Рішення № 13726639, 03.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р. Справа № 05/338-10

вх. № 10598/5-05

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Кіяшко С.М. за довіреністю № 75 від 05.01.2011 р.

відповідача - ОСОБА_1, директор

розглянувши справу за позовом ПФ "Євробуд", м. Харків

до ПП "Н-КАН-СЕРВІС", м. Харків

про стягнення 8474,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Євробуд" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Н-КАН-СЕРВІС" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 950,00 грн., а також суми пені в розмірі 3% за кожний день прострочки від суми боргу простроченого платежу згідно видаткової накладної №РН-0001445 від 24.12.09 р. - 1170,00 грн. та згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 05.01.10 р. - 6354,90 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №1399 від 01.12.2009 р.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № Д217, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 03.02.2011 р. за вх. № 2140, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61018, м. Харків, вул. Сумгаїтська, 5, кв. 53, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01 грудня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 1399 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач поставляє, а відповідач зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно п.2.2. договору загальна сума договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару. Накладні є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що відповідач здійснює попередню платню за узгоджений до поставки товар, або по узгодженню сторін платня може здійснюватися з відстрочкою платежу (7 календарних днів).

Згідно п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов'язків за цим договором.

На підставі видаткової накладної № РН-0001445 від 24.12.2009 р. позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 660,00 грн., а згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 05.01.2010 р. на суму 690,00 грн. за договором, про що у судовому засіданні не заперечувалося представниками сторін.

Судом встановлено, що відповідачем частково була сплачена вартість товару за видатковою накладною № РН-0001445 від 24.12.2009 р. у розмірі 400,00 грн. (100,00 грн. - 30.03.2010 р., 200,00 грн. - 02.06.2010 р. та 100,00 грн. - 11.06.2010 р.).

Отже, сума основному боргу відповідача перед позивачем становить 950,00 грн. (260,00 грн. за видатковою накладною № РН-0001445 від 24.12.2009 р. та 690,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000001 від 05.01.2010 р.).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; а згідно ч.3 вказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 950,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 3% за кожен день прострочки від суми боргу простроченого платежу.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд визнає позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 125,10 грн. (69,28 грн. пеня за видатковою накладною № РН-0000001 від 05.01.2010 р. за період з 13.01.2010 р. по 13.07.2010 р. та 55,82 грн. за видатковою накладною № РН-0001445 від 24.12.2009 р. з урахуванням оплат відповідача за даною накладною за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р.).

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 950,00 грн. основного боргу та 125,10 грн. пені, всього - 1075,10 грн.

Отже, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 12,95 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 29,97 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву відповідача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61018, м. Харків, вул. Сумгаїтська, 5, кв. 53, та надсилати всі процесуальні документи по справі відповідачу на вказану адресу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Н-КАН-СЕРВІС" (61018, м. Харків, вул. Сумгаїтська, 5, кв. 53, код ЄДРПОУ 33674342, р/р 260093190103 в АБ "Диаманг" м. Київ, МФО 320854) на користь Приватної фірми "Євробуд" (61012, м. Харків, вул. Солдатська, 14, код ЄДРПОУ 30496050, р/р 26005000048743 в ПуАТ "СЕБ Банк", м. Київ, МФО 300175) - 950,00 грн. основного боргу; 125,10 грн. пені; витрати по сплаті державного мита в сумі 12,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 29,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 07.02.2011 р.