Рішення № 13726638, 03.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р. Справа № 5023/226/11

вх. № 226/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Дніпрокераміка", м. Пологи

до ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 70168,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокераміка" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 70168,80 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі зобов'язання щодо оплати товару поставленого йому позивачем за Договором № 89/109/09 від 29.05.2009 р.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 26.01.2011 р. за вх. № 2277, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та надав оригінали документів в обґрунтування позову. Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача господарським судом задовольняється та надані оригінали документів судом залучаються до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

29.05.2009 року між сторонами було укладено Договір № 89/109/09 (надалі - Договір) відповідно до умов якого постачальник /позивач/ був зобов'язаний поставити товар, а покупець /відповідач/ прийняти і оплатити його в строки передбачені Договором.

У клопотанні вх. № 2277 позивачем зазначалося про те, що специфікація до договору відсутня, а товар передавався та доставлявся відповідачу на підставі накладних.

Відповідно до п.7.7. Договору строк реалізації товару складає 60 (шістдесят) календарних днів з моменту прийому товару відповідачем, а згідно з п.7.8. Договору відповідач два рази на тиждень з 10 (десятого) по 15 (п'ятнадцяте) та з 20 (двадцятого) по 25 (двадцять п'яте) числа кожного місяця перераховує позивачу кошти у розмірі загальної вартості товарів, реалізованих у відповідному періоді. Фактом оплати вважається зарахування коштів на поточний рахунок позивача. Кошти, отримані від відповідача зараховуються позивачем у погашення заборгованості, що виникла хронологічно раніше, незалежно від номеру рахунку вказаного відповідачем у платіжному дорученні.

Пунктом 10.1. Договору було передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.

Відповідно до п. 10.2. Договору строк дії Договору автоматично продовжувався у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. В даному випадку строк дії договору продовжується на один рік.

Судом встановлено, що позивач за видатковими накладними №978 та № 979 від 16.09.2009 р., №1446 від 25.12.2009 р. №1450 від 24.12.2009 р. №255 від 23.03.2010 р., №256 від 23.03.2010 р. поставив відповідачу товар на суму 79411,14 грн., який було прийнято представниками відповідача, що підтверджується наступними довіреностями: № 1959 від 22.12.2010 р., № 1473 від 15.09.2009 р. та № 217 від 22.03.2010 р.

Разом з цим позивачем у позові вказувалося про те, що всупереч умов Договору, відповідач грошових зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем складає 70168,80 грн.

Також, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу отриманого за Договором товару на суму 70168,80 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати 70168,80 грн. за отриманий товар в строки, що були передбачені умовами Договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 701,68 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, кв. 914, код ЄДРПОУ 31799372, п/р 260003223 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокераміка" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. К.Маркса, 519, код ЄДРПОУ 25480544, р/р 260041430 в Пологівському відділенні ЗОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827) - 70168,80 грн. основного боргу; 701,68 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 07.02.2011 р.