування площею 0,70 кв.м (літера «Е»), розташованих у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими у вигляді інформаційної довідки № 438139312 від 05 серпня 2025 року, долученої до матеріалів позовної заяви.

Судом також встановлено, що 13 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнопромснаб» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність належні продавцю на праві приватної власності нежитлові приміщення (літера «Е») з існуючою вхідною групою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,00 кв.м, що підтверджується пунктом 1 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 грудня 2024 року.

Відповідно до наказу Департаменту охорони культурної спадщини № 31 від 22 червня 2023 року «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва», будинок за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е, віднесено до об`єктів культурної спадщини м. Києва та занесено до відповідного Переліку.

Так, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин представником позивача через підсистему «Електронний суд» разом із позовною заявою подано ряд цифрових даних, досліджених судом під час розгляду справи, зокрема відеофайли: document_5413369985240166939.mp4, document_5413548587160203079.mp4, document_5413742814171265830.mp4, а також фотозображення: photo_5413369985696396340_y.jpg, photo_5413369985696396341_y.jpg, photo_5413369985696396342_y.jpg, photo_5413369985696396343_y.jpg, photo_5413369985696396346_y.jpg, photo_5413369985696396347_y.jpg, photo_5413369985696396348_y.jpg, photo_5413369985696396349_y.jpg, photo_5413369985696396350_y.jpg, photo_5413369985696396351_y.jpg, photo_5413369985696396352_y.jpg, photo_5413369985696396353_y.jpg, photo_5413548587616434674_y.jpg, photo_5413742814627492230_y.jpg та photo_5413742814627492237_y.jpg.

Із змісту вказаних фото- та відеоматеріалів убачається, що на них зафіксовано певний будинок та проведення поблизу нього будівельних робіт, пов`язаних, за твердженням позивача, з реконструкцією та демонтажем окремих конструктивних елементів будівлі.

Водночас із наданих суду фото- та відеоматеріалів неможливо достовірно встановити місце та час їх створення, оскільки вони не містять будь-яких географічних координат, геолокаційних даних, відомостей про дату та час здійснення зйомки чи інших даних, які б дозволяли ідентифікувати місце та момент фіксації відповідних подій. Так само відсутні об`єктивні ознаки, що дають можливість встановити, що зафіксованим на них об`єктом є саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, на наданих матеріалах відсутні таблички з назвою вулиці, номером будинку або інші індивідуалізуючи ознаки об`єкта нерухомості. За таких обставин вказані матеріали не містять об`єктивних даних, які б дозволяли однозначно пов`язати зафіксовані на них будівельні роботи з нерухомим майном, що є предметом даного спору.

Крім того, сам по собі факт проведення будівельних робіт не свідчить про порушення прав позивача чи інших співвласників будинку. Представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, що такі роботи здійснюються без отримання передбачених законом дозвільних документів, без затвердженої проєктної документації або з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, архітектурної діяльності чи правового режиму спільного майна співвласників.

Також матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до компетентних органів щодо перевірки законності проведення відповідних робіт, результатів таких перевірок або інших документів, які б свідчили про встановлення уповноваженими органами порушень містобудівного законодавства. При цьому клопотань про витребування відповідних доказів у порядку, передбаченому ЦПК України, представником позивача заявлено не було.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України, якою закріплені основи здійснення права власності.

Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ( стаття 391 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень статей 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд погоджується, що як власник нежитлових приміщень у спірному будинку позивач має право на судовий захист у разі порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів. Разом з тим відповідно до статті 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_1 здійснює будь-які будівельні роботи щодо належного йому нерухомого майна, які порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Такого висновку суд доходить з огляду на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що: по-перше, за адресою розташування спірного нерухомого майна фактично проводяться будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень; по-друге, такі роботи здійснюються саме відповідачем; по-третє, зазначені роботи проводяться з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, архітектурної діяльності або правового режиму спільного майна співвласників будинку.

При цьому, попри посилання на зазначені обставини як на підставу позовних вимог, позивач не надав суду жодного належного доказу на їх підтвердження. Надані фото- та відеоматеріали не дозволяють ідентифікувати ані місце та час їх створення, ані об`єкт нерухомості, щодо якого нібито проводяться будівельні роботи. Крім того, такі матеріали самі по собі не містять відомостей, які б давали можливість встановити особу, що здійснює відповідні роботи, наявність чи відсутність у неї дозвільних документів, а також відповідність чи невідповідність таких робіт вимогам законодавства у сфері містобудівної та архітектурної діяльності. За таких обставин вказані фото- та відеоматеріали не можуть бути визнані належними та достатніми доказами на підтвердження доводів позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення, невизнання чи оспорювання прав або охоронюваних законом інтересів позивача як власника нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Так, як зазначено судом вище, ухвалою суду від 19 серпня 2025 року застосовано заходи забезпечення позову, а відповідно до наведеної вище статті останні підлягають скасуванню.

З огляду на те, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларі» відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати залишаються за ним відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларі» до ОСОБА_1 про зобов`язання відновити становище, яке існувало до реконструкції нежилих приміщень відмовити.

скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у цивільній справі № 752/19855/25, шляхом припинення заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проводити будівельні роботи та роботи з реконструкції нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларі», адреса 01033, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 44-Е, ЄДРПОУ 32112066.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення суду виготовлено 09 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук