Постанова № 13726757, 14.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2011 № 43/346

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів: Іваненко Ю.Г.

Сулім В.В.

при секретарі: Семенович А.В.

За участю представників:

від ОСОБА_2: ОСОБА_3 дов. б/н від 11.02.2010р.;

ОСОБА_2 особисто;

від ДП „Фірма „Дайленко”: Тоцька А.О. дов. б/н від 05.10.2010р.;

від ТОВ „Будрент”: Блудчий В.М. голова ліквід.комісії;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2010

у справі № 43/346 (Пасько М.В. .....)

за позовом ТОВ "Будрент"

до ТОВ "Будрент"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. у справі №43/346 Товариство з обмеженою відповідальністю „БУДРЕНТ” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погоджуючись із вказаною Постановою суду, Дочірнє підприємство „Фірма „Дайленко” та ОСОБА_2 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. у справі №43/346 та припинити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що оскаржувана Постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. вищевказані апеляційні скарги були прийняті до провадження та призначені до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2010р.

В судовому засіданні 08.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.12.2010р., з 22.12.2010р. до 14.01.2011р.

В судових засіданнях представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, просили суд скарги задовольнити, Постанову Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. у справі №43/346 скасувати та припинити провадження у справі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДРЕНТ” (заявника) заперечував проти апеляційних скарг, просив суд в задоволенні скарг відмовити та залишити оскаржувану Постанову суду без змін як таку, що прийнята з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянтів та боржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „БУДРЕНТ” (боржник) було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара І.О. В своїй постанові суд першої інстанції зазначав про те, що боржник припинив свою діяльність та його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Оскільки боржник, як субєкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати грошові зобовязання після настання встановленого строку їх сплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про визнання боржника банкрутом.

Дочірнє підприємство „Фірма „Дайленко” та ОСОБА_2 звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких зазначали про те, що в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана постанова не містить відповідного дослідження доказів у справі, обставин, за результатами яких суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для ліквідації боржника. При цьому, апелянти наголошували на тому, що висновки суду першої інстанції здійснені ним без врахування особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, який ліквідується власником.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент” про порушення провадження у справі про банкрутство мотивована тим, що 30.08.2010р. загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про ліквідацію товариства за рішенням власників в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та призначена ліквідаційна комісія. В ході здійснення ліквідаційних дій щодо товариства, ліквідатором було виявлено обставини, що свідчать про факт недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку загальна сума кредиторської заборгованості складає 21615555,53 грн. (з урахуванням уточненої заяви про порушення справи про банкрутство том справи 1, аркуші справи 44-46).

Отже, провадження у даній справі про банкрутство відбувається у порядку, передбаченому ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до частини 1 даної статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону, полягають у наступному. Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.4 ст. 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у Постанові від 10.06.2008р. у справі №15/682-6).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

У відповідності до частини першої ст. 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи тощо підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) рішення щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Будрент” опубліковано в газеті „Голос України” №163 (4913) від 03.09.2010р. (том справи 1, аркуші справи 64-65).

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.1 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає, ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з вищенаведених правових норм, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Названі обставини та вимоги закону повинні бути виконані на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, а також перевірні та з'ясовані судом на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент” було прийнято на загальних зборах учасників товариства 30.08.2010р., оформлених протоколом №7 (том справи 1, аркуш справи 6). Вже 10.09.2010р. Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент”.

Наведене вище свідчить про те, що в порушення ст. 105 Цивільного кодексу України ліквідаційною комісією боржника подано заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент” без дотримання двохмісячного строку, передбаченого законодавством для виявлення всіх кредиторів боржника, встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості та повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Тобто, ліквідаційною комісією боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Наведені вище обставини не були досліджені та прийняті до уваги місцевим господарським судом, що в свою чергу свідчить про неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права при прийняття оскаржуваної Постанови у даній справі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги Дочірнього підприємства „Фірма „Дайленко”, кредиторську заборгованість перед яким заявник (боржник) визнає у розмірі 15406034,84 грн. (том справи 1, аркуші справи 44-46), у звязку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Фірма „Дайленко” підлягає задоволенню, Постанова Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. у справі №43/346 скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Витрати за звернення до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Будрент” (заявника).

Судові витрати Дочірнього підприємства „Фірма „Дайленко” за подання апеляційної скарги у розмірі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент”. При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні з апеляційною скаргою Дочірнє підприємство „Фірма „Дайленко” повинно було сплатити державне мито у розмірі 42,50 грн., тоді як з доданої до апеляційної скарги квитанції №116 від 06.10.2010р. вбачається, що при зверненні з апеляційною скаргою Дочірнє підприємство „Фірма „Дайленко” сплатило державне мито у сумі 45,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж визначено діючим законодавством (том справи 2, аркуш справи 149).

В ч.1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, державне мито у сумі 02,50 грн., надмірно сплачене Дочірнім підприємством „Фірма „Дайленко” згідно з квитанцією №116 від 06.10.2010р., підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Відносно апеляційної скарги ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт 8 ч.3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться названим законом в залежність від положень процесуального закону.

Стаття 91 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Таким чином, господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Учасниками провадження у справі про банкрутство згідно ст. 1 названого Закону є сторони (боржник і кредитори), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Вказаний вище перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом, можуть брати участь у провадженні у справі про банкрутство.

В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку. Матеріалами апеляційної скарги наведене не спростовується.

Вказане свідчить про те, що апеляційна скарга подана особою, яка не набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, заявник апеляційної скарги не надав доказів на підтвердження у нього права на оскарження судового рішення у справі про банкрутство з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в Шевченківському районному судді м. Києва розглядається справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент” про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, також є необґрунтованим, оскільки рішення у названій справі ще не прийнято, а лише наявність спору про стягнення шкоди не свідчить про право ОСОБА_2, як заявника апеляційної скарги, на оскарження судових рішень у даній господарській справі.

За таких обставин апеляційне провадження у справі про банкрутство за скаргою ОСОБА_2 не може бути здійснене та підлягає припиненню.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 32-34, 47, 49, 77, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 припинити.

2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фірма „Дайленко” задовольнити.

3. Постанову Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. у справі №43/346 скасувати.

4. Провадження у справі №43/346 припинити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будрент” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 34001379, р/р 26008027677511 у Шевченківському відділенні КМФ АКБ „Укрсоцбанк” у м. Києві, МФО 322012, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства „Фірма „Дайленко” (м. Київ, пров. Космонавта Комарова, 42, код ЄДРПОУ 22939338, р/р НОМЕР_1 в ВАТ „СЕБ Банк” м. Київ, МФО 300175) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) - державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Повернути Дочірньому підприємству „Фірма „Дайленко” (м. Київ, пров. Космонавта Комарова, 42, код ЄДРПОУ 22939338, р/р НОМЕР_1 в ВАТ „СЕБ Банк” м. Київ, МФО 300175) з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 02,50 грн. (дві гривні 50 копійок), перераховані згідно з квитанцією №116 від 06.10.2010р. Оригінал квитанції №116 від 06.10.2010р. знаходиться в матеріалах справи №43/346.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №43/346 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддяЛосєв А.М.

СуддіІваненко Ю.Г.

Сулім В.В.