Постанова № 13726844, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011                                                                                           № 15/320

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондратової І.Д.

суддів:           Коротун О.М.

          Попікова О.В.

при секретарі:           Бут А.В.

За участю представників:

від позивача -Посохов В.А.- директор,

від відповідача – Мельник С.Р.- пред. за дов. № б/н від 03.01.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "АНТ Віжн"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2010

у справі № 15/320 (Хоменко М.Г. )

за позовом                               ТОВ "Тампомеханіка Україна"

до                                                   ТОВ "АНТ Віжн"

про                                                   стягнення 104856,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тампомеханіка Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" про стягнення заборгованості за поставлені товари у сумі 99094,83 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 5762,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару отриманого за договором поставки № 200905 від 05.05.2009 р.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 96139,02 грн. основного боргу та 15397,47 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами (клопотання від 19.10.2010 р. № 19/10юр. (а.с. 142, т.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 р. у справі № 15/320 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 96139,02 грн. основного боргу, 4950,23 грн. пені, 1010,89 грн. державного мита та 225,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 р. у справі № 15/320 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 4950,23 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково у розмірі 96139,02 грн. основного боргу, в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки клопотання позивача про уточнення позовних вимог не було направлено відповідачу, чим порушено його право надати пояснення, доводи та міркування щодо вказаної заяви. Також, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, щодо строку дії договору, а також щодо поставки товару, яка здійснювалася, за переконанням відповідача, не на підставі договору поставки № 200905 від 05.05.2009 р., а на підставі усної домовленості сторін та видаткових накладних. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно не було враховано, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення відсотків за користування чужими коштами, а не пені, разом з тим, у договорі не визначено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами та взагалі сторони не дійшли згоди щодо сплати зазначених процентів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. розгляд справи відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" в судовому засіданні 08.02.2011 р. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тампомеханіка Україна" через загальний відділ документального забезпечення подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 р. у справі № 15/320,

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю " Тампомеханіка Україна" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ант Віжн" (надалі - покупець) виникли на підставі договору поставки № 200905-1 від 05.05.2009 р. (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язувався поставляти товари, а відповідач зобов’язувався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору поставки, що міститься в частині 1 статті 265 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення визначено й у статті 712 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 96139,02 грн., а також 15397,47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до умов договору (п. 3.2, 4.1 договору) сторони погодили, що датою відвантаження товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Відповідач зобов’язувався здійснити 100 % оплату вартості кожної поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99094,83 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0001792 від 20.11.2009 р., № № РН-0001823 від 25.11.2009р., № РН-0001838 від 27.11.2009 р., № РН-0001847 від 27.11.2009 р., № РН-0001849 від 30.11.2009 р., № РН-0001864 від 01.12.2009 р., № РН-0001893 від 03.12.2009 р., № РН-0002029 від 21.12.2009 р., № РН-0002050 від 23.12.2009 р., № РН-0002057 від 23.12.2009 р., № РН-0002097 від 25.12.2009 р., № РН-0002107 від 28.12.2009 р., № РН-0002111 від 28.12.2009 р., № РН-0000010 від 12.01.2010 р., № РН-0000042 від 18.01.2010 р., № РН-0000067 від 21.01.2010 р., № РН-0000256 від 23.02.2010 р., довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи. Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб відповідача та позивача. Колегією суддів встановлено, що відповідач не заперечує та не оспорює факт отримання товару згідно даних накладних.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегією суддів встановлено, що відповідач свої зобов’язання по договору належним чином не виконав. Оплату отриманого товару здійснив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення суду першої інстанції становила 96139,02 грн.

Відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, не надано належних доказів, що спростовують факт отримання товару від позивача, а також підтверджують виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару в сумі 96139,02 грн.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача з боку відповідача, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 96139,02 грн. основного боргу підлягають задоволенню, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Крім сум основного боргу, суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню в сумі 4950,23 грн.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в позовній заяві позивач не просив суд про стягнення неустойки, зокрема, пені, а відтак суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення, що регулюють питання нарахування та стягнення неустойки (ст.ст. 551, 547, 611 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції відзначає, що згідно заяви про уточнення позовних вимог предметом позову у даній справі є питання щодо стягнення 15397,47 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

За змістом ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відсотки за користування чужими грошовими коштами не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу та є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано статтею 536 Цивільного кодексу України України. Зокрема, згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведені норми цивільного законодавства, а також враховуючи те, що відсотки за користування чужими грошовими коштами та пеня за своєю правовою природою не є тотожними поняттями, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивач при визначенні суми відсотків за користування чужими грошовими коштами помилково та неправильно застосовував пункт 7.2 договору, який визначає розмір пені за порушення строків оплати поставленої продукції.

В свою чергу, суд першої інстанції, стягнувши пеню та не розглянувши позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі № 15/320 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" пені в розмірі 4950,02 грн., як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (п. 9 роз'яснення президії ВГС України від 28.03.2002 р. N 04-5/366 із змінами).

Враховуючи те, що суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 15397,47 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд апеляційної інстанції з метою усунення відповідного порушення, розглядає дану вимогу самостійно.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем заявлена вимога про стягнення 15397,47 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, при цьому, будь-який розрахунок відсотків позивачем не наданий.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. обґрунтований розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 15397,47 грн. Позивач вимоги ухвали суду не виконав, надав пояснення, в яких зазначив, що підтримує рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі № 15/320 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" пені в розмірі 4950,02 грн.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо у позовній заяві йдеться лише про стягнення суми штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції тощо (тобто їх стягнення є не додатковою, а єдиною позовною вимогою), і обґрунтований розрахунок стягуваної суми відсутній, така заява підлягає поверненню господарським судом відповідно до пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК. В інших випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову (п. 18 інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. N 01-8/344).

Враховуючи вищенаведені роз’яснення, а також те, що позивач не надав обґрунтований розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 15397,47 грн., при цьому, суд апеляційної інстанції не має права самостійно визначити суми, з яких позивач виходить при обчисленні процентів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки вимоги не доведені позивачем належними засобами доказування та не підтверджені обґрунтованим розрахунком.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 р. у справі № 15/320 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" пені в розмірі 4950,02 грн., державного мита в розмірі 49,50 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 21,85 грн. – скасувати.

3.          В стягненні 15397,47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

4.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва у справі № 15/320 від 20.10.2010 р. залишити без змін.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тампомеханіка Україна" (юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 83, 2-й поверх; поштова адреса: 04080, вул. Аляб’єва, буд. 3; код ЄДРПОУ 34427132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" (юридична адреса: 02150, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8-А; поштова адреса: 02660, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 34, оф. 601, код ЄДРПОУ 34426694) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АНТ Віжн" (юридична адреса: 02150, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8-А; поштова адреса: 02660, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 34, оф. 601, код ЄДРПОУ 34426694) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 473,28 грн. згідно платіжного доручення № 3163 від 19.11.2010 р. (оригінал платіжного доручення залишити в матеріалах справи).

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 15/320 від 20.10.2010 р. та зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 15/320 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Кондратова І.Д.

Судді                                                                                          Коротун О.М.

                                                                                          Попікова О.В.