Рішення № 13726553, 01.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 47/296-10 (н.р. 27/370-09)

вх. № 10590/4-47 (н.р. 9094/1-27)

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Терещенко О.М. довіреність №43-174 від 21.07.10 р., Терещенко О.К. довіреність №43-1/05 від 04.01.10 р.;

відповідача - Літвінової А.С. довіреність №248-8/2010 від 11.01.10 р.;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", м. Сміла

до Державного підприємства завода "Електроважмаш" м. Харків

про стягнення 7500057,61 грн.

та за зустрічною позовною заявою Державного підприємства завода "Електроважмаш" м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про стягнення 1 781 858,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2010 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 р, позовні вимоги ВАТ “НВП “СЕМЗ” до ДП завод “Електроважмаш” задоволено. Стягнуто з Державного підприємства завод “Електроважмаш” на користь Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” заборгованість за договором №100/05 від 02.12.2005р. у розмірі 3800070,86 грн., втрати від інфляції в сумі 271788,19грн., пеню в сумі 1703089,12 грн., 3% річних в сумі 140113,05 грн., державне мито в сумі 25500,00грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду позивач 20.12.10 р. звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з Державного підприємства завод “Електроважмаш” на користь Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” заборгованість за договором №100/05 від 02.12.2005р. у розмірі 3800070,86 грн., втрати від інфляції в сумі 780 373,88 грн., пеню в сумі 1 320 566,86 грн., 3% річних в сумі 256 169, 09 грн., державне мито в сумі 25500,00грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

20.12.10 р. до початку розгляду справи по суті відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” на користь Державного підприємства завод “Електроважмаш” 1 781 858,4 грн., сплачених за неякісну продукцію, поставлену за договором № 100/05 від 02.12.2005р.

Ухвалою господарського суду від 20.12.10 р. судом прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Також даною ухвалою судом було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву разом з первісним позовом.

19.01.11 року позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, в якій просить суд застосувати до зустрічних позовних вимог строк позовної давності та на підставі ч.4 ст.267 ЦК України у задоволенні зустрічного позову відмовити. Також позивач за первісним позовом надав відзив на позовну заяву.

19.01.11 р. відповідач за первісним позовом надав до суду заперечення на позовну заяву та просив розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості з ДП завод “Електроважмаш” на користь ВАТ “НВП “СЕМЗ”.

01.02.10 р. позивач за первісним позовом надав у судовому засіданні доповнення до додаткових пояснень позивача від 19.01.11 р. щодо обставин зустрічної позовної заяви (вх.№2842), які долучені судом до матеріалів справи.

01.02.11 р. відповідач надав у судовому засіданні пояснення (вх.№1963) та документи згідно супровідного листа (вх.№1962), які долучені судом до матеріалів справи

01.02.11 р. відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду із клопотання про розстрочку рішення суду та зменьшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України (вх.№1964). В даному клопотанні відповідач за первісним позовом розстрочити виконання судового рішення у даній справі на шістдесят місяців та зменьшити розмір пені, що підлягає сплаті з ДП "Електроважмаш" до 10 000 грн.

Присутній представник позивачем за первісним позовом проти задоволення даного клопотання заперечує, пояснюючи дані заперечення тим, що відповідачем сума заборгованості у довгий термін не сплачується.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Окрім того, передбачена ст. 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений відповідний захід відповідальності.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зменьшення розміру штрафних санкцій відмовити та самостійно перевірити нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

02.12.2005 р. між ВАТ "НВП Смілянський електромеханічний завод" та ДП завод "Електроважмаш" було укладено договір №100/05 на виробництво та поставку продукції. Додатковими угодами № 7, № 8 та № 9 від 30.12.2008 р., 30.01.2009 р. та 28.04.2009 р. до зазначеного договору встановлено ціну на продукцію. Вид продукції, що повинна виготовлятися позивачем та поставлятися відповідачу, визначено у специфікаціях до договору № 100/05, що є додатками №1, №2, №3, №4 до договору поставки. Згідно із п. 1.1 зазначеного договору виконавець (позивач за первісним позовм) зобов’язався виробити та передати у власність замовника (відповідача за первісним позовом) продукцію, а замовник зобов’язався прийняти від виконавця продукцію та оплатити її у порядку, встановленому договором.

Згідно із п. 3.3 зазначеного договору передача продукції здійснюється на складі виконавця за адресою місця знаходження позивача на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000. А згідно із п. 2.3 зазначеного договору поставки оплата за виготовлену партію продукції здійснюється виконавцем (відповідачем) шляхом попередньої оплати в розмірі 50% вартості партії протягом 10 днів отримання рахунку від виконавця. Залишок вартості партії продукції замовник (відповідач) оплачує потягом 5 днів після отримання продукції.

Додатковою угодою №5 від 30.05.2008 р. позивач та відповідач внесли доповнення до договору на виробництво та поставку продукції №100/05, якими передбачили, що приймання продукції від виконавця здійснюється представниками замовника, а поставка продукції здійснюється тільки після її пред’явлення та приймання представниками замовника, які надають дозвіл на відвантаження продукції.

Факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи.

У відповідності до ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору на виробництво та поставку продукції №100/05 за порушення виконання зобов’язання по оплаті стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг).

23 листопада 2009 р. між позивачем за первісним позовом (первісний боржник), відповідачем за первісним позовом (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВІРА МТ” (кредитор) укладено договір № 02/11/09 про заміну боржника (переведення боргу).

23.11.2009 р. на виконання п. 1.5. вказаного Договору підписано акт взаємозаліку на суму 2 140 388,88 грн. за договорами № 02/11/09 ві 23.11.2009 р. та № 1000/05 від 02.12.2005 р. відповідно до яких позивач та відповідач є одночасно боржником за одним грошовим зобов'язанням та кредитором за іншим грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зобов'язання відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором № 100/05 від 02.12.2005 р. припинено на суму 2 140 388,88 грн., що складається із заборгованості за отриману продукцію за наступними накладними: № 95 від 27.02.2009 р. на суму 533 049, 60 грн.; № 99 від 17.03.2009 р. на суму 266 524, 80 грн.; № 103 від 24.03.2009 р. на суму 807 764,88 грн.; №104 від 31.03.2009 р. на суму 533 049,60 грн.

Крім того, у пункті 1.5. вказаного Договору зазначено, що Первісний боржник (позивач за первісним позовом) не матиме претензій до Нового боржника (відповідача за первісним позовом) щодо своєчасності оплати за вищевказану продукцію, щодо вартості якої проведено зарахування.

Таким чином, підписавши вказаний договір, позивач за первісним позовом відмовився від стягнення пені у сумі 416 652, 66 грн., інфляційних витрат у сумі 144 034,57 грн., та трьох відсотків річних у сумі 50 742, 44 грн., що були нараховані за несвоєчасну сплату за поставлену згідно вищевказаних накладних продукцію.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що вказана умова договору про заміну боржника № 02/11/09 від 23.11.2009 р. є нікчемною в силу ч. 3 ст. 614 ЦК України є помилковим.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаним пунктом договору не скасовувалась та не обмежувалась відповідальність сторони договору на майбутнє. Підписуючи договір про заміну боржника, Позивач за первісним позовом відмовився від стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих до підписання договору про заміну боржника.

Отже, заборгованість ДП завод "Електроважмаш" перед ВАТ "НВП Смілянський електромеханічний завод" по договору на виробництво та поставку продукції №100/05 від 02.12.2005 р. становить 3 800 070 грн. 86 коп.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочки поставки (оплати) продукції, винна сторона сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за договором.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає частковому задоволенню. Пеня по договору на виробництво та поставку продукції №100/05 від 02.12.2005 р. становить 903 914,20 грн.; індекс інфляції по договору на виробництво та поставку продукції №100/05 від 02.12.2005 р. становить 636 339,31 грн.; 3% річних по договору на виробництво та поставку продукції №100/05 від 02.12.2005 р. становить 205 426, 65 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Також 12.01.2011 р. ДП завод “Електроважмаш” було направлено на адресу ВАТ “НВП “СЕМЗ” заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 100/05 від 02.12.2005 р. , згідно якої грошове зобов'язання ДП завод “Електроважмаш” перед ВАТ “НВП “СЕМЗ” по договору № 100/05 від 02.12.2005 р. вважається припиненим частково на суму 1 781 858,4 грн., а грошове зобов'язання ВАТ “НВП “СЕМЗ” перед ДП завод “Електроважмаш” по поверненню сплаченої вартості неякісної продукції, поставленої по договору № 100/05 від 02.12.2005 р., вважається припиненим повністю у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку з цим відповідач за первісним позовом вважає, що розмір основного боргу ДП завод “Електроважмаш” перед ВАТ “НВП “СЕМЗ” по договору № 100/05 від 02.12.2005 р. зменшився на суму 1 781 858,4 грн. і складає 2 018 212,46 грн ( 3 800 070,86 - 1 781 858,4).

Однак суд не погоджується з таким твердженням.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав припинення зобов'язань є зарахування. Зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однією зі сторін.

В пункті 22 свого листа № 01-08/163 від 12.03.2009 р. “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” Вищий господарський суд України зазначив, що Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Позивач за первісним позовом заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем за первісним позовом по договору № 100/05 від 02.12.2005 р.

Крім того, про наявність спору свідчить також той факт, що відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічною позовною заявою про стягнення 1 781 858,4 грн., тобто суми, що стала предметом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2011 р.

Враховуючи наведене, доводи відповідача за первісним позовом щодо зменшення розміру заборгованості у зв'язку з проведенням зарахування, суд вважає необґрунтованими.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на те, що між Державним підприємством завод “Електроважмаш” та Відкритим акціонерним товариством “НВП “Смілянський електромеханічний завод” 02.12.2005р. було укладено договір № 100/05 на виготовлення та поставку продукції ( далі — Договір ).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язався виготовити та передати у власність позивача за зустрічним позовом продукцію, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість.

На виконання умов договору відповідачем за зустрічним позовом було поставлено продукцію позивачу за зустрічним позовом, частина з якої, на суму 1781858,4 грн., виявилася неякісною та згідно п.2 ч. 1 ст. 678 ЦК України була повернута ВАТ “НВП “СЕМЗ” для усунення недоліків. Уся повернута продукція була оплачена позивачем за зустрічним позовом, про що свідчать додані до зустрічної позовної заяви платіжні доручення.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов'язання за Договором перед відповідачем в повному обсязі.

У зв'язку з необґрунтовано тривалим часом (2 роки), на протязі якого відповідач за зустрічним позовом усував недоліки неякісної продукції, 27.07.2010р. позивачем за зустрічним позовом було направлено лист № 248-316 до відповідача за зустрічним позовом з вимогою протягом 7 днів письмово повідомити ДП завод “Електроважмаш” ( не раніше ніж за три дні ) про дату та час пред'явлення продукції належної якості.

Листом № 42-4.4 -74 від 10.08.2010р. відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом, що частина продукції, а саме - якоря (13С і 36С) та магнітні системи (№ 20С і 40С) ГП-321 У2, готова для відправлення. Строк для прибуття представників ДП завод “Електроважмаш” орієнтовно — вересень 2010р.

Стосовно решти продукції ( магнітних систем ЕДП 810 АУ2 № 16С, 14С, якорів ЕДП 810 АУ2 № 13С, 14С, 16С, 005С, 006С; ЕД 118 АУ2 № 741С, 749С, 884С, 936С, 1098С, 1133С, 1169С ) ВАТ “НВП “СЕМЗ” зазначив, що продукція до цього часу не виправлена та не готова до пред'явлення у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи непропорційні витрати часу , протягом якого усувались недоліки, а також повторне виявлення недоліків, листом № 248-398 від 01.09.2010р. ДП завод “Електроважмаш” відмовилось від продукції, у якій не були усунуті недоліки, та просило перерахувати її вартість (1397728,8 грн.) на свій рахунок. Стосовно виправленої продукції позивач за зустрічним позовом висловив готовність до її прийняття у вересні 2010 р. після повідомлення про конкретні строки прибуття представників ДП завод “Електроважмаш”.

Оскільки ВАТ “НВП “СЕМЗ” у вересні 2010 р. так і не повідомило ДП завод “Електроважмаш” про дату прибуття його представників для прийняття продукції, ДП завод “Електроважмаш” листом № 248-475 від 13.10.2010р. відмовилось від усієї продукції, що була повернута для усунення недоліків та вимагало сплатити її вартість у розмірі 1 781 858,4 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Як свідчить повідомлення про вручення, вказаний лист ВАТ “НВП “СЕМЗ “ було отримано 21.10.2010 р. Станом на день подання зустрічної позовної заяви відповідач за зустрічним позовом не перерахував грошові кошти на рахунок ДП завод “Електроважмаш”.

Згідно ч. 1ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

Частина 2 ст. 678 ЦК України передбачає, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності, передбаченого ч. 8 ст. 269 ГК України спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так, згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідач за зустрічним позовом визнав факт поставки неякісної продукції і прийняв її для усунення недоліків.

Крім того, листами № 42-4.4-74 від 10.08.2010 р. та № 43-234105 від 17.09.2010 р., адресованими ДП завод “Електроважмаш”, ВАТ “НВП “СЕМЗ” знову визнало факт поставки неякісної продукції.

Таким чином, строк позовної давності, передбачений ст.269 ГК України, останній раз був перерваний 17.09.2010 р. і на час звернення ДП завод “Електроважмаш” із зустрічною позовною заявою не пройшов.

Отже, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з ВАТ “НВП “СЕМЗ” 1781858,4 грн. вартості повернутої неякісної продукції підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно п.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.2 роз"яснення Вищого господарського суду України від 12.09.96 р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на п"ять років, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства відповідача за первісним позовом, з метою недопущення зупинки підприємства відповідача, збереження робочих місць та своєчасного виконання зобов"язань перед кредиторами та бюджетом, дійшов до висновку про його задоволення, оскільки викладені відповідачем у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи, крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим розстрочити виконання рішення про стягнення грошових коштів з ДП завод “Електроважмаш” на користь ВАТ “НВП “СЕМЗ на чотири роки з оплатою рівними частками у розмірі 116 019,60 гривень щомісяця, починаючи з лютого 2011 року, у іншій частині клопотання відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про зменьшення розміру пені – відмовити.

2. У задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог — відмовити.

3. Заяву відповідача за первісним позовом про розстрочення виконання судового рішення на п"ять років задовольнити частково, а саме розстрочити виконання рішення на чотири роки, в іншій частині клопотання - відмовити.

4. Первісний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61055, м. Харків, пров. Московський, 299, код ЄДРПОУ 0021312, п/р 260010136782 у ВАТ "Іноваційно-промисловий банк" м. Харків, МФО 351878) на користь Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (20705, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ю. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563, п/р 26007001314734 у філії АТ "ОТП Банк" в м. Києві) заборгованість за договором №100/05 від 02.12.2005 р. у розмірі 3800070,86 грн., втрати від інфляції в сумі 636339,31 грн. пеню в сумі 903 914,20 грн., три відсотки річних в сумі 205426,65 грн. , державне мито в сумі 22 975,5 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,60 грн.

6. Розстрочити на чотири роки виконання рішення про стягнення з державного підприємства завод “Електроважмаш” на користь відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємтсво “Смілянський електромеханічний завод” заборгованості за договором №100/05 від 02.12.2005 р. в розмірі 3800070,86грн. , втрат від інфляції в сумі 636 339,31 грн., пені в сумі 903 914,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 205426,65 грн. , державного мита в сумі 22 975,50 грн. та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,60 грн. із оплатою рівними частками у розмірі 116 019,60 гривень щомісяця, починаючи з лютого 2011 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині первісного позову – відмовити.

8. Зустрічний позов задовольнити повністю.

9. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянский електро-механічний завод” ( 20705, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ю. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563, п/р 26007001314734 у філії АТ "ОТП Банк" в м. Києві) на користь державного підприємства завод “Електроважмаш” ( 61089, м. Харків, просп. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, п/р 260010136782 у ВАТ "Іноваційно-промисловий банк" м. Харків, МФО 351878) 1 781 858,40 грн. вартості неякісної продукції по договору № 100/05 від 02.12.2005 р., 17 818,60 грн. державного мита, 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/296-10

Повне рішення складене 02 лютого 2011 року.