Постанова № 13726843, 07.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011                                                                                           № 46/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Гольцова Л.А.

          Рябуха В.І.

за участю секретаря

судового засідання

          Філоненко М.В.

за участю представників сторін

від позивача: Цимбал В.І., представник, довіреність б/н від 10.12.2010;

від відповідача : Ложечник Ю.О., представник, довіреність б/н від 15.03.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн”

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2010

у справі № 46/383 (Омельченко Л.В. )

за позовом                               Приватного підприємства „Агротемп”;

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн”;

про                                                   стягнення 208853,71 грн.

постанова прийнята 07.02.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 24.01.2011 до 07.02.2011

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі № 46/383 задоволено частково позов Приватного підприємства „Агротемп” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн” про стягнення 208853,71 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 200919,14 основного боргу, 1907,00 грн. інфляційної складової боргу, 1304,60 грн. 3% річних, 2041,31 грн. державного мита, 230,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн” (далі – ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що підставою для оплати є відповідно до п. 5.2 договору рахунки-фактури, які позивачем не виставлялись; позивачем не надано документів, які б свідчили про отримання відповідачем товару, передбаченого умовами договору.

          Приватне підприємство „Агротемп” (далі – ПП „Агротемп”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” та представник в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ПП „Агротемп” (Продавець) та ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” (Покупець) 29.01.2009 укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/01, за умовами якого Продавець зобов’язався поставити Покупцю, а Покупець зобов’язався оплатити і прийняти для подальшого використання (збуту) наступні нафтопродукти: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизпаливо, мазут, нафту, конденсат газовий, пічне паливо, важкий вуглеродистий залишок (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору Продавець зобов’язаний відгрузити всю замовлену партію товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання 100 % передоплати на розрахунковий рахунок Продавця, а також повідомити Покупцю номера вагоно-цистерн та вагу товару в кожній цистерні та в кожному автомобілі.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що підставою для оплати є рахунок-фактура (інвойс).

Остаточний взаєморозрахунок по договору здійснюється згідно акту прийому-передачі на підставі кількості товару, вказаного в товаротранспортних накладних та є остаточним та обов’язковим для обох сторін (п. 5.4 договору).

          Позивач на виконання умов договору № 29/01 у період з 29.01.2009 по 24.02.2009 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 641653,30 грн. (131,680 тон газового конденсату та 86,475 тон нафти), що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 12, № 14, № 15 від 29.01.2009, № 2, № 3 від 03.02.2009, від 20.02.2009 № 11, від 23.02.2009 № 12, від 24.02.2009 № 15.

          Однак, на накладних від 29.01.2009 № 12, № 14 та від 03.02.2009 № 3 відсутній підпис особи, що мала отримати товар – відповідача, але й відсутній будь-який запис про відмову від отримання товару.

          Позивач листом від 27.10.2009 № 93 просив відповідача погасити до 10.11.2009 заборгованість в сумі 200919,14 грн. за отриманий в лютому 2009 року газовий конденсат за договором № 29/01.

          22.01.2010 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі, в якому зазначено, що ПП „Агротемп” згідно договору від 29.01.2009 № 29/01 поставило у 2009 році, а ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” прийняло газовий конденсат – 131,680 тон та нафту непідготовлену – 86,475 тон. Також, позивач надав, а відповідач прийняв лист від 24.12.2009 № 18-12 щодо невідповідності якісним показникам поставленої нафти та відсутності паспортів на поставлену сировину.

          Зі змісту зазначеного акта від 22.01.2010 вбачається, що відповідач, підписуючи його погоджується з отриманням протягом 2009 року нафтопродуктів згідно договору № 29/01.

          Наданий сторонами на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 лист відповідача від 24.12.2009 № 18-12 (у відповідь на лист позивача від 27.10.2009 № 93) також свідчить про факт поставки позивачем та прийняття відповідачем нафтопродуктів по договору № 29/01, проте відповідач в цьому листі посилається на невідповідність товару якісним показникам та відсутність паспортів якості по кожній поставці.

          Із зазначеного вище листа не вбачається, що мова йде саме про нафтопродукти по не підписаним з боку відповідача накладним від 29.01.2009 № 12, № 14 та від 03.02.2009 № 3, як це стверджує відповідач.

          В матеріалах справи відсутні листи відповідача, з якими він би звертався до позивача стосовно неякісності нафтопродуктів по договору № 29/01, отриманих протягом 2009 року саме по накладним від 29.01.2009 № 12, № 14 та від 03.02.2009 № 3.

          Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Відповідач частково оплатив отримані нафтопродукти та перерахував 330768,85 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача.

          07.05.2009 за видатковою накладною № РН-0000010 відповідачем відвантажено позивачу фракцію бензинову прямогонну на суму 109965,31 грн.

          Заборгованість відповідача перед позивачем за отримані та неоплачені за спірним договором нафтопродукти з урахуванням часткової оплати (330768,85 грн.) та відвантаженої фракції бензинової (109965,31 грн.) становить 200919,14 грн.

          В матеріалах справи наявний лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.05.2010 № 5062/10/23-1207, з якого вбачається про проведення інспекцією невиїзної документальної перевірки відповідача щодо ознак ухилення від сплати податків ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн”.

          В ході перевірки встановлено, що між ПП „Агротемп” та ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” укладено договір поставки нафтопродуктів від 29.01.2009 № 29/01 і на виконання цього договору ПП „Агротемп” поставило ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” нафтопродукти (нафта, газовий конденсат) на загальну суму 641653,00 грн.

          Відповідно до наданих до перевірки виписок банку ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” перераховано грошові кошти ПП „Агротемп” на загальну суму 330768,85 грн. В рахунок часткової оплати за поставлені нафтопродукти ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” передало ПП „Агротемп” фракцію бензинову на загальну суму 109965,31 грн., але документи (товарно-транспортні накладні, тощо), що підтверджують факт отримання ПП „Агротемп” від ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” фракцію бензинову до перевірки не надані.

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного документа в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України про не поставку позивачем товару по накладних від 29.01.2009 № 12, № 14 та від 03.02.2009 № 3.

          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 200919,14 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 6027,00 грн. 3% річних та 1907,00 грн. інфляційних втрат.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Оскільки виставлені позивачем рахунки не містять вказівки щодо строку їх оплати, тому зважаючи на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, 3% річних та інфляційні втрати слід обліковувати через 7 днів після отримання відповідачем вимоги – листа позивача від 27.10.2009 № 93, який отриманий ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” 20.12.2009, тобто з 27.12.2009.

Судом першої інстанції зроблений перерахунок інфляційних втрат та 3% річних внаслідок чого, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за період з 27.12.2009 по 15.03.2010 відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 1907,00 грн. інфляційних втрат та 1304,60 грн. 3% річних і колегія суддів з цим погоджується.

          Посилання скаржника, що позивачем всупереч вимогам п. 5.2 договору не виставлялись рахунки-фактури та не надано документів, які б свідчили про отримання відповідачем товару, спростовуються матеріалами справи.

          Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

          За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ „Бізнесінвест Корпорейшн” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.

          Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі № 46/383.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі № 46/383 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн” - без задоволення.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Бізнесінвест Корпорейшн” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-Б, код ЄДРПОУ 34493086) з Державного бюджету України надлишково сплачені кошти в сумі 79,35 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 у справі № 46/383, перерахованих квитанцією від 09.12.2010 № 9 (оригінал квитанції від 09.12.2010 № 9 залишити в матеріалах справи №46/383).

3. Матеріали справи № 46/383 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Ропій Л.М.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

09.02.11 (відправлено)